
- •1 Огляд асинхронних двигунів, що випускаються серійно
- •1.1 Характеристика основних серій асинхронних двигунів
- •2 Технічні умови
- •2.12 Гарантії виробника
- •3 Електромагнітний розрахунок
- •3.1 Визначення головних розмірів двигуна
- •3.2 Проектування статора
- •3.3 Проектування ротора
- •3.4 Перевірний розрахунок
- •4 Розрахунок характеристик
- •5 Тепловий розрахунок
- •6 Вентиляційний розрахунок
- •7 Опис конструкції асинхронного двигуна
- •8 Механічниий розрахунок
- •Часть 1
- •Часть 2
- •Часть 3
- •Часть 4
- •Часть 5
- •Часть 6
- •Часть 7
- •Часть 8
- •Часть 9
2.12 Гарантії виробника
2.12.1 Виробник гарантує відповідність двигуна вимогам дійсних технічних умов при дотриманні споживачем правил експлуатації, зберігання, транспортування і монтажу двигуна.
2.12.2 Гарантійний термін експлуатації двигуна три роки з дня введення в експлуатацію.
3 Електромагнітний розрахунок
3.1 Визначення головних розмірів двигуна
3.1.1 Головними розмірами асинхронного двигуна є зовнішній діаметр статора dse, і довжина осердя статора ls. Ці розміри жорстко пов’язані з висотою осі обертання вала h.
Висота
осі обертання h,
пов’язана з номінальною потужністю РN
і синхронною частотою обертання ns
двигуна. Її попереднє значення вибирається
по 1,
мм.
3.1.2 Зовнішній діаметр статора dse, визначається згідно [1] з урахуванням обраної величини h, dse=131 мм.
3.1.3 Попереднє значення внутрішнього діаметра статора визначається за співвідношення
|
|
(3.1) |
де
‑
коефіцієнт, значення якого вибирається
по [2],
=
0,7.
Підставляємо
отримане значення
у
(2.1)
мм.
3.1.4 Знаходження довжини осердя статора починаємо з розрахунку його попереднього значення
|
|
(3.2) |
де
– розрахункова потужність, яка
визначається по формулі (3.3);
Аs
–
лінійне навантаження, визначається по
[2],
А/см;
В
– магнітна індукція в повітряному
проміжку, визначається по [2],
Тл;
KWs – обмотувальний коефіцієнт, який для одношарових обмоток статора приймається рівним 0,96.
Розрахункова потужність
|
|
(3.3) |
де KЕ – коефіцієнт відношення ЕРС в фазі обмотки статора до номінальної фазної напруги, визначається по [2], KЕ = 0,94;
– номінальний
ККД, визначається по [2],
=
0,7;
– коефіцієнт
потужності, визначається по [2],
.
Підставляємо отримані значення у (3.3)
кВ·А,
а потім у (3.2)
мм.
В
результаті розрахунку попереднє значення
округляємо до цілого числа з точністю
до 1 мм при
< 100 мм і з точністю до 5 мм при
>100 мм.
Тобто,
остаточне значення
мм.
Оцінка
правильності вибору головних розмірів
здійснюється за величиною
,
при правильному виборі головних розмірів
λ ≤ 1,4.
За результатами проведеного розрахунку =94/92=1,02, як бачимо умова виконується.
3.2 Проектування статора
3.2.1 Для осердя статора і ротора приймаємо сталь марки 2013. Ізолювання листів сталі проводиться шляхом оксидування: у цьому разі коефіцієнт заповнення осердя сталлю КFe = 0,97.
3.2.2 Кількість пазів статора
|
|
(3.4) |
де 2р – кількість полюсів, 2р = 6;
ms – кількість фаз статора, ms = 3;
qs − кількість пазів статора на полюс і фазу,вибирається по [2], qs=2.
Підставляємо отримані значення у (2.4)
.
3.2.3 Приймаємо трифазну, одношарову концентричну обмотку (рис.3.1)
Середній крок обмотки по пазах
=
6.
Схему обмотки статора показано на рисунку 3.1
Рисунок 3.1 – Схема одношарової концентричної обмотки статора
Тоді
коефіцієнт скорочення обмотки
і обмотувальний коефіцієнт
визначається
тільки коефіцієнтом розподілу обмотки
Кds
=
0,97.
3.2.4 Визначаємо попередню кількість витків у фазі обмотки статора
(3.5) |

