1. Предмет психології як науки.

Психологія – це наука про закономірності формування і розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності.

Отже, предметом психології є психіка людини і тварини, її закономірності, механізми функціонування та факти.

Загальна психологія вивчає наступні психічні явища:

• Психічні процеси, до яких належать відчуття, сприймання, запам’ятовування, мислення, уява, почуття тощо;

• Психічні стани – уважність, байдужість, спокій, схвильованість, піднесення, зацікавленість тощо;

• Психічні властивості – спостережливість, чутливість, розумові, емоційні, вольові якості людини, її здібності, риси характеру тощо.

Психічні явища (факти) проявляються об’єктивно (можуть бути зафіксованими зовнішньо у поведінці, психічних діях, діяльності, творчості) та суб’єктивно (відбувають внутрішньо у вигляді процесів відчуття, сприймання, пам’яті, уяві, почуттях). При цьому зміст психічних фактів може усвідомлюватися, або не усвідомлюватися людиною. Їх зміст і динаміка проявляються у потребах, мотивах, цілях, здібностях.

2. Основні етапи становлення предмета психології; сучасні напрямки у психології.

Виділяють наступні етапи становленні предмета психології:

1. Психологія як наука про душу (від Античності до 17-го століття). Наявністю душі пояснювали всі незрозумілі явища в житті людини.

2. Психологія як наука про свідомість (початок 17-го – середина 19-го століття). Під свідомістю розуміли здатність відчувати, думати. Співпадає з бурхливими розвитком природничих наук. На цьому етапі основним методом пізнання психіки є інтроспекція (самоспостереження).

3. Психологія як наука про поведінку (виникла на початку 20-го століття). Дослідження того, що можна безпосередньо фіксувати (поведінку, вчинки, реакції). Завдання – експериментально визначати психічні особливості людини.

4. Сучасний етап – психологія як наука про факти, закономірності та механізми психіки (з другої половини 20-го століття). Наукові дослідження поведінки та внутрішніх психічних процесів, практичне застосування отриманих даних.

Основні напрямки сучасної психології:

1. Психоаналіз. Розроблений австрійським психіатром Зігмундом Фрейдом. Він виходив з позиції біологізму функціонування психіки людини, стверджував, що психічна діяльність людини обумовлюється первинними (тваринними) інстинктами людини, закладеними на несвідомому рівні психіки, які знаходяться у постійному протиріччі із законами соціальної поведінки.

Розвиток психоаналізу пов’язаний із такими іменами, як Карл Густав Юнг, Альфред Адлер, Еріх Фромм, Ерік Берн.

2. Біхевіоризм, або поведінковий напрям, виник на початку 20-го століття. Засновником є Дж.Уотсон

Біхевіоризм виходить з того, що психіка людини – це сукупність поведінкових реакцій на різного роду стимули, тобто вивчає психіку за наступною схемою – S → R, де S – стимул, а R – відповідна йому реакція.

Пізніше послідовники цього напрямку ввели в цю схему змінну I (O), індивід, або особистість, оскільки реакція на однаковий стимул кожного окремого індивідуума буде різною. Таким чином, схема набула наступного вигляду: S → I → R. Виникає необіхевіоризм (з 70-х років 20-го століття).

3. Когнітивний напрям. Виникає у 50-х роках 20-го століття поряд із біхевіоризмом як антитеза до нього. Пов’язаний із ім’ям Жана Піоже. Цей напрям розглядає людину як мислячу істоту, яка керується певними правилами, планами, стратегіями, а тому необхідно вивчати її мислення і особливості пізнання.

4. Гуманістичний напрям. Виникає у 50-60-х роках 20-го століття, пов’язаний із іменами Абрахама Маслоу, К.Роджерса. Прихильники цього напряму виходять із того, що психологію не слід будувати за принципом природничих наук: людину треба вивчати як активний об’єкт дослідження. Вони орієнтуються на вивчення психіки здорової особистості, яка орієнтується на особистісний розвиток та самоактуалізацію. На противагу психоаналізу гуманісти стверджують, що дії людини більшою мірою обумовлені свідомістю.