1.4 Види підприємств та їх об’єднань

В залежності від класифікаційних ознак розрізнюють такі види геологічних підприємств:

1. за формою власності на майно – засновані на приватній, комунальній, державній, змішаній власності;

2. за національною належністю капіталу – національні, іноземні, змішані;

3. за правовим статусом і формою господарювання – приватні, виробничі кооперативи, господарські товариства, казенні, державні, комунальні, унітарні;

4. за сферою господарської діяльності – виробничі, науково-виробничі, наукові та інші;

5. за галузевою сферою діяльності - одногалузеві й багатогалузеві (диверсифіковані);

6. за технологічною цілісністю – здійснюючі повний технологічний цикл з рішення геологічного (технічного) завдання на виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг або його окремі частки;

7. за часом роботи протягом року – діючі протягом усього року і сезонні;

8. за масштабами діяльності – крупні, середні, малі, мікропідприємства.

До підприємств, що належать громадянам на правах приватної власності, відносяться індивідуальні, родинні, а також колективні підприємства, що базуються на власності свого трудового колективу, уставного товариства або суспільної організації. Комунальне підприємство засноване на базі власності відповідної територіальної громади. Державним є підприємство, що засноване на державній власності.

Національні підприємства – капітал належить підприємцям своєї країни. Іноземні підприємства – капітал є власністю іноземних підприємців. Змішані підприємства – капітал належить підприємцям двох або більше держав, їх реєстрація здійснюється в країні одного із засновників. Якщо метою створення змішаного підприємства є сумісна підприємницька діяльність, то його називають сумісним.

Приватне підприємство - власник (одна особа або родина) самостійно веде справи у власних інтересах, отримує увесь прибуток, несе необмежену майнову відповідальність за всіма зобов’язаннями, має право найму і звільнення працівників, укладає договори, контракти.

Виробничий кооператив - добровільне об’єднання громадян з метою сумісного ведення господарської діяльності. Кооператив створюється у складі не менше трьох фізичних осіб. Характерною ознакою кооперативу є особиста трудова участь кожного із підприємців у сумісній виробничій діяльності, використання власного або орендованого майна. Орендоване майно передане власником даній юридичній особі (орендатору) на договірній основі для тимчасового використання. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси підприємств або їх структурних підрозділів, а також окремі одиниці майна.

Обмежено допускається участь юридичних і фізичних осіб, які внесли лише майновий внесок у діяльність кооперативу. Майно кооперативу утворюється за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів, доходів від виробничої діяльності, викупу орендованих основних засобів. Члени кооперативу несуть повну майнову відповідальність за зобов’язаннями підприємства. Прибуток і ліквідаційна квота діляться у кооперативі не за розміром пайових внесків, а за трудовою участю. Лише для фінансових учасників допускаються виключення.

Господарське товариство засноване на об’єднанні капіталів і особистої праці учасників, які сумісно володіють і управляють підприємством. Члени товариства з повною відповідальністю несуть колективну відповідальність за зобов’язаннями підприємства усім своїм майном. Члени товариства з обмеженою відповідальністю несуть відповідальність у межах їх внеску в уставний капітал підприємства. Члени товариства з додатковою відповідальністю несуть відповідальність у межах їх внеску, а якщо цих сум недостатньо – додатково своїм майном пропорційно внеску. У командитному товаристві - частина членів (повних товаришів) несе повну солідарну відповідальність за зобов’язаннями підприємства усім своїм майном; друга частина товаришів-вкладників несе обмежену відповідальність. Повні товариші мають вирішальні голоси і посади в управлінні підприємством. Товариші-вкладники мають дорадчі голоси.

Господарське товариство на паях, учасники котрого об’єднують свої капітали, але не трудову діяльність. Керівництво товариством здійснює правління, а підприємством – дирекція. Підприємство функціонує незалежно від його власників.

Уставний капітал товариства на паях представляє собою суму внесків (паїв) його засновників. У якості внесків можуть входити: будинки, споруди, обладнання, інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою й іншими природними ресурсами, інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти в національній і іноземній валютах. Вартість внесків оцінюється в гривнах сумісним рішенням власників підприємства і складає їх частки в уставному капіталі. Співвласники підприємства мають вирішальні голоси в правлінні й несуть майнову відповідальність за результатами діяльності товариства пропорційно внесеній сумі капіталу (паю). Вони можуть займати керівні посади в дирекції підприємства.

У акціонерному товаристві уставний капітал складається із великої кількості рівних часток, що відповідають номінальній вартості акції. Акція - цінний папір без встановленого терміну обороту, що свідчить про внесок акціонера в уставний капітал товариства і дає право на отримання частини прибутку в формі дивіденду, управління акціонерним товариством і участь у розподілі майна при його ліквідації.

Дивіденди - платіж, що здійснюється підприємством у зв’язку із розподілом частини його прибутку на користь власників акцій, випущених товариством. Володіння звичайною акцією надає право голосувати на зборах акціонерів за принципом "одна акція - один голос". Прийняття потрібного рішення забезпечується володінням контрольним пакетом акцій. Привілейовані акції не дають право голосу в управлінні підприємством, але гарантують щорічну виплату дивідендів.

Акції можуть бути іменними і на пред'явника. Іменними акціями може розпоряджатись лише особа, на ім’я якої вони видані. Акціями на пред'явника може розпоряджатись будь-яка особа, котрій вони на даний час належать.

