51. Суть процесу горіння. Класифікація видів горіння. Основні причини пожеж.

Горіння — це екзотермічна реакція окислення речовини, яка

супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я і (або)

свічення. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини,

окислювача та джерела запалювання. Розрізняють два види горіння:

повне — при достатній кількості окислювача, і неповне — при нестачі

окислювача. Продуктами повного горіння є діоксид вуглецю, вода, азот,

сірчаний ангідрид та ін. При неповному горінні утворюються горючі

і токсичні продукти (оксид вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін.). За

швидкістю розповсюдження полум'я горіння поділяється на дефлаграційне (в межах 2—7 м/с), вибухове (при десятках і навіть сотнях

метрів за секунду) і детонаційне (при тисячах метрів за секунду).

Горіння може бути гомогенним та гетерогеним. При гомогенному

горінні речовини, що вступають в реакцію окислення мають однаковий

агрегатний стан, наприклад газоподібний. Якщо при цьому горюча

речовина та окислювач не перемішані, то відбувається дифузне горіння,

при якому процес горіння лімітується дифузією окислювача через продукти

згоряння до горючої речовини. Якщо початкові речовини знаходяться

в різних,агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій системі,

то таке горіння називається гетерогенним. Гетерогенне горіння, при якому

одночасно утворюються потоки горючих газоподібних речовин,

є одночасно й дифузним. Як правило, пожежі характеризуються

гетерогенним дифузним горінням, швидкість переміщення полум'я якого

залежить від швидкості дифузії кисню повітря до осередку горіння. РІЗНОВИДНОСТІ ГОРІННЯ

Розрізняють наступні різновидності горіння: вибух, детонація, спалах,

займання, спалахування, самозаймання та самоспалахування, тління.

Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що

супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних

виконувати механічну роботу. В основному, ця механічна робота зводиться

до руйнувань, які виникають при вибуху і обумовлені утворенням ударної

хвилі — раптового скачкоподібного зростання тиску. При віддаленні від

місця вибуху механічна дія ударної хвилі послаблюється.

Детонація — це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч

метрів за секунду. Виникнення детонації пояснюється стисненням,

нагріванням та переміщенням незгорівшої суміші перед фронтом полум'я,

що призводить до прискорення поширення полум'я і виникнення в суміші

ударної хвилі. Таким чином, наявність достатньо потужної ударної хвилі

є необхідною умовою для виникнення детонації, оскільки в цьому випадку

передача теплоти в суміші здійснюється не шляхом повільного процесу

теплопровідності, а шляхом поширення ударної хвилі.

Спалах — швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснутих

газів, яке не переходить у стійке горіння. Заомання — виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

Спалахування — займання, що супроводжується появою полум'я.

Салшзай.мання — початок горіння без впливу джерела

запалювання

Салюспалахуеання —самозаймання, що супроводжується появою,

полум'я.

Тління — горіння без випромінювання світла, що, як правило,

розпізнається з появою диму.

Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання

(самоспалахування) поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні.

Теплове самозаймання — виникає при зовнішньому нагріванні

речовини на певній відстані (через повітря). При цьому речовина

розкладається, адсорбує і в результаті дії процесів оксидування

самонагрівається. При температурі близько ЮО °С дерев'яна тирса,

ДВП та деякі інші речовини схильні до самозаймання. Захист від

теплового самозаймання — запобігання нагріву матеріалів від зовнішніх

джерел тепла.

Мікробіологічне саліозай.мання відбувається в результаті

самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів в масі

речовини. До мікробіологічного самозаймання схильні речовини

рослинного походження (в основному не висушені) — сіно, зерно,

тирса, торф.

Хімічне самозаймання виникає внаслідок дії на речовину

повітря, води, а також при взаємодії речовин. Наприклад,

самозаймаються промаслені матеріали (ганчір'я, дерев'яна тирса,

навіть металеві ошурки). Внаслідок оксидування масел киснем

повітря відбувається самонагрівання, що може призвести до

самозаймання. До речовин, що здатні самозайматися при дії на них

води відносяться калій, натрій, цезій, карбіди кальцію та лужних

металів та інші. Ці речовини при взаємодії з водою виділяють горючі

гази, які нагріваючись за рахунок теплоти реакції, самозаймаються.

До речовин, що призводять до самозаймання при взаємодії з ними

належать газоподібні, рідкі та тверді окислювачі. Наприклад,

стиснутий кисень викликає самозаймання мінеральних мастил, які

не самозаймаються на повітрі.

