5.6. Оборотні активи

Протягом одного операційного циклу оборотні активи здійснюють оборот, що складається із трьох стадій:

1) витрачання підприємством грошових коштів на сплату рахунків за придбання предметів праці. При цьому оборотні активи із сфери обігу переходять у сферу виробництва, змінюючи грошову форму на матеріальну у вигляді виробничих запасів предметів праці, малоцінних і швидкозношуваних засобів праці;

2) оборотні активи у грошовій (витрати на оплату праці і нарахування на неї), матеріальній (предмети праці, малоцінні і швидкозношувані засоби праці) і нематеріальній (амортизаційні відрахування) формах забезпечують виробничий процес, приймаючи при цьому матеріальну форму запасів незавершеного виробництва. Після завершення виробничого процесу оборотні активи приймають форму запасів готової продукції, переміщуючись при цьому із сфери виробництва у сферу обігу;

3) оборотні активи у формі готової продукції, що призначена для внутрішнього споживання на підприємстві, приймають форму виробничих запасів, переходячи із сфери обігу у сферу виробництва. Оборотні активи у формі готової товарної продукції після її реалізації із матеріальної переходять у грошову форму, не виходячи із сфери обігу. Завершується оборот надходженням грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства і відтворенням оборотних фондів.

Періодично повторюваний оборот називається обертанням оборотних активів. Однією із умов нормального господарювання є одночасне знаходження оборотних активів у всіх трьох стадіях обертання. Час знаходження оборотних засобів на кожній стадії неоднаковий. Він залежить від споживчих і технологічних властивостей продукції, особливостей її виробництва і реалізації. Збільшення часу знаходження оборотних активів у матеріальних формах приводить до нестачі власних грошових коштів підприємства і до необхідності залучення додаткових оборотних коштів з тим, щоб не порушити безперервність виробництва.

Розрізняють власні, прирівнювані до власних, позикові і залучені джерела формування оборотних фондів. Власні оборотні фонди закріплюються за підприємством у постійне користування у розмірі мінімальної потреби і є частиною його уставного фонду. У подальшому вони поповнюються за рахунок прибутку із урахуванням збільшення масштабів виробництва або інфляції.

Прирівнюваними до власних є кошти, що постійно знаходяться в обороті підприємства, виходячи із діючих умов розрахунків. До них відносять стійкі пасиви: заборгованість підприємства працівникам із виплати заробітної плати, державним і місцевим органам влади із виплати податків, соціальним фондам із відрахувань на соціальні потреби, акціонерам і пайщикам із виплати дивідендів (утворюються в результаті розриву у строках між нарахуванням і виплатою).

Позикові фінансові ресурси – це короткотермінові кредити банків, інших підприємств, що покривають тимчасові потреби підприємства в оборотних коштах.

Залучені оборотні кошти (кредиторська заборгованість) – це різновид позикових оборотних коштів інших підприємств у формі товарного кредиту, що тимчасово знаходяться в обороті підприємства.

Виділяються оборотні активи, що знаходяться у сфері виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) і у сфері обігу (готова продукція, відвантажена продукція, грошові кошти на розрахунковому рахунку, дебіторська заборгованість, інші оборотні засоби).

Співвідношення вартості виробничих оборотних активів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування характеризує їх виробничо-технологічну (стадійну) структуру. Структура оборотних активів за різними видами виробництва сильно розрізняється. Вона відображає технологію виробництва, умови постачання і ціни на предмети праці. Особливістю геологічних підприємств є висока частка незавершеного виробництва, а також відсутність сировини і основних матеріалів у складі виробничих запасів.

Обсяг оборотних засобів повинен бути достатнім для виконання запланованих робіт і послуг, але в той же час мінімальним, що не веде до підвищення витрат підприємства за рахунок утворення надлишкових запасів. Достатня кількість оборотних засобів установлюється на основі їх нормування.

Нормування оборотних засобів – це процес розробки норм запасів за окремими видами товарно-матеріальних цінностей у натуральному вимірі й нормативів оборотних засобів у грошовому вираженні для кожного елемента і в цілому. Нормованими елементами оборотних засобів є: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складі.

Норма запасу – це мінімальна кількість днів, протягом котрих оборотні засоби мають форму виробничих матеріальних запасів. Норма виробничого запасу складається із таких елементів: поточний запас, підготовчий (технологічний) запас, страховий (резервний) запас, транспортний запас.

Поточний запас матеріалів і інших елементів оборотних засобів (предметів праці) створюється для покриття потреби в матеріальних ресурсах між двома черговими поставками. Норма поточного запасу дорівнює середньому інтервалу між поставками визначених видів матеріальних ресурсів. Так, якщо умовами договору з постачальником передбачено надходження матеріалів один раз на місяць, то норма їх поточного запасу складає 30 днів.

Норма підготовчого запасу відповідає часу, що потрібний для приймання матеріальних ресурсів, їх складування і підготовки до виробничого використання.

Норма резервного (страхового) запасу може визначатися: 1) за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором; 2) за періодом, що необхідний для термінового оформлення замовлення і доставки матеріалів від виробника до споживача.

