9.4. Організація території ягіднику
Устрій території ягідних насаджень включає такі ж елементи, що і устрій садів, а також розміщення полів суничних сівозмін.
При підборі порід кущових ягідників враховують їх тривалість дозрівання і цінність. Значну удільну вагу займають різні сорти смородини і малини. Ділянки під окремі породи і сорти розміщують так, щоб забезпечити їх перехресне обпилення.
Особливості розміщення кварталів при устрої території ягідників – їх порівняно невелика площа – 3-6 га. Створювати квартали меншої площі недоцільно, в зв’язку з тим що знижується продуктивність тракторних агрегатів; збільшувати площу не рекомендується із-за різкого падіння ефекту садозахисних насаджень.
Найкраща конфігурація кварталів – прямокутна. Якщо позволяють умови, сторони кварталів можуть бути 150×200 м, 200×200, 200×250 і 200×300м..
Поперек рядів насаджень через кожні 50-100м проектують допоміжні шляхи шириною 3-4м. Якщо немає природного захисту ягідника від вітрів то довкола його проектують лісосмугу.
40.Влаштування територій саду. Поняття про квартали саду.
Розміщення кварталів і бригадних ділянок.
Одним з основних елементів устрою території промислового саду – організація мережі кварталів, основних територіально-виробничих одиниць.
Кварталами називають ділянки саду встановленої площі, обмежені шляхами або захисними лісосмугами і зайняті насадженнями декількох взаємоопиляючих сортів однієї породи дерев.
В кварталі., звичайно, розміщують сорти однорідні по часу достигання і тривалості життєвого періоду. Кількість кварталів, їх площа залежить від загальної площі саду.
Квартали проектують у вигляді прямокутників довжиною 400-700 м і шириною 200-400 м за винятком тих випадків, коли їх межі співпадають з ломаними. Загальне розміщення кварталів і їх сторони намічають паралельно прийнятому розміщенню рядів дерев (північ-південь).
Для запобігання ерозії ґрунтів на схилах 1,5-2° орієнтація довгих сторін кварталу – повздовж горизонталей: 3-5° - ряди необхідно розмішувати контурно; на схилах 8° - викопується терасування.
В великих промислових садах квартали розбивають на клітки по 2-3 га розміщуючи поперек рядів, шириною 150-200м.
Квартали саду закріплюють за постійними садівничими бригадами. Розмір бригадної ділянки залежить від складу бригади (на практиці бригада складається з 40-50 чоловік). В інтенсивних садах на одного постійного мастера-садівника припадає до 4 га плодоносного саду. В зв’язку з цим бригадні ділянки рекомендується доводити до 160-180 га.
Якщо бригадні ділянки віддалені від господарського центру більше ніж на 1-1,5 км, проектують підсобні центри – бригадні стани. В них розміщують їдальню, кімнату відпочинку, сараї і навіси для зберігання, пакування і сортирування плодів, господарсько складські приміщення, плодово-ягідні погрузочні і разгрузочні майданчики. Приблизний розмір ділянки під бригадний стан 0,75-1,5 га.
41.Задачі та способи розміщення полезахисних лісосмуг при складному рельєфі.
42.Особливості розміщення кварталів саду, господарських центрів, водних джерел, шляхів, садозахисних лісосмуг.
Розміщення захисних лісосмуг.
В садах промислового типу захисні лісові насадження – невід’ємний компонент системи заходів по підвищенню продуктивності багаторічних насаджень, збереженню і покращенню земельних угідь. Їх розміщують смугами навколо саду і усередині його, по сторонам кварталів. Захисні лісові насадження по різному впливають на мікроклімат саду: послаблюють дію вітрів, перешкоджають здуванню снігу, створюють кращі умови для росту і плодоношення плодових дерев, захищають плоди під час дозрівання від сильних вітрів.
Для захисту саду від шкідливих вітрів і створення мікроклімату на території саду застосовують продувні і ажурні лісосмуги: вони мають просвіти в нижній частині або по всій висоті посадок. По зовнішнім межам закладають садозахисні опушки шириною 6-10 м але не більше 15 м . вони складаються з 3-5 рядів. Міжряддя із розрахунку вільного проходу трактору встановлюють в 2,5-3 м, а в ряду 1,5-2 м. усередині садових насаджень, по межам кварталів, закладають більш вужчі лісосмуги – вітроломні смуги, шириною 3-4 м. Звичайно такі смуги проектують в один два ряди, а дороги з двох сторін – шириною до 5 м. (малюнок 3.6.)
В місцях перетину повздовжніх і поперечних лісосмуг передбачають розриви шириною 8-10 м для вільного проїзду машин і агрегатів з кварталу в квартал, а також для посилення циркуляції повітря в безвітряні дні.
Для садозахисних смуг дуже важливо обрати породу. Вони повинні бути морозостійкі, швидко рости, довго віковими і придатними для використання в господарських цілях. По швидкості росту більш всього рекомендують тополь.
Розміщення шляхової мережі.
По своєму призначенню садові шляхи поділяють на: магістральні, які з’єднують основні масиви саду з підсобним господарським центром, населеними пунктами, пунктами збору продукції, шляхами загального користування, залізничними станціями та інше; окружні, розташовані по зовнішнім межам саду, уздовж садозахисних лісосмуг з їх внутрішньої сторони; міжквартальні, розташовані по межі кварталів по обом сторонам вітроломних садозахисних насаджень.
Малюнок
3.6. Розташування захисних лісосмуг,
шляхів і плодових насаджень
Розміщення водних споруд.
Вода в садах потрібна для поливу при посадці дерев, підкорми, обприскування та інше. В зв’язку з цим необхідно проектувати водні джерела, які бажано розмішувати в центрі бригадної ділянки, а краще поряд або в межах підсобного господарського центру. В якості водного джерела може бути річка, ставок або канава, яка заповнюється паводковим водами і опадами, або спеціально побудовані резервуари. Які заповнюються з зрошувальної системи або шахтних колодязів.
В залежності від обслуговуваної площі проектують і розмір водних споруд. Розрахунок водойма ведуть по максимальні потребі в воді в найбільш напружений період при захисті багаторічних насаджень від шкідників і хвороб.