ВСТУП

Навчальна дисципліна «Економіка і управління геологічним виробництвом» представляє собою сукупність знань про теорію і практику господарювання, що склалися на даний момент часу у спеціалізованій галузі економічної діяльності з геології, геодезії і картографії (далі – геології). Господарювання – це процес формування і забезпечення ефективного функціонування економічних систем (підприємств та їх об’єднань) з метою задоволення потреб суспільства у геологічній продукції й послугах і отримання підприємцями прибутку на вкладений капітал.

Мета викладання дисципліни:

1. засвоєння студентами базових знань, вмінь і практичних навичок формування і вирішення основних завдань управління економічними процесами і забезпечення ефективності господарювання на рівні геологічного підприємства та його підрозділів;

2) створення у студентів переконання у необхідності постійного пошуку резервів підвищення ефективності діяльності підприємства, широкого впровадження у практику господарювання досягнень науково-технічного прогресу, розробки більш ефективних методів вирішення економічних завдань.

Перед студентами ставиться завдання зрозуміти характер дії і форми прояву економічних законів на рівні геологічного підприємства, засвоїти принципи і методи побудови економічних систем і організаційно-економічних механізмів управління ними, навчитися управляти економічними процесами і ресурсами.

Набуті компетенції повинні допомогти майбутнім спеціалістам планувати і організовувати роботу підрозділів, обліковувати, контролювати і оцінювати поточні й кінцеві результати виробничо-господарської діяльності, стимулювати і регулювати результати праці.

Об’єктом вивчення дисципліни є організаційно-економічна підсистема геологічного підприємства, процес господарювання і механізм управління ним, конкретні прояви економічних законів господарювання.

Предметом вивчення є принципи, форми, методи і засоби господарювання на етапах створення й функціонування геологічних підприємств.

Даний навчальний курс тісно пов’язаний з базовими геологічними, технічними і економічними дисциплінами, що вивчалися студентами раніше, й направлений на підготовку спеціалістів, спроможних синтезувати економічні й галузеві знання.

І. Економіка підприємства

Тема 1. Підприємство як суб’єкт господарювання

1. Поняття підприємницької діяльності, підприємство

Підприємництвом називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних і юридичних осіб, зорієнтовану цілком на отримання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність.

Основною функцією підприємницької діяльності вважається генерування й активне використання новаторських ідей і передових проектів у галузі науково-технічного й технологічного розвитку, формування й використання капіталу, інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів, організації виробництва та продажу товарів. Товар – це вироблена продукція (робота, послуга), за винятком тієї частини, що йде на внутрішні господарські потреби виробника (продукція, котра призначена для продажу).

Правовим забезпеченням підприємницької діяльності є Закони України «Про підприємництво» і «Про державну підтримку малого підприємництва», що прийняті Верховною Радою України у 1991 і 2000 роках з наступними поправками і доповненнями.

За обсягами відтворення підприємницька діяльність бува двох видів: проста і розширена. При простій діяльності обсяги створеного і реалізованого товару, а також його якість залишаються незмінними. Створений додатковий доход (прибуток) направляється на цілі споживання виробникам, власникам і державі. Розширена діяльність - це повторення її у зростаючих обсягах при покращенні якості товару. При цьому на споживання направляється тільки частина створеного прибутку. Інша частина інвестується (вкладається) у господарську діяльність підприємства.

Підприємницька діяльність здійснюється із створенням підприємства. Підприємство – це організаційно виділена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери господарства країни, що виробляє продукцію, виконує роботи, надає послуги і здійснює їх реалізацію з метою отримання прибутку. Як самостійний господарюючий суб’єкт, підприємство:

- у межах границь діяльності, встановлених власником (власниками), самостійно приймає рішення - скільки і як виробляти товари, де і як їх реалізувати, як розподілити отриманий дохід;

- само здійснює різного роду господарські операції, отримує прибуток (доход) або несе збитки, за рахунок прибутку (доходу) забезпечує подальший розвиток внутрішньовиробничої інфраструктури;

- має замкнуту систему обліку і звітності, самостійний баланс фінансових ресурсів.