52. Основні положення Закону України “Про пожежну безпеку”.

Закон України "Про пожежну безпеку" визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Згідно з Законом, забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців, всього населення України. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) і статутах підприємств, установ та організацій, посадових інструкціях тощо.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх власників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Забезпечення пожежної безпеки в житлових приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників, а в житлових будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі - власники), а також орендарі зобов'язані:

- розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати передові досягнення науки;

- забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

- організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

- у разі відсутності нормативних актів вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідні заходи, погоджуючи їх з органами державного нагляду;

- утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

- створювати, у разі потреби, відповідно до встановленого порядку, підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

- подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;

- здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання з цією метою виробничої автоматики;

- своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

- проводити службове розслідування випадків пожеж. Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені у договорі оренди.

Відповідно до статті 6 Закону, громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані:

- виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать за правом особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і пожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем;

- повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів для її ліквідації, рятування людей і майна.

Закон відводить важливу роль у справі попередження пожеж і мінімізації їх наслідків навчанню працівників, усього населення України з питань пожежної безпеки.

Навчальні плани загальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладів, вищих навчальних закладів, закладів підвищення кваліфікації і підготовки кадрів повинні передбачати вивчення питань пожежної безпеки.

Організація та забезпечення навчання населення за місцем проживання покладається Законом на місцеві органи державної виконавчої влади та підпорядковані їм житлові установи.

Закон передбачає обов'язкове навчання усіх працівників при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи. Форми навчання (інструктажі, попереднє спеціальне навчання, протипожежний техмінімум тощо) регламентуються Законом залежно від категорії працівників, особливостей виконуваної роботи та функціональних обов'язків.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Новостворені підприємства починають свою діяльність після отримання дозволу в органах державного пожежного нагляду.

Експертиза проектів щодо пожежної безпеки та видача дозволу на початок роботи підприємства здійснюється органами державного пожежного нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ці органи також беруть участь у прийнятті об'єктів в експлуатацію.

Забороняється застосування в будівництві та виробництві матеріалів та речовин, на які немає даних щодо пожежної безпеки.

У статтях 14-18 викладені мета, завдання, види пожежної охорони та їх функції.

Пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах.

Основними завданнями пожежної охорони є:

- здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;

- запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;

- гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Забороняється використання пожежної охорони для виконання завдань, не передбачених цим Законом.

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.

Державна пожежна охорона створюється в містах, інших населених пунктах, на промислових об'єктах незалежно від форм власності у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Державна пожежна охорона складається з підрозділів, апаратів управління та допоміжних служб, а також пожежно-технічних навчальних закладів і науково-дослідних установ.

Державна пожежна охорона є одночасно самостійною протипожежною службою цивільної оборони, а також службою, яка в межах своєї компетенції виконує мобілізаційну роботу.

На об'єктах міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, створюються підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони, які здійснюють свою діяльність згідно з положеннями, погодженими зі спеціально уповноваженим органом виконавчої влади.

Підрозділи відомчої пожежної охорони, що мають виїзну пожежну техніку, залучаються до гасіння пожеж у порядку, який встановлюється державною пожежною охороною.

У місцевих населених пунктах, де немає підрозділів державної пожежної охорони, органами місцевої державної адміністрації створюються місцеві пожежні команди.

На підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння можуть створюватися з числа робітників, службовців, інженерно-технічних працівників та інших громадян добровільні пожежні дружини (команди).

З метою об'єднання зусиль трудових колективів, вчених, фахівців пожежної охорони та окремих громадян у галузі забезпечення пожежної безпеки можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні протипожежні об'єднання громадян, які здійснюють свою діяльність згідно з чинним законодавством України.

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду, невиконання їх приписів винні посадові особи, інші працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Громадський контроль за дотриманням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки здійснюється добровільними пожежними дружинами (командами) та протипожежними об'єднаннями громадян у межах їхньої компетенції.

53. Пожежовибухонебезпечність об’єкта. ' Категорії приміщень за вибухонебезпечністю.

Головним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнанняє

правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних

приміщеннях. Згідно з ПУЕ, приміщення поділяються на вибухонебезпечні

(В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-П, В-Па) і пожежонебезпечні (П-І, П-П, П-Па, П-Ш) зони.

Вибухонебезпечна зона — це простір, в якому є або можуть

з'явитися вибухонебезпечні суміші

Пожежонебезпечна зона — це простір, де можуть знаходитися

горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так

і при можливих його порушеннях. Клас В-І — зони приміщень, в котрих виділяються горючі гази

і пари в такій кількості і з такими властивостями, що можуть створювати

з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші при

нормальних нетривалих режимах роботи.

