4.3. Форми і системи оплати праці

Основними вимірниками результатів праці є кількість виготовленої продукції (обсяг виконаних робіт, наданих послуг) належної якості. Вимірником витрат праці є витрачений робочий час. Такому поділу відповідають дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі: 1) відрядна - оплата за виконаний обсяг робіт (продукції, послуг); 2) по часова - оплата за відпрацьований нормативний час.

Відрядна оплата праці використовується у наступних умовах:

— наявність кількісних показників роботи, котрі безпосередньо залежать від конкретного робітника;

— можливість точного обліку обсягів виконуваних робіт;

— можливість у робітників конкретної дільниці (бригади) збільшити виробіток або обсяг виконуваних робіт;

— необхідність на конкретній виробничій дільниці стимулювати робітників у подальшому збільшенні виробітку або обсягів виконуваних робіт;

— можливість технічного нормування праці.

Відрядну систему не рекомендується використовувати, якщо це веде до погіршення якості виконуваних робіт, обслуговування обладнання; порушення технологічних режимів, вимог техніки безпеки, до перевитрат матеріалів і т.п.

Відрядна оплата праці представлена на практиці наступними системами: проста відрядна; відрядно-преміальна; непряма відрядна; акордна; відрядно-прогресивна (індивідуальна і колективно-підрядна).

1. При прямій відрядній системі заробіток робітника (З_п.в) визначається шляхом множення норми його тарифного заробітку за одиницю обсягу продукції або робіт (відрядної розцінки) на загальну кількість виробленої продукції (виконаного обсягу робіт) і-того розряду в j-тих умовах (V_іj) за визначений період часу:

З_п.в = Р_іj × V_іj; (4.5)

де Р_іj – відрядна розцінка за одиницю виконаного обсягу продукції або робіт і-того розряду в j-тих умовах, грн.:

Р_іj = Т_с.і × Н_п.іj , (4.6)

де Т_сі – тарифна ставка оплати праці робітника, грн. за людино-годину (день); Н_п.іj – норма витрат праці на виконання одиниці обсягу продукції або робіт і-того розряду в j-тих умовах, людино-годин(-днів).

2. Непряма відрядна система використовується для оплати праці тих професій допоміжних робітників (машиністів компресорних установок, пересувних електростанцій, ремонтників), праця яких не піддається безпосередньому нормуванню і обліку, але в значній мірі визначає рівень виробітку основних виробничих робітників. Місячний заробіток допоміжного робітника за цією системою (З_н.в) визначається за формулою:

З_н.в = Т_с.і × В_пф × Р_в.н : 100 , (4.7)

де Т_с.і - тарифна ставка оплати праці допоміжного робітника, грн. за людино-годину; В_пф - фактичні витрати праці допоміжного робітника за місяць, людино-годин; Р_вн - середній рівень виконання норм часу (виробітку) всіма робітниками, котрі обслуговуються допоміжним робітником, %.

3. Відрядно-преміальна система діє в умовах застосування преміювання робітників за визначені досягнення в праці. При цьому повинні бути встановлені показники, за виконання і перевиконання котрих здійснюється преміювання. Це можуть бути показники підвищення продуктивності праці, обсягів виробництва, якості робіт; виконання технічно обґрунтованих норм виробітку або зниження нормативної працемісткості; виконання виробничих завдань; економії матеріалів, інструменту. Заробіток робітника (З_вп) складається із відрядного заробітку (Р_іj × V_іj) і премії за досягнуті результати (m):

З_вп = Р_іj × V_іj + m ; (4.8)

m = Р_іj × V_іj × (А_в + А_пв× (У_вп – 100) ) : 100 , (4.9)

де А_в – ставка преміювання за виконання виробничого завдання на 100% (10; 15; 20 %); А_пв - ставка преміювання за кожен 1% перевиконання виробничого завдання понад 100% (1; 1,5; 2%); У_вп – фактичний рівень виконання виробничого завдання, %.

Розмір премій для окремих груп і професій робітників встановлюється з урахуванням значення робіт, їх складності і умов праці.

4. Відрядно-прогресивна система передбачає оплату продукції (робіт), виконаних у

межах встановленої норми (V_ніj), за прямими відрядними розцінками (Р_ніj), а продукції (робіт), виконаних понад нормативного (базового) рівня (V_піj), — за підвищеними розцінками (Р_піj) в залежності від ступеню виконання завдання. Заробіток (З_в.пр) при цій системі визначається за формулою:

З_в.пр = Р_ніj × V_ніj + ∑( Р_піj × V_піj) . (4.10)

5. Акордна система відрізняється тим, що робітнику або групі робітників розцінки (Р_іj) встановлюються на весь комплекс робіт (V_іj) із визначенням кінцевого строку їх виконання. Вона стимулює скорочення строків виконання робіт і тому використовується в основному при ліквідації наслідків аварій, термінових ремонтах, будівельних роботах і т.п. При використанні цієї системи потрібно враховувати необхідність посиленого контролю якості робіт і дотримання правил безпеки праці.

Зак = ∑(Р_іj × V_іj) + m, (4.11)

де Зак – заробіток за акордною системою оплати праці, грн.; m – премія за перевиконання планового завдання із строків виконання комплексу робіт, грн.