В транспортний запас оборотні засоби вкладаються для забезпечення потреб виробництва на період з моменту сплати підприємством виставленого постачальником рахунку до прибуття партії матеріальних ресурсів.

Обсяг виробничих запасів матеріальних ресурсів розраховується множенням середньодобового споживання матеріалів у натуральному вимірі (В_м.д) на норму їх запасу в днях (Н_з.дн):

Н_оз.вз = В_м.д × Н_з.дн . (5.34)

Середньодобове споживання матеріалів розраховується за кожним їх видом або укрупнено шляхом ділення річної (квартальної, місячної) потреби у матеріалах на розрахункову тривалість періоду (рік – 360, квартал – 90, місяць – 30 діб).

Норматив оборотних засобів – це мінімальна потреба підприємства в оборотних фондах. Він визначається наступними методами: досвідно-статистичним, аналітичним або прямого розрахунку.

Досвідно-статистичний метод передбачає аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коректуванням фактичних запасів і вилученням надлишкових.

Аналітичний метод полягає в коректуванні діючих нормативів оборотних засобів у відповідності до зміни показників виробництва, що впливають на величину цих засобів у розрахунковому періоді.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення нормативів за кожним елементом оборотних засобів шляхом множення ціни їх придбання (без урахування податку на додану вартість) на обсяг запасу (для поточного запасу множник зменшується вдвічі у зв’язку з його рівномірним зменшенням до нуля протягом витрачання). У практиці господарювання цей метод є основним.

Приклад: Визначити норматив оборотних засобів у виробничих запасах матеріальних ресурсів. Вихідні дані: 1) квартальна виробнича потреба у матеріальних ресурсах - 270 т; 2) ціна однієї тонни матеріалу - 12000 грн.; 3) норми запасів матеріальних ресурсів: транспортного - 2 дні; підготовчого – 3 дні; поточного – 30 днів; резервного – 5 днів.

Схема рішення:

1) середньодобові витрати матеріалів – 3 т (270 : 90 днів);

2) середній запас матеріальних ресурсів – 75 т (3 × (2 + 3 + 30 : 2 + 5));

3) норматив оборотних засобів у виробничих запасах - 900000 грн. (12000 × 75).

Нормування оборотних засобів у виробничих запасах малоцінних і швидкозношуваних засобів праці передбачає: 1) окреме визначення норм запасів для матеріальних цінностей, що зберігаються на складі підприємства, і тих, що використовуються у виробництві; 2) оцінку складських запасів за повною заготівельною їх вартістю (собівартістю), а тих предметів, що використовуються - у розмірі 50 % їх первинної вартості; 3) відмова від нормування предметів, що передані у виробництво, у днях споживання і використання абсолютних або відносних норм забезпечення цими ресурсами робочих місць, персоналу і т.п.

Для розрахунку оборотних засобів у запасних частинах для ремонту використовують норми запасу деталей на одиницю ремонтної складності відповідних видів машин і обладнання.

Величина нормативу оборотних засобів у незавершеному виробництві відповідає обсягу незавершеного виробництва у вартісному вираженні.

Норматив оборотних засобів у витратах майбутніх періодів розраховується як сума залишку цих витрат на початок періоду і запланованих витрат протягом розрахункового періоду за вилученням тієї частини, що буде включена до собівартості продукції.

Наприклад, на початок розрахункового періоду залишок засобів у витратах майбутніх періодів складав 8000 грн. Витрати майбутніх періодів, що сформуються протягом періоду - 82000 грн. На собівартість продукції, котру заплановано виготовити, буде віднесено 84000 грн. здійснених витрат. Норматив оборотних засобів у витратах майбутніх періодів складе 6 000 грн. (8000 + 82000 - 84000).

Норматив оборотних засобів у залишках готової продукції (Н_оз.гп) визначається як добуток виробничої собівартості середньодобового випуску готової продукції (В_д.гп) на норму її запасу на складі в днях (Н_з.гп) з добавленням часу на виписку і здачу в банк платіжних документів (Т_оф):

Н_оз.гп = В_д.гп × (Н_з.гп + Т_оф). (5.35)

У геологічному підприємстві норматив визначається як добуток вартості виконаних етапів геологорозвідувальних робіт і часу проходження банківських документів між підприємством і замовником в днях.

Сукупний норматив оборотних засобів підприємства на розрахунковий (плановий) період є сумою нормативів, розрахованих для окремих елементів. Норматив оборотних засобів може вимірюватися у відсотках до річного обсягу робіт, що виконуються власними силами підприємства.

Фонди обігу включають:

1) повністю виконані, але ще не оплачені геологорозвідувальні роботи (виготовлена, але ще не реалізована продукція на складі);

2. гроші на рахунках у банках, в акредитивах, касі підприємства, підзвітні суми видані певним категоріям працівників;

3) авансова заборгованість (заборгованість підрядників за виданими авансами);

4. виконані і здані геологорозвідувальні роботи, час оплати яких ще не настав, або не оплачені в установлені строки;

5. орендна плата за здані в оренду деякі основні засоби;

6. дебіторська заборгованість або кошти у розрахунках.