2 Технічні умови

2.1 Вимоги за призначенням

2.1.1 Спроектований двигун застосовується в електроприводах різних пристроїв, механізмів і машин, у тому числі в приводах верстатів, компресорах і вентиляторах різного призначення, системах автоматичного керування, приводах нестандартного устаткування, під’ємно-транспортних машинах, в будівельній техніці, виробах, що відносяться до товарів народного споживання.

2.1.2 Двигун виконується на номінальну напругу 380 В (Y), при частоті 50 Гц.

2.1.3 Вид кліматичного виконання УХЛ, категорія розміщення 4 по ГОСТ 15150 і ГОСТ 15543.1.

2.1.4 Двигун повинен відповідати вимогам ГОСТ 183, цих технічних умов і комплекту документації згідно специфікацій.

2.1.5 Матеріали і комплектуючі, які використовуються для виготовлення двигуна повинні відповідати вимогам стандартів і технічним умовам на ці матеріали і комплектуючі вироби.

2.2 Технічні вимоги

2.2.1 Основні номінальні параметри електродвигуна повинні відповідати вказаним в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Номінальні параметри електродвигуна

Найменування параметра	Номінальні значення
Потужність РN, кВт Напруга (лінійна) UN, В Частота живильної мережі fs, Гц Частота обертання (синхронна) ns, об/хв Ковзання, s	0,75 380 50 1000 0,048

Закінчення табл. 2.1

Найменування параметра	Номінальні значення
Коефіцієнт корисної дії (ККД), N Коефіцієнт потужності, cosN Кратність пускового моменту, М1/MN Кратність пускового струму, I1/ISN Перевантажувальна здатність, Мmax/MN	0,71 0,7 1,9 4,1 2,35
Примітка. Граничні відхилення параметрів номінальних значень по ГОСТ  183.

2.2.2 Параметри двигунів, які вказані в таблиці 1.1, відповідають температурі оточуючого повітря від 1°С до 45°С і висоті над рівнем моря до 1000 м.

2.2.3 Габаритні, установочно-приєднувальні розміри прив’язані до висоти осі обертання та регламентуються ГОСТ 18709. Граничні відхилення на установочно-приєднувальні розміри регламентовані ГОСТ 8592.

2.3 Конструктивно-технічні вимоги

2.3.1 Електродвигуни повинні безвідмовно працювати в наступних умовах:

1) при температурі оточуючого повітря від 35°С до 1°С і відносній вологості 80% при 25 °С – для кліматичного виконання УХЛ4 по ГОСТ  15150 і ГОСТ 15543.1;

2) при висоті над рівнем моря до 1000 м.

3) навколишнє середовище невибухонебезпечне, не містить струмопро-відного пилу, не містить парів речовин, що шкідливо впливають на ізоляцію. Запилення повітря не більше 10 мг/м³.

2.3.2 Умови експлуатації двигуна у частині впливу механічних факторів зовнішнього середовища по групі М8 ГОСТ 17516.

2.3.3 Номінальний режим роботи S1 ГОСТ 183.

2.3.4 Ступінь захисту двигуна IР44 за ГОСТ 17494.

2.3.5 Спосіб охолодження двигуна IC0141 за ГОСТ 20459.

2.3.6 Ізоляція класу нагрівостійкості F за ГОСТ 8865.

2.3.7 Рівень шуму ‑ за ГОСТ 16372.

2.3.8 Норми власної вібрації за ГОСТ 16921.

2.3.9 Двигун повинен мати струмоввід, розташований на станині.

2.3.10 Опір ізоляції обмотки статора від корпуса і між обмотками при нормальних кліматичних умовах зовнішнього середовища, повинен бути не менше 5 МОм, при температурі близькій до робочої – не менше 1 МОм.

2.3.11 Двигуни з вбудованим температурним захистом повинні мати вмонтоване в обмотку статора коло терморезисторів.

2.3.12 Для двигуна встановлюються наступні показники надійності:

1) середній ресурс до капітального ремонту не менше 20000 год.;

2) середній наробіток до відмови не менше 25000 год.;

3) середній термін служби до списання не менше 20 років.

2.4 Комплектність

2.4.1 У комплект постачання входять:

1) двигун зі шпонкою – 1 шт.;

2) паспорт – 1 шт.;

3) технічний опис і інструкція з експлуатації.

2.5 Маркування

2.5.1 На двигуні повинна бути прикріплена паспортна табличка за ГОСТ 12969 і ГОСТ 12971 із вказаними даними двигуна за ГОСТ 183 і ГОСТ 18620.

2.6 Упакування

2.6.1 Упакування і консервація двигуна за ГОСТ 23216.