Колективна (бригадна) відрядна форма оплати праці передбачає укладання договору внутрішнього підряду. Заробіток бригади робітників (3_бр.в) визначається множенням бригадної відрядної розцінки за одиницю обсягу роботи (Р_бр) на фактично виконаний бригадою обсяг робіт (V_бр.ф.):

З_бр.в = Р_бр × V_{бр.ф .} (4.12)

В тому випадку, коли всі робітники бригади витрачають на одиницю роботи рівну кількість годин, бригадна одинична розцінка визначається множенням суми погодинних тарифних ставок членів бригади (Тсі) на бригадну норму часу (Нч.бр), виражену в бригадо-годинах:

Р_бр = × Н_ч.бр , (4.13)

де Тсі – погодинна тарифна ставка і-того працівника, грн. за людино-годину (день); n- кількість членів бригади, осіб.

На підземних гірничорозвідувальних роботах незалежно від форми організації праці розцінку за проходження 1 м вибою гірничого вироблення отримують підсумовуванням добутків норми витрат праці робітника кожної професії на відповідні погодинні тарифні ставки.

Якщо бригада виконує різноманітні роботи і вони оцінюються за різними розцінками, загальний заробіток бригади розраховується за формулою:

З_бр.в = Р_{бр. і} × V_{бр.ф і}. (4.14)

Індекс „i” означає конкретний вид робіт і відповідну розцінку цього виду робіт.

Заробіток кожного члена бригади визначається методом розподілу бригадного заробітку пропорційно його тарифному заробітку за відпрацьований час. Колективна відрядна форма оплати праці створює стимули до ущільнення часу роботи, скорочення чисельності бригад, зниження непродуктивних втрат робочого часу, зростання продуктивності праці кожного члена колективу бригади. Така система сприяє розширенню суміщення професій робітників.

Різновидом колективної відрядної оплати праці є оплата праці за коефіцієнтом трудової участі. При цій системі бригадний заробіток розподіляється між членами бригади пропорційно їх тарифному заробітку за відпрацьований час, скоригованому на індивідуальний коефіцієнт трудової участі робітника в загальних результатах бригади (К_ту). Значення коефіцієнту визначається як алгебраїчна сума його базового значення, прийнятого за одиницю, і середньомісячних відносних надбавок (К_н.с) або знижок (К_з.с) за досягнення або недоліки в роботі:

К_ту = 1 + К_н.с – К_з.с; (4.15)

К_н.с = ∑К_нj : Д_р; (4.16)

К_з.с = ∑К_зj : Д_р, (4.17)

де К_нj , К_зj – відносні надбавки або знижки до тарифного заробітку робітника за j-тий відпрацьований день, частка одиниці; Д_р – кількість днів, відпрацьованих робітником за місяць.

Порядок розподілу бригадного заробітку:

1. розраховується тарифна заробітна плата бригади (З_бр.т) із врахуванням індивідуального коефіцієнта трудової участі і-того робітника:

З_бр.т = ∑(Т_сi × t_i × К_туі ), (4.18)

де Т_сi – годинна тарифна ставка і-того робітника, грн.; t_i – відпрацьований час, години;

2. обчислюється коефіцієнт трудового внеску бригади (К_тв.бр):

К_тв.бр = З_бр.в : З_бр.т ; (4.19)

3. визначається індивідуальний заробіток робітника (З_і):

З_і = Т_сi × t_i × К_туі × К_тв.бр. (4.20)

Почасова оплата праці здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу і рівня кваліфікації робітника. Використовуються такі системи почасової форми оплати праці: проста почасова (погодинна, поденна, місячна) і почасова преміальна (проста, з нормованим завданням).

До умов використання почасової системи оплати праці відносяться:

— відсутність можливості збільшення випуску обсягів виконуваних робіт;

— детальна регламентація виробничих процесів;

— зведення функцій робітника до нагляду за ходом технологічного процесу;

— поточний тип виробництва із заданим ритмом;

— збільшення браку або погіршення якості робіт у разі збільшення їх обсягу.

1. Проста почасова система базується на обліку відпрацьованого часу. Тарифний заробіток робітника (З_пп) розраховується множенням годинної (денної) тарифної ставки робітника відповідного розряду (Т_с) на кількість відпрацьованих за місяць годин або днів (t):

З_п.п = Т_с × t. (4.21)

При помісячній оплаті праці заробіток працівника визначається за формулою:

З_п.п = Т_см : Д_рн × Д_р , (4.22)

де Т_см — місячна тарифна ставка (посадовий оклад) працівника, грн.; Д_рн — число робочих днів за графіком у даному місяці; Д_р — кількість днів, фактично відпрацьованих працівником за місяць.

2. Почасово-преміальна система передбачає, що окрім тарифного заробітку робітник

отримує премію (m) за досягнення визначених кількісних і якісних показників. Загальний заробіток (З_п._пр) визначається за формулою:

З_п._пр = Т_с × t + m. (4.23)

3. Заробіток при почасовій преміальній системі з нормованим завданням (З_п._пр.нор ) включає: тарифний заробіток; додаткову оплату за виконання нормованого завдання, що нараховується у відсотках (А_вз) до тарифного заробітку; премію за зниження працемісткості робіт:

З_п._пр.нор = Т_с × t ×(1 + А_вз : 100) + m. (4.24)

Нормоване завдання встановлюється для окремого працівника або бригади на основі діючих норм часу на виконання певних робіт (операцій). Якщо фактичний обсяг робіт не нижчий від нормованого завдання, працівник (бригада) поряд з погодинною оплатою за тарифною ставкою і відпрацьованим часом одержує преміальну доплату. Залежно від конкретних умов остання може бути фіксованою на одному рівні за факт виконання завдання або диференційованою (зростаючою) за ступінь його перевиконання.