де UsN – номінальна фазна напруга, UsN = 220 В;
– попереднє
значення магнітного потоку
.
Підставляємо отримані значення у (2.5)
.
Для уточнення кількості витків необхідно визначити кількість ефективних провідників в пазу
(3.6) |

де аs − кількість паралельних віток обмотки статора, приймаємо аs = 1.
Підставляємо отримане значення у (2.6)
.
Остаточно приймаємо:
1) кількість ефективних провідників в пазу zQs = 69;
2) кількість витків у фазі обмотки статора Ns = 414;
3) магнітний потік Ф = 0,00232 Вб;
4) магнітна індукція у повітряному проміжку
Тл.
Для оцінки правильності визначення кількості витків уточнюється лінійне навантаження
(3.7) |

де
− номінальний фазний струм обмотки
статора, який знаходиться як
А.
Підставляємо
отримане значення у (3.7)
А/см.
3.2.5 Розміри трапецеїдальних пазів статора:
1) Зубцевий крок статора на розточці його осердя
мм.
(3.8) |
,
де
− висота спинки статора,яку знаходимо
як
мм.
Підставляємо отримане значення у (3.8)
мм.
3) Ширина зубця статора bts по всій висоті його основної частини приймається однаковою
(3.9) |

де
− середнє значення магнітної індукції
в зубцях статора,яке вибираємо по [2],
Bts
=
1,95 Тл .
Підставляємо отримане значення у (3.9)
мм.
Висота шліца hs1 приймається рівною 0,5 мм.
Ширина
шліца
=
мм.
Тоді стають визначеними для паза його менша ширина bs2
мм
і більша ширина bs3
мм.
Розміри паза статора показані на рисунку 3.2
Рисунок 3.2 − Зубцево-пазова структура осердя статора
3.2.6 Діаметр елементарного ізольованого провідника. Для обмоток статора застосовуємо провідник ПЭТ-155 (клас нагрівостійкості F ). При механізації обмотувальних робіт застосовують провідник з механічно міцнішою ізоляцією марки ПЭТМ-155.
Попередній діаметр елементарного ізольованого провідника
(3.10) |

де
− коефіцієнт заповнення паза, який
приймаємо по [2],
;
Nc − кількість елементарних провідників в одному ефективному, Nc = 1.
− площа
поперечного перерізу паза, зайнята
обмоткою , визначається за формулою
(3.11) |

де
− площа поперечного перерізу паза на
просвіт
мм2;
(3.12) |

Sis fr = bis fr (2 hs+bs2+bs3),
де bis fr − товщина односторонньої корпусної ізоляції, приймаємо по [1],
bis fr = 0,25 мм.
Підставляємо отримане значення у (3.12)
мм2.
− площа
поперечного перерізу прокладок на дні
паза і під клином
мм2.
Підставляємо отримані значення у (3.11)
мм2,
а потім у (3.10)
мм.
При
розрахунку
враховані припуски на складання статора,
які дорівнюють 0,1 мм.
Обираємо стандартний провід з розмірами:
діаметр
ізольованого проводу
=
0,675 мм, діаметр неізольованого проводу
=
0,62 мм, площа поперечного перерізу
=
0,302 мм2.
Оскільки
попереднє
і остаточне значення
можуть
не співпадати, тоді уточнюємо коефіцієнт
заповнення паза
і ширину шліца
;
мм.
Після
порівняння уточненого і заздалегідь
прийнятого значень bs1
остаточно
приймається більше з них, тобто
мм.
Визначається густина струму в провіднику обмотки статора
А/мм2
і
проводиться оцінка правильності вибору
за добутком лінійного навантаження Аs
на
цю густину струму
,
а саме, за
=
210∙7,9 = 1659 А2/(см·мм2).
Допустиме
значення
А2/(см·мм2).
3.2.7 Розміри елементів обмотки статора:
1) середній зубцевий (або пазовий) крок статора
мм;
2) середня ширина котушки обмотки статора
мм;
3) середня довжина однієї лобової частини котушки
мм;
4) середня довжина витка обмотки
мм;
5) довжина вильоту лобової частини обмотки
мм;