1.5 Державне управління підприємствами

Державне управління підприємствами - це систематичний вплив центральних адміністративних, господарських органів влади і органів місцевого самоуправління на підприємства та їх підрозділи з метою забезпечення узгодженого функціонування елементів господарської системи країни, направленого на досягнення позитивного кінцевого результату. Воно здійснюється методами економіко-правового регулювання діяльності підприємств усіх форм власності й методами адміністративно-організаційного регулювання діяльності підприємств, заснованих на державній власності. Основні принципи державного регулювання: 1) мінімальне втручання в діяльність підприємств; 2) вплив на розвиток соціально-економічних процесів за допомогою економічних регуляторів і нормативів.

Основним економічним інструментом здійснення регулюючої функції держави є податкова система, яка представляє собою сукупність податків, що стягуються з підприємств, методи їх розрахунку й вилучення. Державні податки і збори включають:

податок на додану вартість;

податок на прибуток підприємств і організацій;

податок на доходи фізичних осіб;

податок на експорт і імпорт;

земельний податок;

податок із власників транспортних засобів;

державне мито;

рентні платежі;

акцизний збір;

митний збір;

збір з підприємств за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

збір за використання природних ресурсів;

збір за використання надр;

збір за використання водних ресурсів;

збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

збір на обов’язкове державне соціальне страхування;

збір у державний Фонд сприяння зайнятості населення;

збір за забруднення природного навколишнього середовища;

лісний збір;

державний ліцензійний збір;

гербовий збір.

Місцеві податки і збори охоплюють: податок з реклами; комунальний податок; збір за паркування автотранспорту; місцеві ліцензійні збори; інші збори.

Податок на додану вартість (ПДВ) — це та частина нової створеної вартості, котра направляється до державного бюджету на кожному етапі реалізації товарів. Платниками ПДВ є національні й іноземні суб’єкти підприємницької діяльності, що знаходяться на території України.

Об’єктами обкладення податком є:

для вітчизняних товарів — обороти з їх реалізації (крім продажу за іноземну валюту);

для імпортних товарів - різниця між цінами в національній валюті України і їх митною (закупівельною) вартістю, перерахованою за курсом Національного банку України;

для товарів, що реалізуються посередниками, — різниця між цінами продажу і цінами, за котрими посередники розраховуються з постачальниками (враховуючи суму ПДВ).

Оборот, що оподатковується за реалізованими товарами визначається, виходячи з їх вартості за вільними, державними фіксованими і регульованими цінами, котрі не включають податок на додану вартість. В цей оборот включають акцизний збір й інші добавки до цін, передбачені діючим законодавством, але не включають вартість залогової (оборотної) тари. Ставка ПДВ становить 20 % обороту, що оподатковується.

Підприємства, що отримують доход від комерційної діяльності, сплачують податок на прибуток (доход). У якості об’єкта оподаткування приймаються:

1) прибуток підприємства від звичайної й надзвичайної діяльності, зменшений на суму рентних платежів, доходів від продажу цінних паперів і дольової участі в діяльності інших суб’єктів господарювання. Ставка податку на прибуток підприємств і організацій - 22 % величини об’єкту оподаткування;

2) валовий доход малих підприємств (сума доходів від реалізації продукції, робіт, послуг, інших матеріальних цінностей, майна і доходів від позареалізаційних операцій). Ставка податку – 6 або 10%, в залежності від розміру доходу за рік.

Прибуток (доход), що обкладається, зменшується на ту його частину, котра використовується на: проведення науково-дослідницьких і досвідно-конструкторських робіт, підготовку і освоєння нових прогресивних, екологічно чистих технологій і видів продукції (50 % витрат); реконструкцію й модернізацію активної частини основних засобів, введення нових потужностей (при умові повного використання амортизаційних відрахувань) і утримання об’єктів соціального призначення; створення через спеціально відкриті рахунки благодійних, екологічних і оздоровчих фондів (у розмірі не більше 2 % прибутку, що обкладається).

Від уплати податку звільняються:

1. на термін 5 років підприємства або нові виробництва, створені спеціально для виготовлення нової техніки з використанням запатентованого винаходу або придбаної ліцензії;

2. підприємства, що виготовляють нову продукцію, котра не виготовляється іншими підприємствами України або котра може бути замінником імпортних машин і обладнання (в перший рік виробництва - повністю, на другий рік - на 50 % від ставки податку);

3. малі підприємства протягом першого року функціонування — на 50 % від ставки податку.

Акцизний збір — це непрямий податок на високоприбуткові й монопольні товари, що включається в їх ціни. Платниками акцизного збору є підприємства, котрі виготовляють або імпортують підакцизну продукцію, а об’єктом оподаткування - обороти із реалізації відповідних видів продукції вітчизняного виробництва і митна вартість імпортних товарів, що придбані за іноземну валюту (крім тих, котрі обкладаються митним збором). Акцизний збір обчислюється у відсотках від обороту або в твердих сумах з одиниці реалізованої продукції за єдиними на всій території України ставками. У перелік товарів, за котрі сплачується акцизний збір, входять: лікеро-горілчані вироби, коньяк, вино, пиво; тютюнові вироби; легкові автомобілі; ювелірні вироби із золота і срібла; відеотехніка, кольорові телевізори. В залежності від виду товарів ставки акцизного збору складають від 20 до 100 % вартості у відпускних цінах.