Клас В-Іа—зони приміщень, в котрих вибухонебезпечна концентрація

газів і пари можлива лише внаслідок аварії або несправності.

Клас В-Іб—ті ж самі зони, що й класу В-Іа, але мають наступні особливості:

— горючі гази мають високу нижню концентраційну межу

поширення полум'я (15% і більше) та різкий запах;

— при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої!

вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм, не більший

5% загального об'єму приміщення (зони);

— горючі гази і рідини використовуються у невеликих кількостях

без застосування відкритого полум'я, у витяжних шафах або під

витяжними зонтами.

Згідно з ПУЕ, якщо об'єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5%

вільного об'єму приміщення, то все приміщення належить до

відповідного класу вибухонебезпеки. Якщо об'єм вибухонебезпечної

суміші дорівнює або менший 5% вільного об'єму приміщення, то

вибухонебезпечною вважається зона приміщення в межах до 5 м по

горизонталі і вертикалі від технологічного апарата, від якого можливе

виділення горючих газів або пари ЛЗР. Приміщення за межами

вибухонебезпечної зони вважається вибухобезпечним, якщо немає інших

факторів, які утворюють вибухонебезпечність.

Клас В-Іг — зовнішні установки, які містять вибухонебезпечні гази,

пари, рідини, при цьому вибухонебезпечна концентрація може

утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Клас В-ІІ — зони приміщень, де можливе утворення

вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям або іншим

окислювачем при нормальних, нетривалих режимах роботи.

Клас В-ІІа — зони, аналогічні зонам класу В-ІІ, де вибухонебезпечна

концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії

або несправності.

Клас П-І — зони приміщень, в котрих застосовуються або

зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С. Клас П-ІІ — зони приміщень, де виділяється горючий пил або

волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум'я понад

65 г/м3 об'єму повітря, або вибухонебезпечного пилу, вміст котрого

в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій.

Клас П-ІІа — зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті

горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються.

Клас П-ІІІ — зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються

горючі рідини з температурою спалаху пари понад 61 °С, а також тверді

горючі речовини.

Клас зони визначають технологи спільно з електриками проектної

або експлуатаційної організації, виходячи з характеристики

навколишнього середовища.

Згідно з ПУЕ, в пожежонебезпечних зонах використовується

електрообладнання закритого типу, внутрішній простір котрого

відділений від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру

управління і захисту, світильники рекомендується застосовувати в

пилонепроникному виконанні. Вся електропроводка повинна мати

надійну ізоляцію. У вибухонебезпечних зонах та в зовнішніх установках

слід використовувати вибухозахищене обладнання, виготовлене згідно

з ГОСТ 12.2.020-76. Пускову апаратуру, магнітні пускачі для класів

В-І та В-ІІ необхідно виносити за межі вибухонебезпечних приміщень

з дистанційним керуванням. Проводи у вибухонебезпечних

приміщеннях мають прокладатися у металевих трубах. Може

використовуватися броньований кабель. Світильники для класів В-І,

В-ІІ, В-ІІа також повинні мати вибухозахищене виконання.

54. Система попередження пожеж та пожежного захисту.

Запобігання пожежі. Запобігання пожежі - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на виключення можливості виникнення пожежі.

Організаційні і технічні заходи щодо запобігання пожежі реалізуються ще на стадії проектування окремих об'єктів підприємств. При цьому заздалегідь вивчаються особливості технологічних процесів і об'єктів, можливі причини і джерела виникнення пожежі. Запобіганню пожежі великою мірою сприяє правильне планування, розміщення основних об'єктів з урахуванням рельєфу місцевості, дотримання протипожежних розривів між будівлями відповідно до вимог генерального плану.

Попередження пожежі на підприємствах досягається:

- запобіганням утворенню горючого середовища;

- запобіганням виникненню в горючому середовищі або появи в ньому джерел запалювання.

