- •Тема 3. Персонал підприємства та його використання
- •3.1. Персонал підприємства та його оцінка
- •3.2 Норми праці
- •3.3 Визначення чисельності окремих категорій працівників
- •3.4. Використання персоналу
- •3.5 Кадрова політика і система управління персоналом
- •Тема 4 . Оплата праці
- •4.1. Державна політика оплати праці
- •4.2. Тарифна система та її елементи
- •4.3. Форми і системи оплати праці
- •4.4. Надтарифна оплата праці
- •4.5. Безтарифна система оплати праці
- •4.6. Стимулювання працівників за рахунок прибутку
4.5. Безтарифна система оплати праці
Безтарифна система оплати праці встановлює заробітну плату працівника у вигляді частки фонду оплати праці підприємства або підрозділу. Фактичний розмір заробітної плати кожного працівника залежить від його кваліфікаційного рівня, коефіцієнта трудової участі і фактично відпрацьованого часу.
Кваліфікаційний рівень визначається всім членам трудового колективу як частка від ділення фактичного заробітку працівника за минулий період (рік, квартал, місяць) на мінімальний рівень заробітної плати на підприємстві, що склався за той же період і відповідає найнижчому кваліфікаційному рівню -1. Потім всі працівники підприємства розподіляються за групами, виходячи із їх кваліфікаційного рівня і кваліфікаційних вимог різних професій. Кількість груп може варіювати у широких межах (наприклад, 10 – 20). Для кожної із груп встановлюється єдиний середній кваліфікаційний бал.
Система кваліфікаційних рівнів створює більші можливості для матеріального стимулювання більш кваліфікованої праці порівняно з тарифною системою. Кваліфікаційний рівень працівника може підвищуватися протягом усього часу його трудової діяльності. Питання про включення спеціалістів і робітників до відповідної кваліфікаційної групи вирішує рада трудового колективу.
Індивідуальний коефіцієнт трудової участі (Ктуі) за відповідний обліковий період (квартал, місяць) виставляється усім працівникам підприємства, враховуючи вище керівництво, й затверджується радою трудового колективу.
Розрахунок заробітної плати здійснюється у такій послідовності. Спочатку визначається кількість балів, зароблених і-тим працівником (Бі):
Бi = Курі × tі × Ктуі, (4.25)
де Курі — кваліфікаційний рівень і-того працівника, бали; tі — кількість відпрацьованих людино-годин.
Потім розраховується загальна сума балів, зароблена усіма працівниками підрозділу або підприємства (Б):
Б = ∑Бi. (4.25)
Далі встановлюється розмір фонду заробітної плати, що приходиться на оплату одного балу (Фзп.б):
Фзп.б = Фзп.п : Б, (4.26)
де Фзп.п - фонд заробітної плати підрозділу або підприємства, грн.
Наприкінці визначається заробітна плата окремих працівників:
Зі = Фзп.б × Бi. (4.26)
Приклад. Фонд основної заробітної плати дільниці за місяць склав 42800 грн. Загальна кількість зароблених балів працівниками дільниці дорівнює 4687,8. Заробітна плата, що приходиться на 1 бал, становить (42800 : 4687,8) 9,13 грн. Розмір заробітної плати, нарахованої окремому працівнику, визначається множенням заробітної плати, що приходиться на 1 бал результату, на кількість зароблених балів працівником (табл. 4.2).
Таблиця 4.2
Порядок розрахунку заробітної плати працівникам дільниці
Прізви-ще ро-бітника |
Кваліфікаційний рівень працівника |
Кількість відпрацьованих годин |
Коефіцієнт трудового внеску |
Кіль-кість балів |
Заробіток за 1 бал, грн. |
Фактична зарплата, грн. |
Вовк |
1,3 |
180,2 |
1,1 |
258,1 |
9,13 |
2356,5 |
Петров |
1,7 |
180,5 |
1,04 |
319,1 |
9,13 |
2913,3 |
Вакула |
2,1 |
123,0 |
0,9 |
232,5 |
9,13 |
2122,7 |
Керівники державних підприємств мають право самостійно вибирати форми і системи оплати праці, встановлювати працівникам конкретні розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, надбавок і доплат, керуючись єдиною тарифною сіткою, а також умовами, передбаченими колективним договором. Підприємства інших форм власності можуть використовувати традиційну тарифну систему; впроваджувати власну, індивідуально розроблену модель оплати праці.
