4. Характеристика видів діяльності.Поняття провідної діяльності.

Розрізняють три основних види діяльності:

1. Гра – вид діяльності в умовних ситуаціях, спрямований на відтворення та засвоєння суспільного досвіду. Функції гри: розвивальна, розважальна, спілкування, ритуал та традиція, спортивні захоплення. Види ігор: предметні (орієнтовані на оволодіння функціями предметів), рольові (спрямовані на засвоєння соціальних ролей), сюжетні (спрямовані на моделювання певних сюжетів), ігри з правилами (орієнтовані на засвоєння певних норм, правил, заборон, заохочень), дидактичні ігри (навчаючі ігри), індивідуальні та групові ігри.

2. Навчання – вид діяльності, який є процесом цілеспрямованого передавання соціального досвіду та організацією формування знань, навичок та умінь. Види навчання: організоване (цілеспрямована передача знань, професійне навчання); неорганізоване, або стихійне (елементи навчання в інших видах діяльності); самоосвіта (визначення системи знань, умінь та навичок самою особистістю).

3. Праця – вид діяльності, спрямований на створення певного матеріального чи ідеального продукту. Функції праці: удосконалення знарядь праці, підвищення продуктивності праці, праця як фактор творчого розвитку особистості.

Виділяють так звану «провідну» діяльність – вид діяльності, який забезпечує психічний розвиток особистості на тому чи іншому етапі онтогенезу.

4. Процес оволодіння діяльністю (знання,вміння,навички)

Основною оволодіння діяльністю є дослідницькі спроби та відбір (людина робить спроби якісно виконати рух, контролює результат; успішні спроби залишаються, неуспішні відкидаються). Таке багаторазове повторення певних дій чи елементів діяльності, метою якого є засвоєння, що спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем, називається вправою. В результаті багаторазових вправ виникає навичка як автоматизований спосіб виконання дії.

Етапи формування навичок (за К.К.Платоновим):

1. Початок осмислення навички.	Чітке розуміння мети, але невиразне уявлення способів її досягнення, грубі помилки.
2. Свідоме, але невміле виконання.	Чітке розуміння того, як потрібно виконувати дію, але неточне її виконання.
3. Автоматизація навички.	Чітке виконання дій. Уникнення зайвих рухів. Можливість позитивного перенесення.
4. Високоавтоматизована навичка.	Точне економне стійке виконання дії; іноді стає основною для виконання більш складної дії.
5. (Необов’язковий) Деавтоматизація навички.	Погіршення виконання дії, поява попередніх помилок та напруженості.
6. Повторна автоматизація.	Поновлення особливостей 4-го етапу.

Етапи формування за Амезо, Домашенко.

1. Аналітичний.	Вичленовування та оволодіння окремими елементами дій.
2. Синтетичний.	Об’єднання елементів у цілісну дію.
3. Автоматизація.	Подолання напруженості, досягнення необхідної швидкості та плавності дії.

Кожна навичка формується в системі з іншими: одні з них допомагають утворенню нових, інші – перешкоджають. Це явище називається взаємодією навичок. Характер взаємодії (перенесення навичок) може бути різний: 1) позитивне перенесення (узгодженість навичок) виникає тоді, коли одна навичка є засобом для виникнення іншої; кінець першої навички є початком наступної; 2) негативне перенесення (інтерференція навичок) – взаємний негативний гальмівний вплив або злиття навичок;

Ще один елемент діяльності, який відрізняється від навичок, ‑ звичка. Основа її властивість: вона може бути непродуктивним елементом, досить часто вона негнучка, нерозумна частина діяльності, яка не має свідомої мети, але може певною мірою свідомо контролюватись.