Тема 6. Витрати підприємства, собівартість продукції

6.1. Загальна характеристика витрат на виробництво продукції

Витрати виникають в процесі формування й використання ресурсів для досягнення визначеної мети. Відповідно до цього, перші з них відносяться до інвестиційних, а другі – до поточних.

6.1.1. Інвестиційні витрати.

Сукупність коштів, які спрямовуються на створення нових, заміну спрацьованих, реконструкцію, модернізацію і розширення діючих основних засобів виробничої і невиробничої сфери, називаються реальними інвестиціями (капітальними вкладеннями). Фінансові інвестиції — це опосередковані вкладення в акції, облігації, сертифікати і інші цінні папери, випущені державою, корпорацією чи підприємством.

Головним джерелом капітальних вкладень є кошти фонду нагромадження частини прибутків підприємств, які направляються на відтворення і приріст основних фондів. До інших джерел капітальних вкладень відносяться: фонд амортизації діючих основних фондів, залучені кошти підприємств і т. ін. Значну частину капіталовкладень в геологорозвідувальному виробництві складають централізовані інвестиції з державного бюджету.

За технологічною структурою робіт по освоєнню склад капітальних вкладень поділяється на такі групи:

1. Кошти, направлені на будівельні і монтажні роботи по зведенню будівель, приміщень, споруд. До цієї групу включається також фінансування необхідних робіт по підготовці території під забудову і після забудови.

2. Кошти на придбання різноманітних видів техніки, обладнання, устаткування, апаратури, приладів, інструменту, виробничого реманенту - всіх засобів, які відносяться до основних фондів.

3. Кошти, що використовуються на проведення інженерно-геологічних, дослідницьких і конструкторських робіт, пов'язаних з капітальним будівництвом.

За розмірами капітальні вкладення можна поділити на великі, середні і малі;

за призначенням - на вкладення в створення основних фондів або їх реконструкцію;

за ступенем готовності капітальне будівництво поділяється на завершене і незавершене;

за способом освоєння – такі, що виконуються власними силами ( господарським способом) чи виконувані підрядними організаціями.

Співвідношення окремих видів капітальних витрат в загальній їх сумі складає структуру капітальних вкладень. В капіталовкладеннях геологічних підприємств переважають інвестиції на придбання бурової, гірничопрохідницької техніки, різноманітної геофізичної апаратури, комп'ютерної техніки, транспортних засобів, лабораторного обладнання.

Значні кошти складають централізовані державні капіталовкладення і вкладення акціонерних компаній на буріння глибоких розвідувальних свердловин на нафту і газ. Після закінчення робіт такі свердловини, якщо вони продуктивні, передаються підприємствам нафтової і газової промисловості для подальшої експлуатації.

Аналогічний порядок фінансування гірничопрохідницьких розвідувальних робіт з метою подальшої експлуатації гірничих вироблень добувними підприємствами.

6.1.2. Поточні витрати.

Під поточними витратами розуміють зменшення економічних вигод підприємства внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу. Визнання витрат здійснюється одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Слід розрізняти витрати, що формують вартість продукції у визначеному періоді, й реальні грошові виплати (видатки). Видатки – це грошова оплата придбаних товарів і послуг, котрі з часом будуть списані у витрати. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства і оплату праці. Поточні витрати пов’язані з виготовленням продукції незалежно від того, коли куплені відповідні матеріальні ресурси або найнята робоча сила.

Витрати на виробництво продукції можуть носити циклічний або безперервний характер. Перші повторюються з кожним новим циклом виготовлення продукції (витрачання матеріалів, інструментів, оплата праці виробничих робітників та інші), другі здійснюються постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, обладнання, управлінського персоналу та інші).

Розрізняють загальні (сукупні) витрати на об’єм продукції, вироблений за визначений період, і витрати на одиницю продукції. Їх величина залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції розраховуються як середні за визначений період, якщо продукція виготовляється масово або серіями. В одиничному виробництві витрати на одиницю продукції формуються як індивідуальні.

За економічним змістом розрізняють витрати живої праці (заробітна плата, нарахування на неї), уречевленої праці (матеріали, паливо, енергія, малоцінний і той, що швидко зношується інвентар, амортизація основних засобів та інші), змішані витрати (поштово-телефонні, на командировки й інші).