Особи, які створюють підприємство, іменуються його засновниками. Кожен з них вносить визначений майновий внесок у підприємство і стає його учасником. Первісний внесок формує власний капітал підприємства, величина якого відображається в уставі й носить назву "уставний капітал". Устав – це зібрання обов’язкових правил, що регулюють діяльність підприємства (об’єднання підприємств), взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання. Уставний капітал є джерелом формування власних (чистих) активів підприємства. Активи - це ресурси (матеріальні та нематеріальні цінності, грошові кошти), використання яких приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Підприємство є цілісним економічним суб'єктом, який поєднує у часі та просторі різні соціально-економічні процеси та отримує системний ефект. Як складова адміністративно-правової системи держави, підприємство є юридичною особою з установленими в законодавчому порядку правами та обов'язками. Воно не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство має своє им’я, товарний знак, розрахунковий рахунок у банку, печатку із власним найменуванням; відокремлене майно; веде облік прибутків і витрат. Найменування підприємства відображає характер його діяльності, правовий статус і форму хазяйнування.

Сучасне підприємство — це складна відкрита виробничо-господарська система, яка:

1) складається із взаємозалежних підсистем, функціонування яких впливає на кінцевий фінансово-економічний результат;

2) взаємодіє із зовнішнім оточенням, з якого в систему надходять необхідні для виробничої діяльності фактори та в якому реалізуються і використовуються результати виробництва — продукція, роботи, послуги;

3) здійснює діяльність, спрямовану на задоволення потреб суспільства (зовнішнього середовища системи);

4) реагує на зміну зовнішнього оточення і самостійно забезпечує свій розвиток (володіє властивістю самоорганізації);

5) має поєднання властивостей цілісності та відокремленості.

Техніко-технологічний комплекс виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт утворює техніко-технологічну підсистему підприємства з притаманними їй технологічними зв’язками. Технічна складова підсистеми – це сукупність технічних засобів геологічного виробництва: бурових установок, гірничопрохідницьких машин, геофізичної апаратури, комп'ютерної техніки, лабораторного обладнання, транспортних засобів тощо. Вона характеризує технічні можливості виробництва, його потужність, направленість. Технологічна складова підсистеми – це сукупність технологічних методів вирішення геологічних (технічних) завдань, що містить правила, норми і способи виконання окремих робіт.

Організаційна підсистема підприємства охоплює його виробничу та управлінську структури, адміністративні й виробничі зв'язки між окремими ланками виробництва та управління. Виробнича структура — це форма горизонтального поділу виробничих трудових процесів на окремі частки (операції) і спеціалізації працівників (колективів підрозділів) підприємства на виконанні окремих частин загального виробничого процесу. Управлінська структура – це форма вертикального поділу праці (відокремлення управлінських трудових процесів і спеціалізація окремих працівників (груп) на виконанні управлінських функцій.

Соціальна підсистема підприємства представлена трудовим колективом, з притаманними йому структурою і соціальними відносинами, завдяки яким здійснюється взаємодія суспільних, колективних і особистих інтересів працівників. Соціальна підсистема є найважливішою складовою підприємства.

Економічна підсистема охоплює місця і центри формування витрат і прибутку підприємства, економічні відносини, що виникають між ними, з державою, організаціями ринкової інфраструктури, постачальниками компонентів виробництва та споживачами товарів, а також внутрішній економічний механізм управління підприємством.

Інформаційна підсистема охоплює сукупність різноманітної інформації, що характеризує стан і рух факторів і результатів діяльності підприємства, джерел і методів її формування, зберігання та розповсюдження.

Екологічна підсистема – це сукупність джерел, форм і методів матеріально-енергетичного обміну підприємства із зовнішнім природним середовищем.

Особливості підприємства, як системи:

1) існування у часі і просторі - склад підприємства може бути визначений у кожний даний момент часу, воно має свої межі й зовнішнє середовище;

2) відкритість - підприємство може існувати тільки при умові активної взаємодії із зовнішнім середовищем. Воно «вибирає» із зовнішнього середовища основні фактори виробництва, а потім, перероблюючи їх, спрямовує продукцію і відходи назад у зовнішнє середовище. Умовою життєспроможності системи є корисний (вигідний) обмін між «входом» і «виходом»;

3) штучність - підприємство створено людьми з метою сумісної праці.