1. 4.4. Надтарифна оплата праці

За функціональним призначенням доплати і надбавки є самостійними елементами заробітної плати, котрі призначені для компенсації суттєвих відхилень від нормальних умов праці, що не враховані в тарифних ставках і посадових окладах. Усі види компенсаційних надбавок і доплат діляться на дві групи.

Перша група — це доплати і надбавки, що не мають обмежень за сферами трудової діяльності і є обов’язковими для підприємств усіх форм власності:

1) за роботу у понаднормовий час за розпорядженням адміністрації і за погодженням з професійною спілкою працівників підприємства. За кожну годину понаднормової роботи до основного заробітку доплачується 100 % погодинної тарифної ставки. Компенсацію понаднормового часу відгулами заборонено;

2. за роботу у святкові дні розмір доплати становить 100% до тарифного заробітку. Робота виконується лише у невідкладних випадках за погодженням із профспілковим комітетом підприємства. За згодою працівника грошова компенсація може бути замінена наданням додаткового дня відпочинку;

3) за роботу у вихідний день здійснюється доплата до денного основного заробітку в розмірі 100% тарифної ставки (як правило, замість доплати протягом найближчих двох тижнів надається додатковий день відпочинку);

4) до повного заробітку неповнолітнім робітникам у зв’язку із скороченням їх робочого дня на 1 годину;

5) до повного заробітку робітникам, котрі, внаслідок виробничої необхідності, виконують роботи нижчого за присвоєний ним тарифний розряд;

6) до повного заробітку робітникам, котрі не виконують норми виробітку і допускають брак в роботі не зі своєї вини (у розмірі 2/3 тарифної ставки на підставі складеного акту).

Друга група — це компенсаційні доплати і надбавки, що використовуються в окремих сферах діяльності і є обов’язковими для підприємств, але їх розміри встановлюються за колективним договором. Використовуються такі компенсаційні виплати:

1) за роботу в нічний час (з 22 години вечора до 6 години ранку) - 40-50% тарифної ставки, у вечірній час – 20%;

2) за роз’їздний характер роботи, за роботу понад нормальної тривалості робочого дня при вахтовому методі і т.п.);

3) робітникам, постійно зайнятим на підземних роботах;

4) за роботу із важкими і шкідливими умовами праці - у розмірі 12 % тарифної ставки, із особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці - 24 %;

5) при виконанні геологорозвідувальних робіт в акваторіях морів тарифні ставки і оклади працівників підвищуються на 30 %; у гірських умовах на висоті від 1500 до 1800м над рівнем моря – на 10%, від 1800 до 2000м – на 15 %;

6) за більш інтенсивний характер праці (при відрядній формі оплати) тарифні ставки вище, ніж при по часовій оплаті на 8-10%.

До стимулюючих виплат відносяться: доплати і надбавки за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; за керівництво бригадою (10, 15% тарифного заробітку робітника), виконання обов’язків відсутнього робітника; за професійну майстерність робітників, високий рівень кваліфікації спеціалістів; за вислугу років (стаж роботи); за використання в роботі іноземних мов й інші. Керівникам, спеціалістам і службовцям встановлюються як постійні надбавки до місячних посадових окладів, так і на строк виконання особливо важливих робіт.

Для стимулювання досягнень визначених виробничих результатів (наприклад, економії електроенергії) на підприємствах виплачуються премії, що розглядаються як окремий вид доплат. Положення про преміювання різних категорій працівників і колективів підрозділів розробляються і затверджуються керівництвом підприємства, за узгодженням із профспілкою, і включаються до колективного договору. Вони містять інформацію про показники, умови, періодичність, джерело преміювання, розміри премій, методологію і організацію їх нарахування.

Показники преміювання визначають величину премії за певною шкалою, а умови є достатньою підставою для її виплати. У виробничих підрозділах, де треба збільшити обсяг виконуваних робіт без погіршення їх якості, преміювання здійснюється за кількісні показники, а якісні є умовою нарахування премії. На дільницях (у бригадах), де за умовами виробництва немає змоги збільшити обсяг робіт або це не потрібно, премії встановлюються за якісні показники. При цьому умовою для преміювання можуть бути кількісні показники.

Преміювання може здійснюватися й за двома показниками (обсягу та якості робіт) одночасно.

Преміювання здійснюється за виконання та перевиконання планових (нормативних) завдань щодо виконання робіт. Премії за виробничі досягнення виплачуються із фонду основної заробітної плати.

Індивідуальне преміювання використовується тоді, коли організація виробництва передбачає роботу кожного із членів колективу незалежно від інших і облік індивідуальних результатів праці. При цьому показники і умови преміювання встановлюються безпосередньо за професією або видом роботи.

Колективне стимулювання може використовуватися як при колективній, так і при індивідуальній організації праці. Колективну премію нараховують в залежності від стану виконання колективних показників діяльності на пряму заробітну плату бригади (дільниці, цеху). Потім колективну премію розподіляють між працівниками із урахуванням їх особистого внеску, виходячи із прямого заробітку і коефіцієнта трудової участі.

.