Запобігання утворення горючего середовища повинно досягатися:

- максимально можливим застосуванням негорючих і важкогорючих речовин і матеріалів;

- обмеженням маси і об'єму горючих речовин, матеріалів та найбільш безпечним способом їх розміщення;

- ізолюванням горючого середовища;

- підтримуванням концентрації горючих газів, пари, суспензій і окислювача в суміші за межею їх спалаху;

- достатньої концентрації флегматизатора в повітрі захищуваного об'єкту;

- підтримуванням його температури і тиску, за якими розповсюдження полум'я неможливе;

- максимальною механізацією і автоматизацією технологічних процесів, пов'язаних з вживанням горючих речовин;

- встановленням пожежонебезпечного обладнання, по можливості, в ізольованих приміщеннях чи на відкритих площадках;

- застосуванням для горючих речовин герметичного обладнання і тари;

- застосуванням пристроїв захисту виробничого обладнання з горючими речовинами від ушкоджень і аварій, встановленням відключаючих, відсікаючих та інших пристроїв;

- застосуванням ізольованих відсіків, камер, кабін.

Попередження утворення в горючому середовищю джерел запалювання повинно досягатися:

- застосуванням машин, механізмів, обладнання, пристроїв, під час експлуатації яких не утворюються джерела запалювання;

- застосуванням електрообладнання, що відповідає класу пожежовибухонебезпеки приміщення або зовнішньої установки, групі і категорії вибухонебезпечної суміші;

- застосуванням в конструкції швидкодіючих засобів захисного відключення можливих джерел запалювання;

- застосуванням технологічного процесу і обладнання, що відповідає вимогам електростатичної іскробезпеки;

- пристроєм блискавкозахисту будівель, споруд і обладнання. Будівлі та споруди складів паливно-мастильних матеріалів захищають від прямих ударів блискавки, електростатичної та електромагнітної індукції та заносу потенціалів;

- підтримкою температури горючого середовища нижче максимально допустимої, тобто до температури запалення горючої суміші. Наприклад, для підтримання температури горючої суміші нижче за температуру запалення резервуар, що знаходиться поруч з палаючим резервуаром, охолоджують водою;

- підтримкою тиску в горючому середовищі нижчого за максимально припустимий за горючістю;

- зменшенням визначального розміру горючої суміші середовища нижче максимально припустимого за горючістю. Температура самозаймання горючої суміші залежить від форми останньої. Зменшуючи визначальний розмір горючої суміші у фланцевих з'єднаннях трубопроводів, світильниках, електродвигунах, запобігаємо небезпеці виникнення пожежі і навіть вибуху;

- регламентацією виконання, застосування і режиму експлуатації машин, механізмів та іншого обладнання, матеріалів і виробів, що можуть бути джерелом запалювання горючого середовища. При експлуатації машин і механізмів в процесах прийому, зберігання і відпускання паливно-мастильних матеріалів не допускаються співудари окремих вузлів машин, внаслідок яких можуть висікатися іскри.

Всі автомобілі з бензиновими і дизельними двигунами обладнуються іскрогасильними пристроями, справність яких контролюється щодня при виїзді з гаража;

- застосуванням енергоустаткування, що відповідає класу поже-жовибухонебезпеки приміщення або зовнішньої установки, групі і категорії вибухонебезпечної суміші. Ця вимога забезпечується шляхом правильного вибору енергоустаткування, комутаційної електроапаратури у відповідному пожежовибухобезпечному виконанні та її режимів експлуатації в насосних станціях;

- застосуванням технологічного процесу і обладнання, що відповідає вимогам електростатичної іскробезпеки. Технологічні процеси з перекачки, зберігання і відпускання ПММ передбачають з'єднання всіх без винятку металевих частин обладнання в єдиний електричний ланцюг з подальшим підключенням його до заземлювального контура або заземлювача на стоянці літаків;

- регламентацією максимально допустимої температури нагрівання поверхонь обладнання і матеріалів, що можуть увійти в контакт з горючим середовищем. Режими роботи насосів, перекачувальних паливно-мастильних матеріалів не повинні спричиняти підвищене нагрівання їх поверхонь;

- регламентацією максимально допустимої енергії іскрового розряду в горючому середовищі. Знижувати енергію іскрового розряду можна, зменшуючи напруження між частинами обладнання, при якому відбувається іскровий розряд в горючому середовищі;

- регламентацією максимально допустимої температури нагрівання горючих речовин, матеріалів і конструкцій;

- застосуванням інструмента, що не іскрить під час роботи з легкозаймистими речовинами. Слід застосовувати інструмент і пристосування, що не висікають іскри під час ударів і падіння;

- ліквідацією умов для хімічного самозагоряння речовин і матеріалів. До самозапалювальних речовин в технологічних процесах належать пірофорні речовини, що розігріваються при окисленні киснем повітря до 600 °С;

- усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин.

55. Пожежна сигналізація. Засоби виявлення пожежі та сповіщення про пожежу.

