29.Поняття про господарські центри.

30.Поняття про спеціальні сівозміни, їх види.

31.Кормові сівозміни, мета її створення при внутрігосподарському землеустрої.

Основу проектування кормових сівозмін складає важлива економічна вимога: приближення виробництва кормів до місця споживання з метою зменшення транспортних та інших витрат.

Прифермські кормові сівозміни призначені головним чином для виробництва соковитих кормів, в склад яких входять коренеплоди, клубне плоди, кормові баштанні, силосні культури. В ці сівозміни можуть бути включені культури для отримання зеленої маси. Щоб забезпечити агротехнічне правильне чергування культур та правильне використання попередників, включають також зернові культури: овес, ячмінь, кукурудзу, сорго, просо та інші.

Введення кормових сівозмін сприяє скороченню транспортних витрат, створенню умов для закріплення посівів кормових культур за бригадами та перетворенню кормовиробництва в самостійну спеціалізовану ланку, що забезпечує отримання більш високих врожаїв і якісних кормів.

Прифермські сівозміни розміщують поблизу ферм на ґрунтах, придатних для вирощування кормових культур, на масивах, які мають зручний зв’язок з фермами. У випадку виробництва в цих сівозмінах зеленого корму слід забезпечити зручний зв’язок з пасовищами.

Притабірні кормові сівозміни розташовують поблизу літніх таборів. Вони призначені для виробництва зеленого корму та інших видів відгодування в період убого травостою на природних пасовищах. Для цієї мети в першу чергу повинні бути використанні невеликі по площі ділянки, придатні для землеробства, вкраплені в пасовища, а також орні масиви, прилеглі до пасовищ і розташовані на невеликій відстані від табору.

В цих сівозмінах можливо вирощувати силосні культури на площі, необхідної для відгодівлі в пасовищний період, а також інші кормові культури для літнього використання.

Сінокосо-пасовищні сівозміни призначені для отримання сіна, сінажу, зеленого корму. Їх також використовують для створення високопродуктивних лугів шляхом періодичного заорювання і використання під польові культури та травосуміші багаторічних трав. Тривалість польового періоду (4-5 років) визначається терміном, на протязі якого шар багаторічних трав розкладається. Тривалість лугового періоду може коливатись від 4 до 8 років в залежності від ґрунтових умов, складу травосумішей, клімату та умов використання. Він менший на суходільних луках (4-5 років), довший на низинних (6-8 років). В перші 2-3 роки лугового періоду можливе отримання сіна, а в послідуючім рекомендується випасання.

Сінокосо-пасовищні сівозміни вводять також на сильноеродованій ріллі, яка потребує тимчасове залуження. Вони являються ґрунтозахисними.

32.Види польових станів, методика їх розміщення.

Польові стани слугують для зосередження техніки, короткочасного або тривалого перебування механізаторів. Тут проводять поточний і профілактичний ремонт, технічне обслуговування техніки, заміну причіпних або навісних знарядь, культурно-побутове обслуговування механізаторів, побудова польових станів дозволяє зменшити витрати на перевезення робочої сили.

Розрізняють капітальні польові стани, легкого типу і пересувні. Капітальні польові стани влаштовують в тих випадках коли орні масиви віддалені на 10 км і більше від основного господарського центру.

При незначному віддаленні від господарського центру влаштовують польові стани легкого типу, без капітальних приміщень. Їх використовують головним чином для зосередження техніки і її технічного обслуговування. Пересувні польові стани оборудують вагончиками , і мінімальною кількістю тимчасових споруд, які швидко знімаються.

Розміщення польових станів дозволяє зменшити втрати часу і засобів на переїзд, перевезення, переходи людей, сільськогосподарської техніки, насіння і інших вантажів. Це дає можливість краще використовувати робочий час і створити гарні культурно-побутові умови.

Польові стани розміщують в центрі яким обслуговується масив, поблизу основних господарських дворів, з добрими санітарно-гігієнічними умовами.

Площа ділянки під польовий стан залежить від кількості типу і розміщення будівель. По типовим проектам планування його розміри складають в середньому 1-1,5 га.

Одночасно з розміщенням польових станів уточнюють організацію польового водопостачання. Польове водопостачання має свою мету забезпечення водою в необхідній кількості і хорошою якістю побутові і виробничі потреби.

33.Роль лісних насаджень при внутрігосподарському землеустрої.

34.Основні вимоги при влаштуванні овочевої сівозміни.

35.Групи та види лісосмуг.

36.Розміщення овочевої сівозміни, розрахунок посіву овочевих культур при внутрігосподарському землеустрої.

37.Характеристика прибалочних та прияружних лісосмуг.

38.Види захисних лісонасаджень.

39.Задачі та зміст влаштування території багаторічних насаджень (садів, ягідників, виноградників).

Задача устрою території багаторічних плодових насаджень - створення умов, сприяючих їх росту і розвитку, високоефективному використанню техніки, трудових ресурсів для отримання максимальної кількості продукції саду і винограднику при найменших витратах праці і коштів.

Устрій території багаторічних насаджень складається з організації території садів, виноградників, ягідників.

Устрій території багаторічних плодових насаджень включає:

• розміщення порід і сортів;

• кварталів і бригадних ділянок;

• підсобних господарських центрів;

• захисних лісосмуг;

• шляхової мережі;

• водних джерел, зрошувальної сітки,

• плодово-ягідних і виноградних розплідників.