2.3 Якість і конкурентоспроможність продукції

Споживча вартість того чи іншого товару оцінюється його якістю. Якість, як економічна категорія, відображає сукупність властивостей продукції, що визначають міру її придатності задовольняти потреби споживача у відповідності до свого призначення .

Для визначення й контролю рівня якості усіх видів продукції підприємства використовують наступні групи показників:

1. диференційовані за видами продукції - характеризують яку-небудь одну або одночасно

декілька властивостей окремого виду продукції (середня похибка вимірювань фізичних величин на данному геологічному об’єкті, кут викривлення свердловини і т.п.);

2) загальні - відображають якість багатьох видів продукції;

3) узагальнюючі – характеризують загальний рівень якості всієї сукупності виробленої продукції.

Абсолютний рівень якості того чи іншого виду продукції визначають шляхом розрахунку відібраних для його виміру показників, не порівнюючи їх з відповідними показниками аналогічної продукції. Відносний рівень якості окремих видів продукції встановлюють, порівнюючи їх абсолютний рівень з абсолютними показниками кращих вітчизняних і закордонних аналогів. Під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів рівень якості продукції повинен зростати.

Під конкурентоспроможністю продукції розуміється її спроможність задовольняти відповідну суспільну потребу на конкретному ринку з меншим рівнем витрат порівняно з продукцією аналогічного призначення, що виробляється підприємствами-конкурентами.

Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії їх проектування. Підбір параметрів геологічної продукції і відповідних ним виробничих витрат, що найбільш повно задовольняють потреби конкретних замовників, відображають суть процесу моделювання конкурентоспроможності продукції. В процесі виробництва матеріалізуються найбільш важливі елементи конкурентоспроможності продукції: якість і витрати.

Кількісну оцінку конкурентоспроможності продукції можливо зробити за формулою:

К_с = (Е_о._п : Е_п._к)×К₁× К₂× … × Кn , (2.9)

де К_с - конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, одиниць; Е_о._п, Е_п._к — ефективність, відповідно, продукції, що оцінюється, і продукції-конкурента, одиниці корисного ефекту на грн.; К_1, К₂, Кn — коефіцієнти, що враховують інші конкурентні переваги.

Ефективність продукції визначається шляхом співставлення її корисного ефекту за нормативний строк служби (Е_п.н.с) із сукупними витратами на придбання і використання (В_п.в):

Е_о._{п (п.к)} = Е_п.н.с : В_п.в . (2.10)

Корисний ефект геологічної продукції — це її віддача, інтегральний показник, що розраховується на основі окремих об’єктивних показників якості продукції, котрі задовольняють ту чи іншу конкретну потребу. Його можливо вимірювати в натуральних одиницях (тоннах ресурсів або запасів корисної копалини), грошовому вимірі чи в умовних балах (для продукції з декількома важливими параметрами, що доповнюють одне одного).

Ефективність геологічної продукції вимірюється кількістю прогнозованих ресурсів, виявлених або розвіданих запасів корисної копалини, що приходиться на 1 грн. витрат підприємства, пов’язаних з виконанням відповідного геологічного завдання (етапу, стадії геологорозвідувального процесу):

Е =∑ ∑( к_іj×Р_іj) : ∑ (В_j), (2.11)

де Р_іj – фактичний приріст прогнозованих ресурсів, виявлених або розвіданих запасів корисної копалини і-тої категорії за результатами виконання геологічних завдань j-тої стадії геологорозвідувального процесу, в натуральних одиницях; к_іj – розрахунковий коефіцієнт для переводу обсягів ресурсів і запасів різних категорій у співставний вигляд за витратами на 1 т корисного результату, одиниці; В_j – кошторисна вартість виконання геологічних завдань j-тої стадії геологорозвідувального процесу, грн.

На рівень якості й конкурентоспроможності продукції впливає багато різнонаправлених факторів, котрі можливо об’єднати в чотири взаємопов’язані групи:

1) технічні (використання досягнень науки і техніки в процесі проектування продукції, впровадження найновішої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни, забезпечення потрібної технічної оснащеності виробництва і технічного обслуговування, удосконалення стандартів і технічних умов);

2) організаційні (впровадження сучасних форм і методів організації виробництва і управління ним, удосконалення методів контролю і розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях і процесах виготовлення продукції, розширення прямих господарських зв’язків між виробниками і споживачами, узагальнення й використання передового вітчизняного і закордонного досвіду з підвищення конкурентоспроможності продукції);

3) економічні (використання системи прогнозування й планування необхідного рівня якості продукції, встановлення прийнятних для виробників і споживачів цін на окремі види товарів, ефективна мотивація праці усіх категорій персоналу підприємства);

4) соціальні (всемірна активізація людського фактора і проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання, створення належних умов праці й життєдіяльності персоналу підприємства).