Критичною тривалістю пожежі вважається час досягнення небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі (рис . 3 . 61) .

Системи автоматичного гасіння пожежі встановлюються у найбільш пожежонебезпечних приміщеннях, виникнення загоряння в яких може завдати значної матеріальної шкоди, а гасіння вимагає значних зусиль

Для гасіння пожеж застосовуються різні види стаціонарних установок . Ці установки можна класифікувати за їх призначенням,

принципом дії, режимом роботи, видом використовуваного вогнегасного засобу, способом живлення і способом їх подачі . За призначенням установки підрозділяються на: комплексні установки, установки для попередження пожеж, установки для гасіння пожеж, установки для локалізації пожеж, установки блокування об'єктів від пожеж

Установки для попередження пожеж призначенні для введення в небезпечну зону вогнегасних засобів або зміни режиму роботи устаткування і тим самим запобігання виникненню вибухів та загорянь

Установки для гасіння пожеж призначенні для повної ліквідації виниклих осередків горіння вогнегасник засобом або створення умов, за яких горіння припиняється

Установки локалізації пожеж призначені для стримування розвитку осередку горіння дією вогнегасник засобів на вогонь до прибуття рухомого підрозділу пожежної охорони

Установки блокування від пожеж призначені для захисту об'єктів від небезпечного впливу високих температур, що виникають при пожежі, наприклад, для захисту технологічних установок з ємкісними апаратами, які містять легкозаймисті рідини та горючі гази тощо

Нині найбільшого поширення набули спринклерні та дрен-черні установки автоматичного гасіння пожежі

Для боротьби з пожежами застосовують пожежні сигналізації різноманітного принципу дії . Основними складовими систем автоматичної сигналізації є: датчики, що монтуються в будинках або на території об'єктів і служать для подачі сигналу при пожежі; приймальні апарати (станції), що забезпечують прийом сигналів від датчиків; лінії комунікацій, що з'єднують датчики з приймальними апаратами; джерела електропостачання

Установки пожежної сигналізації є з автоматичним або ручним пуском в залежності від призначення, а також від особливостей оточуючого середовища . Їх монтують на пожежонебезпечних і особливо важливих об'єктах . В залежності від факторів, що викликають спрацьовування повідомлювачів, їх поділяють на теплові, які реагують на підвищення температури оточуючого середовища; димові, що реагують на появу диму;

світлові, що спрацьовують при появі відкритого полум'я; ультразвукові, які реагують на зміну частоти коливання; фотоелектричні, що спрацьовують при перетинанні інфрачервоних променів і комбіновані

56. Евакуація людей. Розміри, кількість, розміщення, виконання та утримання шляхів евакуації людей.

При виникненні пожежі на початковій стадії виділяється тепло,

токсичні продукти згорання, можливі обвалення конструкцій. Тому слід

враховувати необхідність евакуації людей у визначені терміни.

Показником ефективності евакуації є час, протягом котрого люди можуть

при необхідності залишити окремі приміщення і будівлі загалом. Безпека

евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в окремих

приміщеннях і будівлях загалом не перевищує критичної тривалості

пожежі, яка становить небезпеку для людей.

Критичною тривалістю пожежі є час досягнення при пожежі

небезпе Іних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть:

— з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через

коридор, вестибюль, сходову клітку;

— з приміщень будь-якого поверху, крім першого, в коридори, що

ведуть на сходову клітку (в тому числі через хол); при цьому сходові

клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль,

відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

— з приміщень в сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, забезпечене

виходами, вказаними вище.

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.

Максимальна віддаль 1 між найбільш віддаленими один від одного

евакуаційними виходами з приміщення визначається за формулою

/-1,5хР, (4.4)

де Р — периметр приміщення, м.

Число евакуаційних виходів повинно бути не менше двох. Двері на

шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель

(приміщень). Допускається влаштування дверей з відчинянням усередину

приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15

чоловік. При наявності людей у приміщені двері евакуаційних виходів

можуть замикатись лише на внутрішні запори, котрі легко відмикаються.

Мінімальна ширина шляхів евакуації — не менше 1 м, дверей — 0,8 м.

Віддаль від найвіддаленішої точки цеху або приміщення до

евакуаційного виходу визначається згідно зі СНиП 2.09.02-85 залежно від ступеня вогнестійкості приміщення та кількості людей, що

евакуюються. Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через

приміщення категорії А, Б та приміщення IV та V ступенів

вогнестійкості.

57. Основні типи вогнегасників. Правила їх використання