4.2. Тарифна система та її елементи

Тарифна система представляє собою сукупність встановлених централізовано або в локальному порядку норм і є засобом диференціації оплати праці в залежності від складності виконуваної роботи, характеру і організаційно-технічних умов виробництва. Вона включає такі структурні елементи: тарифно-кваліфікаційні довідники; тарифні сітки і ставки робітників; схеми посадових окладів або єдину тарифну сітку для всіх категорій працівників.

Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників (ТКД) містить тарифно-кваліфікаційні характеристики, згруповані у розділи за виробництвами і видами робіт, що широко розповсюджені у різних галузях діяльності підприємств. Окрім того, є довідники за окремими галузями діяльності (у тому числі для робіт і професій робітників зайнятих на ГРР).

Робітникам роторного і турбінного буріння свердловин на нафту і газ зарплата нараховується за нормами, встановленими для працівників нафтової і газової промисловості; р емонтно-механічних майстерень - у відповідності з галузевими ставками машинобудування; зайнятим у будівництві - у відповідності до ставок та окладів, встановлених для будівельних організацій.

Кваліфікація робітника і складність робіт оцінюються одним і тим же вимірником — величиною тарифного розряду. Розмір оплати праці зростає по мірі підвищення розряду виконуваної роботи. Тарифно-кваліфікаційні характеристики в геологічній галузі розроблені відповідно до шестирозрядної сітки. В залежності від складності виробничого процесу підприємства можуть міняти кількість розрядів за тією чи іншою професією.

У ТКД за кожною професією і розрядом є три розділи: «Характеристика роботи», «Повинен знати», «Приклади роботи». В характеристиці робіт вказуються їх складність, організаційно-технічні умови виробництва, ступінь самостійності робітника при виконанні виробничих процесів. Робітники повинні знати технологічний процес виконуваної роботи, норми витрат матеріалів, енергії, основи організації індивідуальної і колективної праці, техніки безпеки, вимоги до якості робіт, можливі різновиди браку, причини їх появи, засоби попередження й усунення.

Присвоювання або підвищення розряду здійснюється кваліфікаційною комісією підприємства (підрозділу) на основі заяви робітника, за представленням керівника підрозділу і обов’язково з урахуванням думки виробничої бригади, після перевірки знань і практичних навичок робітника. До складу комісії входять представники адміністрації підприємства і професійного союзу, майстри, спеціалісти, висококваліфіковані робітники. Присвоєння розряду оформлюється протоколом комісії, затверджується наказом по підприємству і заноситься до трудової книжки робітника.

Тарифна ставка — це абсолютний розмір оплати праці різних кваліфікаційних груп робітників за одиницю часу. Базовою є мінімальна тарифна ставка робітника 1-го розряду. Вона визначає рівень оплати найбільш простої праці. Розрізняють годинні, денні й місячні тарифні ставки. За допомогою тарифних ставок здійснюється міжгалузеве, внутрігалузеве і міжрайонне регулювання рівня оплати праці.

Міжгалузеве регулювання забезпечує більш високий рівень заробітної плати у провідних галузях виробництва (в 1,36 рази у геологічній галузі відносно сільського господарства), що потребують кращих кадрів, вищої кваліфікації і більшої відповідальності.

Внутрішньогалузеве регулювання здійснюється з метою підвищення заробітної плати працівникам найбільш важливих видів виробництва, відповідно до їх значення в окремих галузях. В геологічній галузі рівень зарплати робітників, зайнятих на гірничопрохідницьких і бурових роботах в 1,65 і 1,08 рази вище рівня оплати на інших видах робіт.

Сутність міжрайонного регулювання, в основному, полягає в установленні районних коефіцієнтів до заробітної плати з метою залучення і закріплення кадрів у зонах радіоактивного забруднення. Розмір доплат обумовлений категорією забруднення території.

Тарифна сітка встановлює співвідносини в оплаті праці робітників різної кваліфікації. Вона представлена переліком тарифних розрядів і відповідних ним коефіцієнтів оплати відносно рівня оплати робітника першого розряду, тарифний коефіцієнт якого прийнято за одиницю (табл.4.1).

Тарифна сітка характеризується визначеним співвідношенням тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів (діапазоном тарифної сітки). Кожне підприємство самостійно визначає діапазон сітки. Тарифна сітка повинна створювати матеріальний стимул у робітників до підвищення кваліфікації, для чого необхідно передбачати обґрунтовані співвідношення тарифних коефіцієнтів при переході до більш високих розрядів.