За ступенем однорідності витрати поділяються на одноелементні й комплексні. Одноелементні витрати мають єдиний економічний зміст і відображають використання окремого фактора виробництва. До них відносяться: матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування й інші. Комплексні витрати є різними за складом, охоплюють декілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням (виробничі, загально виробничі, адміністративні витрати, втрати від браку і т.п.).

В залежності від реакції на зміну об’єму виробництва розрізняють постійні й змінні витрати.

У визначених межах часу при незмінній виробничій і організаційній структурі підприємства загальна величина постійних витрат не залежить від кількості виготовленої продукції. До постійних відносяться витрати з по-часової оплати праці персоналу і нарахувань на неї, утримання й експлуатації будівель і споруд, амортизації основних засобів і нематеріальних активів, з управління підприємством. У складі управлінських виділяють умовно-постійні витрати, величина котрих несуттєво змінюється внаслідок збільшення або зменшення об’єму виробництва.

Змінні витрати — це витрати, величина котрих змінюється в залежності від зміни об’єму виробництва продукції за визначений період часу. В їх складі виділяють витрати, що змінюються прямо-пропорційно об’єму виробництва продукції (сировина, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядна заробітна плата робітників), і непропорційні – ті, що випереджують або мають менші темпи зростання. У практичних розрахунках всі змінні витрати вважають пропорційними.

Загальні (сукупні) витрати на одиницю продукції (С_од.п) розраховуються наступним чином:

С_од.п = (С_зм + С_пост) : N = С_зм.о + С_пост : N , (6.1)

де С_зм — змінні витрати на виробництво продукції, грн.; С_пост — постійні витрати у розрахунковому періоді, грн.; N — об’єм виробництва продукції у натуральному вимірі; С_зм.о — змінні витрати на одиницю продукції, грн.

Змінні пропорційні витрати, у розрахунку на одиницю продукції, не змінюють своєї величини. Величина постійних витрат, що приходиться на одиницю продукції, із зростанням об’єму виробництва у межах встановленої виробничої потужності, зменшується. У короткочасному періоді існує граничний рівень загальних витрат на одиницю продукції. Його величина формується індивідуально.

За способом віднесення на окремі види продукції витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути розраховані прямо на її фізичну одиницю. Якщо на підприємстві або в його структурному підрозділі виготовляється одна різновидність продукції, то всі витрати є прямими. Непрямі витрати (заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу, утримання і експлуатація основних засобів загального призначення) пов'язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись на той чи інший вид продукції. Поділ витрат на прямі й непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, методів нормування й обліку, що використовуються на підприємстві.

За зв’язком із виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) виділяють основні й накладні витрати.

До основних належать витрати:

- на проведення підготовчих робіт та розробку проектно-кошторисної документації;

• на проведення польових робіт;

• на проведення камерально-видавничих робіт;

• на проведення тематичних, картоскладальних, дослідно-методичних та дослідницьких робіт;

• на проведення лабораторних та технологічних досліджень;

• пов'язані з допоміжними роботами, організацією та ліквідацією польових робіт, будівництвом в місцях їх проведення, включаючи спорудження, придбання, знесення та оренду тимчасових будівель і споруд;

• на транспортне обслуговування геологорозвідувального і допоміжного виробництва;

• інші витрати на проведення робіт власними силами (складання техніко-економічних обгрунтувань, техніко-економічних доповідей тощо);

• на виробничі відрядження, польове забезпечення, ліквідацію гірничих вироблень та інших негативних наслідків робіт, рекультивацію земель і лісових угідь, інші відшкодування збитків, завданих геологорозвідувальними роботами.

Накладні витрати поділяються на три групи:

- загально-виробничі (на охорону праці, техніку безпеки та санітарно-побутове обслуговування; на підготовку та підвищення кваліфікації працівників; на організацію громадського харчування та інші);

- загальногосподарські (пов'язані з управлінням підприємством, утримання протипожежної та сторожової охорони, оплата послуг консультаційного та інформаційного характеру, аудиторських перевірок, передплата друкованих засобів масової інформації, контроль за виробничими процесами, дотриманням стандартів, службові поїздки, представницькі витрати, передбачені чинним законодавством, придбання ліцензій та інших державних дозволів, оприлюднення річного звіту);

- інші накладні витрати та відрахування (пов'язані з наймом персоналу; на винахідництво та раціоналізацію; на заходи з охорони довкілля; на нормативно-дослідні роботи, економічні дослідження й експертизу проектно-кошторисної документації та інші).