25.Поняття про компактність полів.

26.Розміщення польових станів при внутрігосподарському землеустрої.

Польові стани слугують для зосередження техніки, короткочасного або тривалого перебування механізаторів. Тут проводять поточний і профілактичний ремонт, технічне обслуговування техніки, заміну причіпних або навісних знарядь, культурно-побутове обслуговування механізаторів, побудова польових станів дозволяє зменшити витрати на перевезення робочої сили.

Розрізняють капітальні польові стани, легкого типу і пересувні. Капітальні польові стани влаштовують в тих випадках коли орні масиви віддалені на 10 км і більше від основного господарського центру.

При незначному віддаленні від господарського центру влаштовують польові стани легкого типу, без капітальних приміщень. Їх використовують головним чином для зосередження техніки і її технічного обслуговування. Пересувні польові стани оборудують вагончиками , і мінімальною кількістю тимчасових споруд, які швидко знімаються.

Розміщення польових станів дозволяє зменшити втрати часу і засобів на переїзд, перевезення, переходи людей, сільськогосподарської техніки, насіння і інших вантажів. Це дає можливість краще використовувати робочий час і створити гарні культурно-побутові умови.

Польові стани розміщують в центрі яким обслуговується масив, поблизу основних господарських дворів, з добрими санітарно-гігієнічними умовами.

Площа ділянки під польовий стан залежить від кількості типу і розміщення будівель. По типовим проектам планування його розміри складають в середньому 1-1,5 га.

Одночасно з розміщенням польових станів уточнюють організацію польового водопостачання. Польове водопостачання має свою мету забезпечення водою в необхідній кількості і хорошою якістю побутові і виробничі потреби.

27.Розміщення джерел водопостачання при внутрігосподарському землеустрої.

Розміщення водних джерел і водопійних пунктів

В багатьох господарствах водопостачання на пасовищах влаштовують шляхом механічної подачі води із водних джерел в табори і кожний загін. Для цього в літньому таборі споруджують водонапірну башню. Вода по трубам подається в кожний загін, де встановлені корита. Для корів з трьохразовим доїнням водні джерела проектують тільки в літньому таборі. Для інших груп тварин в залежності від розміру і конфігурації пасовищної ділянки водопійні пункти проектують рівномірно розміщуючи по території пасовища. При квадратній формі ділянки місце водопою бажано розміщувати в центрі ділянки, при витягнутій формі – на протилежних кінцях, для розрахунку кількості водопійних джерел на пасовищах і їх потужності використовують норми потреби в воді різних видів тварин.

Частіше всього худоба забезпечується на пасовищі водою, яка доставляється за допомогою відповідної пересувної установки з автоматичними або напівавтоматичними поїлками. Поїлка може обслуговувати стадо великої рогатої худоби в 100 голів, а самохідні цистерни використовують як водораздатчики при наявності на пасовищах стаціонарних і пересувних поїлок.

При виборі джерела в першу чергу необхідно орієнтуватись на підземні води, які відрізняються доброю якістю і значно поширені на території країни. Підземні води дозволяють організувати джерело водопостачання безпосередньо у літнього табору або на пасовище без побудови коштовних магістральних трубопроводів.

При використанні води із колодязів водопій необхідно обладнати коритами або лотками. Довжина корита для однієї голови великої рогатої худоби при двосторонньому підході повинна дорівнювати 0,5 м, для овець – 0,2 м. при односторонньому підході ці розміри збільшуються в 1,5 рази.

Водопостачання може бути влаштоване шляхом устрою водопійних майданчиків у природних джерел води, але з врахуванням, щоб худоба не входила у воду а пила через огорожу. Підходи до водопою , особливо перезволожені , викладають каменем, крупним піском або гатять лісом.

Вибір джерела водопостачання виконується з розрахунком місцевих умов з обґрунтуванням техніко-економічних розрахунків.