Акціонерні товариства бувають двох типів: публічні, акції котрих розповсюджуються шляхом відкритої підписки й купівлі-продажу на фондових біржах; приватні, акції котрих розповсюджуються тільки між його засновниками.

Найвищим органом управління акціонерним товариством є загальні збори акціонерів, котрі проводяться 1-2 рази на рік. Збори затверджують устав товариства, вносять в нього при необхідності зміни, вибирають членів правління, наглядової ради, ревізійної комісії. Вони приймають рішення про випуск акцій, визначають основні напрямки діяльності товариства, затверджують річні звіти, визначають умови оплати праці посадових осіб акціонерного товариства та інші. У випадку необхідності загальні збори приймають рішення про припинення діяльності товариства.

Поточними справами керує правління. У великих акціонерних товариствах, поряд з правлінням, створюється рада директорів. Правління організує виконання рішень загальних зборів акціонерів, представляє акціонерне товариство. Голова правління організує поточну роботу акціонерного товариства в цілому (при відсутності дирекції).

Наглядова рада – це колегіальний орган управління, що здійснює контроль за роботою правління акціонерного товариства, а також призначення і відзив членів правління.

Ревізійна комісія проводить періодичну і епізодичну (за дорученням загальних зборів, наглядової ради, за вимогою групи акціонерів, які мають у сукупності більше десяти відсотків голосів, а також за власною ініціативою) перевірку фінансово-господарської діяльності правління. Її висновок є обов’язковим при затвердженні річного звіту і балансу загальними зборами товариства.

Унітарне підприємство – це державне, комунальне або приватне підприємство, що не наділене правом власності на закріплене за ним майно. Майно передається підприємству у господарське ведення або оперативне управління. Воно не може бути розподілене по вкладам (паям).

Казенне підприємство - це державне унітарне підприємство, діяльність якого в основному фінансується за рахунок державних коштів. Воно здійснює діяльність, дозволену тільки для державних підприємств. Споживачем більш 50% його продукції є держава. За зобов’язаннями казенного підприємства, при недостатності його майна, відповідальність несе держава в особі відповідного органа державного управління.

Підприємства, що діють у сфері промислового виробництва, називаються виробничими; у сфері науки – науковими, є науково-виробничі підприємства.

Малими вважаються підприємства, в котрих середня чисельність працюючих за календарний рік не перевищує 50 фізичних осіб і обсяг валового доходу від реалізації товарів – 10 млн. євро.

Підприємства мають право на добровільних засадах координувати або об’єднувати виробничу, наукову й інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Група підприємств, що ведуть сумісну господарську діяльність, називається об’єднанням. Основними формами добровільних об’єднань є господарські асоціації, корпорації, консорціуми, концерни.

Господарська асоціація – це договірне об’єднання, що створюється з метою постійної координації господарської діяльності економічно самостійних підприємств, котрі одночасно можуть входити до інших об’єднань. В состав асоціацій, як правило, входять спеціалізовані підприємства і організації, розміщені на визначеній території. Правління асоціації не має права вмішуватися у господарську діяльність її членів.

Корпорація – це договірне об’єднання, що створюється на основі суміщення виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного із учасників правлінню корпорації.

Консорціум – тимчасове уставне об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети. Консорціуми створюються для здійснення великих господарських проектів. Після закінчення проекту консорціум припиняє своє існування і його члени можуть вступати до інших об’єднань. Учасники консорціуму зберігають права юридичної особи, але підпорядковують свою господарську діяльність досягненню загальної мети.

Концерн – уставне об’єднання підприємств промисловості, банків, наукових організацій і т.п. на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців (юридичних або фізичних осіб). Підприємства, що входять до концерну, втрачають свою господарську самостійність. Концерн може створюватися за принципом об’єднання підприємств, що пов’язані загальним технологічним, виробничим, операційним або фінансовим циклом, утворюючи одно або багатогалузеві компанії, фінансово-промислові й фінансові групи.

Як правило, концерн – це холдингова компанія, що контролює підприємства через систему участі в капіталі. Материнське підприємство (компанія) безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств. Дочірні підприємства мають юридичну самостійність, однак право вирішення основних господарських питань їх діяльності належить холдинговій компанії. У випадку необхідності компанія може об’єднувати і перерозподіляти фінансові кошти дочірніх підприємств.

Фінансова (фінансово-промислова) група – це об’єднання, що очолюється одним або декількома банками, котрі розпоряджаються капіталом підприємств, координують усі сфери їх господарської діяльності.

Поряд з добровільними створюються й інституціональні об’єднання, порядок діяльності котрих визначається у директивному порядку міністерствами (відомствами) або безпосередньо Кабінетом Міністрів України. До таких відносяться виробничі, науково-виробничі й інші об’єднання (комплекси, центри), котрі інтегрують стадії створення (проектування), виробництва, реалізації й сервісного обслуговування науковомісткої продукції довготривалого користування.

Сукупність геологічних підприємств та їх об’єднань, виробнича діяльність яких координується Міністерством охорони навколишнього природного середовища, утворюють окрему галузь господарства країни, що відноситься до сфери послуг. Структура галузі вимірюється питомою вагою підприємств різних видів за показниками обсягу продукції, вартості активів, чисельності працівників.