Тема 4 . Оплата праці

4.1. Державна політика оплати праці

Оплата праці персоналу підприємства — це винагорода в грошовій або натуральній формі, котра повинна бути виплачена роботодавцем найманому працівнику за вироблену продукцію (виконану роботу, надані послуги). Рівень оплати праці визначає ціну трудових ресурсів, задіяних у виробничому процесі. В значній мірі він визначається кількістю і якістю витраченої праці.

Система оплати праці на підприємствах побудована на таких принципах:

1. Колектив і окремий працівник підприємства джерелом оплати праці мають частину доходу від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг). Без перерахування коштів споживачем за прийняту ним продукцію оплата праці у виробника продукції неможлива. Така ситуація встановлює пряму економічну відповідальність виробників за результати праці, рівень якості і ціну продукту.

2. Рівень оплати праці визначається не тільки кількістю і якістю витраченої праці, а й рівнем доходу підприємства, отриманого від реалізації товарів. Розмір оплати праці конкретного працівника враховує економічні результати загальної господарської діяльності підприємства. Також на нього впливають попит і пропозиція праці, конкретна ринкова кон’юнктура й інші.

3. Оплата праці повинна компенсувати витрати фізичної й інтелектуальної енергії працівника, забезпечити відтворення робочої сили на новому якісному рівні. Тому держава здійснює пряме регулювання рівня тієї частини заробітної плати, що видається безпосередньо на руки працівникам, і непряме регулювання фонду заробітної плати підприємств усіх форм власності і господарювання через податкову систему. На доходи фізичних осіб встановлений податок, ставка котрого дорівнює 15,0 % нарахованого доходу. Якщо сума заробітної плати, за мінусом внесків у соціальні фонди і до професійних спілок, менше прожиткового мінімуму, підвищеного в 1,4 рази, застосовується соціальна пільга за податком у розмірі 100% від мінімальної заробітної плати.

Ставки внесків окремих працівників до державних позабюджетних фондів становлять: пенсійного – від 2 до 5%; соціального страхування - 0,5%; сприяння зайнятості - 0,5% від їх доходів.

4. Сума заробітку працівника складається із основної заробітної плати і додаткової оплати праці. Основна заробітна плата регулюється конкретними тарифними ставками і посадовими окладами працівників, відрядними розцінками, а додаткова заробітна плата - преміями за виробничі результати, надбавками і доплатами у розмірах, що не перебільшують встановлені діючим законодавством норми. Ці виплати входять до складу витрат і враховуються у собівартості продукції. Інші заохочувальні й компенсаційні соціальні виплати, а також надбавки і доплати, не передбачені діючим законодавством або встановлені понад розмірів, котрі їм дозволені, виплачуються із прибутку підприємства.

5. Фонд оплати праці (ФОТ) – це загальна сума витрат на оплату праці працівників підприємства і виплат соціального характеру. До складу ФОТ входять нараховані підприємством суми оплати праці у грошовій і натуральній формах за відпрацьований і невідпрацьований час, стимулюючі надбавки і доплати, компенсуючі виплати і разові виплати заохочувального характеру, а також виплати на харчування, житло, паливо, що носять регулярний характер. Оплата праці за відпрацьований час охоплює оплату за тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, надбавки за роботу у нічний час, у вихідні і святкові дні, за понадурочний час і поточне преміювання праці. Оплата основних і додаткових відпусток, пільгових годин підлітків, за виконання державних і суспільних обов’язків відноситься до оплати праці за невідпрацьований час.

Оплата праці виконує наступні функції - відтворювальну, стимулюючу, регулюючу і соціальну. Реалізація відтворювальної функції передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, котрий забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації і, одночасно, гарантує власнику підприємства отримання необхідного результату господарської діяльності. Функція стимулювання зводиться до того, що рівень оплати праці повинен спонукати кожного працівника до найбільш ефективних дій на своєму робочому місці. Регулююча функція оплати праці реалізує принцип диференціації рівня заробітку у відповідності до спеціальності й кваліфікації персоналу, важливості й складності трудових завдань. Соціальна функція оплати праці направлена на забезпечення однакової оплати за однакові результати роботи. Вона повинна реалізувати принцип соціальної справедливості по відношенню до отримання власного доходу.

Державна політика оплати праці формується і реалізується в межах діючого Закону України «Про оплату праці» (1995 р.). Механізм державного регулювання оплати праці включає нормативи і методи встановлення розмірів мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій оплати праці; визначення частини доходів, що направляються на оплату праці; міжгалузевих співвідношень в оплаті праці; умов і рівнів оплати праці в бюджетних організаціях і установах; максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств; рівня оподаткування доходів підприємств і їх працівників.

Конкретна реалізація політики заробітної плати здійснюється на основі домовленостей про регулювання оплати праці найманих працівників підприємства на основі укладення тарифних угод на трьох рівнях: міжгалузевому, галузевому (регіональному) і виробничому.

Тарифна угода - це договір між представниками сторін з питань оплати праці й соціальних гарантій. Предмет тарифної угоди на виробничому рівні:

1. форми і системи оплати праці, що використовуються для окремих категорій і груп працівників;

2. мінімальна тарифна ставка, диференційована за видами виробництв у межах рівнів, передбачених генеральною тарифною угодою для відповідних видів (типів) виробництв галузі (підгалузі);

3. розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів відповідних категорій працівників;

4. види і розміри доплат, надбавок, премій, інших заохочувальних і компенсаційних виплат і умови їх надання.

Організація оплати праці на підприємстві визначається трьома взаємопов’язаними елементами: нормуванням праці, тарифною системою, формами і системами заробітної плати.