Таблиця 4.1

Тарифна сітка робітників, зайнятих на геологорозвідувальних роботах у державних підприємствах

Показники	Тарифні розряди
	1	2	3	4	5	6	7	8
Тарифні коефіцієнти	1,0	1,088	1,204	1,350	1,531	1,800	1,892	2,0
Приріст коефіцієнтів: абсолютний , частки одиниці відносний, %	- -	0,088 8,8	0,116 10,7	0,146 12,1	0,181 13,4	0,269 17,6	0,092 5,1	0,108 5,7

Для регулювання заробітної плати робітників на рівні підприємства за їх кваліфікацією (складністю праці), умовами, важкістю, інтенсивністю і характером праці, видами робіт і їх значимістю розробляються внутрівиробничі тарифні умови оплати праці. Їх розробку починають з визначення найменшого рівня оплати праці робітника за виконання ним норми праці.

Мінімальна тарифна ставка встановлюється за виконання простих робіт, що мають найменше значення для підприємства, здійснюваних в нормальних умовах праці і з нормальною тривалістю. До тарифної частини мінімальної заробітної плати не включають доплати, надбавки і компенсаційні виплати. Тому, при визначенні її рівня на підприємствах орієнтуються на оптимальну для сучасного стану економіки частку тарифу в заробітній платі (0,75 ):

Т_{с.м.міс.} = З_м.міс. × 0,75 × К_г , (4.1)

де Т_{с.м.міс.} – мінімальна місячна тарифна ставка робітника першого розряду, грн.; З_м.міс. - мінімальний місячний розмір оплати праці, встановлений державою, грн. за людино-місяць; К_г – галузевий тарифний коефіцієнт (1,36).

Наприклад, станом на 01.07.2012 р. мінімальний місячний розмір оплати праці встановлений на рівні 1102 грн. за людино-місяць. При цьому мінімальна місячна тарифна ставка робітника першого розряду у геологічному підприємстві становить:

1102×0,75×1,36 = 1124 грн.

У колективному договорі може фіксуватися мінімальний місячний розмір оплати праці вище офіційно встановленого урядом (виходячи із фінансових можливостей підприємства).

Мінімальна денна тарифна ставка робітника першого розряду (Т_{с.мін.дн}.) визначається за формулою:

Т_с.м.дн. = Т_{с.м.міс.} : Д_ср.міс. , (4.2)

де Д_ср.міс. – середньорічна кількість робочих днів у місяці (20,1 дня при п’ятиденному робочому тижні).

Мінімальна годинна тарифна ставка робітника першого розряду (Т_{с.м.год.}) визначається наступним чином:

Т_{с.м.год.} = Т_{с.м.міс.} : Т_ср.міс. , (4.3)

де Т_ср.міс. – середньорічна кількість робочих годин у місяці (166,7 години).

Місячна тарифна ставка робітника і-того розряду за j-тим видом робіт розраховується за формулою:

Т_{с.міс.іj} = Т_{с.м.міс.} × К_тіj, (4.4)

де К_тіj – тарифний коефіцієнт робітника і-того кваліфікаційного розряду за j-тим видом робіт.

Денна і годинна тарифні ставки робітника і-того розряду за j-тим видом робіт визначаються аналогічно.

Основними складовими тарифних умов оплати праці робітників є: мінімальна ставка оплати робітника; тарифні ставки 1-го розряду, диференційовані за основними тарифо-утворюючими факторами (інтенсивністю праці, видами робіт), що утворюють вертикаль ставок 1-го розряду; тарифні ставки за розрядами робітників, диференційовані за складністю виконуваних ними робіт, що утворюють горизонталь ставок.

Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців підприємств може здійснюватися за схемами посадових окладів, виходячи із посадового окладу, встановленого власником керівнику підприємства, або з використання єдиних умов оплати праці для усіх категорій працівників підприємства, що здійснюється на основі єдиної тарифної сітки, котра запроваджена в бюджетній сфері.

Віднесення керівників, спеціалістів і службовців до різних категорій з оплати праці здійснюється на основі діючих тарифно-кваліфікаційних характеристик. Для врахування особливостей окремих виробництв підприємствам рекомендується складати посадові інструкції. В галузевих схемах для кожної групи посад передбачений інтервал у межах мінімального і максимального місячного окладу. Це дає можливість встановлювати оклади конкретним працівникам з урахуванням їх теоретичної підготовки і практичних навичок, стажу роботи, ділових якостей, а в ряді випадків враховувати і обсяг виконуваних робіт.

Для керівників, спеціалістів і службовців основою рішення про підвищення або зниження окладів, введення (відміну) надбавок є результати атестації, котра проводиться один раз на 2-3 роки.