2.6.2 Відправлення двигунів виконується транспортними пакетами і контейнерами за ГОСТ 23216.

Консервація двигуна виконується на термін три роки гарматним змащенням за ГОСТ 19537 відповідно до вимог ГОСТ 23216.

2.7 Вимоги безпеки

2.7.1 Двигуни повинні відповідати вимогам ГОСТ  12.2007.0, ГОСТ 21130, а також вимогам “Правил улаштування електроустановок” і “Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів”.

2.7.2 Двигуни пожежобезпечні за ГОСТ 12.1.004.

2.7.3 Рельєф знака заземлення допускається фарбувати в колір двигуна.

2.8 Правила приймання

2.8.1 Правила приймання повинні відповідати ГОСТ 16.0800.563 і

ГОСТ 26964.

2.8.2 Для перевірки відповідності двигунів вимогам дійсних технічних умов установлюється наступна категорія контрольних випробувань по ТУ 16-525.564: приймально-здавальні.

2.9 Методи випробувань

2.9.1 Методи випробувань двигунів повинні відповідати вимогам

ГОСТ 7217 і ГОСТ 11828.

2.9.2 Випробування на нагрівання необхідно проводити в номінальному режимі роботи двигуна.

2.9.3 Конструктивне виконання за способом монтажу, способом охолодження двигуна, розташуванням струмовводу, маркування паспортної таблички перевіряють зовнішнім оглядом перед проведенням випробувань.

2.9.4 Комплектність постачання, маркування вантажу і транспортне маркування, консервацію й упакування перевіряють зовнішнім оглядом при упакуванні та відвантаженні.

2.9.5 Метод контролю установочно-приєднувальних розмірів двигуна за ГОСТ 8592.

2.9.6 Метод оцінки вібрацій двигуна за ГОСТ 12379.

2.9.7 Метод визначення шумових характеристик двигуна за ГОСТ 11929.

2.9.8 Визначення втрат і ККД для двигунів із установленою нормою ККД нижче 85 %, визначення втрат і ККД може здійснюватися як методом виміру механічної потужності, так і непрямим методом за ГОСТ 25941.

2.9.9 Методи випробувань ступеня захисту двигуна за ГОСТ 17494.

2.9.10 Випробування на вологостійкість проводяться по методу 207-1 ГОСТ 16962: тривале випробування.

2.9.11 Випробування двигуна на холодотривкість, теплотривкість, вібро-тривкість і вплив змін температур проводять за ГОСТ 16962.

2.9.12 Методи випробувань на надійність за ГОСТ 16.0.801.373.

2.10 Транспортування і зберігання

2.10.1 Умови транспортування двигунів у частині впливу механічних факторів за ГОСТ 23216, у частині впливу кліматичних факторів за ГОСТ 15150.

2.10.2 Умови зберігання упакованих двигунів за ГОСТ 15150.

2.10.3 Термін зберігання двигуна в упаковці і з консервацією підприємства-виробника – три роки.

2.10.4 Складування двигунів як у заводському упакуванні, так і без нього здійснюється в штабелях на стелажах і повинне забезпечувати збереження їх якості і товарного виду. Зберігання транспортного пакету допускається в два яруси.

2.11 Вказівки щодо експлуатації

2.11.1 Експлуатація двигуна повинна проводитися відповідно до “Правил

технічної експлуатації електроустановок споживачів” і “Технічного опису і інструкцією з експлуатації ”.

2.11.2 Перед монтажем двигун повинен бути очищений від змащення, а потім необхідно виміряти опір ізоляції. Якщо опір менше 5 МОм, то двигун треба піддати сушінню.

2.11.3 Двигун повинен бути заземлений. Необхідно також виключити мо-жливість доступу до обертових і струмоведучих частин. Заборонена робота зі знятими кожухами і відкритим струмовводом.

2.11.4 Захист двигунів з вбудованим температурним захистом при пере-вантаженнях повинен забезпечувати замовник із застосуванням апаратів захисту, що спрацьовують при опорі кола терморезисторів у межах 1650 – 4000 Ом.

2.11.5 Двигуни можуть експлуатуватися на висоті до 4300 м над рівнем моря, при цьому потужність на валу необхідно знизити з урахуванням коефіцієнта навантаження, приведеного в таблиці 1.2

Таблиця 2.2 – Залежність коефіцієнта навантаження від висоти над рівнем моря

Висота, м	1000	1500	2000	2500	3000	3500	4000	4500
βp	1	0,98	0,95	0,92	0,88	0,84	0,80	0,75

2.11.6 Двигуни допускають роботу в режимах, відмінних від обговорених у п. 2.3.1 за умови, що перевищення температури обмотки статора, заміряне методом опору за ГОСТ 11828 не перевищує припустимої величини.