Податок на експорт і імпорт є формою вилучення в доход держави чистого прибутку, що створюється внаслідок різниці у рівнях зовнішньоекономічних і внутрішніх цін на окремі види товарів, котрі ввозяться на територію України або вивозяться з неї. Його сплачують всі суб’єкти хазяйнування, котрі здійснюють зовнішньоекономічні операції.

Мито стягується з вартості або обсягу товарів, що підлягають митному контролю на території України.

Плата за землю визначається в залежності від якості і розміщення земельної ділянки, виходячи із її кадастрової оцінки, і стягується у вигляді земельного податку або орендної плати з тих суб’єктів хазяйнування, котрим земля надана у володіння чи використання.

Збір за забруднення природного навколишнього середовища сплачують усі підприємства і організації, що наносять шкоду навколишньому середовищу. Він стягується за нормативами, встановленими Кабінетом Міністрів в залежності від рівня, обсягу і характеру забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів.

Державне мито сплачується підприємствами, організаціями і громадянами за оформлення документів і здійснення юридично-правових дій.

У випадку порушення договірних зобов’язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену діючим законодавством (сплачує штрафи, відшкодовує причинені збитки).

Безпосередньо державне керівництво підприємствами здійснює Міністерство. Міністерство очолює міністр, якого призначає на посаду Верховна Рада України. Міністр має декілька заступників (один з них є першим). До складу міністерства входять функціональні департаменти.

Колективним робочим органом міністерства є колегія, до складу якої входять міністр, заступники міністра, начальники (керівники) департаментів і основних відділів.

Центральний апарат служби представлений функціональними управліннями.

Структуру управлінь формують відповідні функціональні відділи, через котрі здійснюється централізоване безпосереднє (оперативне) керівництво діяльністю державних підприємств, установ і організацій.

Відносно підприємств інших форм власності, де держава має обмежені або не має майнових прав, Департамент міністерства здійснює централізоване методичне керівництво.

Економічні функції, що виконуються Міністерством:

1) розробка і забезпечення стратегії економічного розвитку галузі в процесі макроекономічного планування, котре повинно передбачати: а) постановку галузевих цілей і задач; б) формування плану як визначеної сукупності цільових комплексних програм;

2) регулювання інноваційних процесів і інвестиційної діяльності шляхом прямого управління інвестиціями і визначення належних економічних передумов для цієї діяльності;

3) розпорядження фінансовими коштами, що виділяються з державного бюджету, інших централізованих фондів на вирішення державних геологічних програм, перерозподіл консолідованих (централізованих) доходів і ресурсів підприємств державного сектору економіки, соціальний захист працівників галузі;

5) моніторинг і регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього середовища шляхом гарантування екологічної безпеки; розробки довгострокових і поточних екологічних програм, що передбачають ряд заходів із економного використання і відтворення природних ресурсів.

Макроекономічне планування має орієнтовний (індикативний) характер. Основний його зміст міститься у розробці й науковому обгрунтуванні цілей, орієнтирів, пріоритетів, пропорцій і структур розвитку мінерально-сировинної бази країни на визначений перспективний період, а також засобів непрямого і прямого (за допомогою державного підприємництва і розробки цільових комплексних програм) впливу на виробництво галузі.

Основні принципи формування програм:

1. кожна програма є складовою частиною господарського плану відповідного регіону;

2. виконання програми повинно спиратися на визначені в плані фінансові, матеріальні й трудові ресурси;

3. кількість програм і обсяг реалізованих ними завдань встановлюються, виходячи із наявних ресурсів.

Міністерство має право затверджувати устав, призначати і звільнювати з посади директора державного підприємства, визначати порядок представлення геологічної інформації за результатами проведених робіт, а також склад і вміст відомчої звітності. За узгодженням з Держкоммайна воно проводить на підвідомчих підприємствах документальні й фактичні перевірки (ревізії, інвентаризацію), призначає аудиторські перевірки.

Контрольні питання

1. Які завдання ставляться перед студентами при вивченні дисципліни?

2. Що таке підприємництво? Які його види і умови функціонування?

3. Що ви розумієте під терміном „підприємство” і які його види ви знаєте?

4. В чому полягає специфіка геологічної діяльності у порівнянні з іншими сферами діяльності?

5. Дайте визначення товариств з повною відповідальністю.

6. Дайте визначення товариств з обмеженою відповідальністю.

7. Дайте визначення акціонерних товариств.

8. Дайте визначення малих підприємств.

9. Дайте визначення об'єднань підприємств і характеристику їх різновидів.