22.Призначення лісозахисних насаджень, іх види, особливості розміщення.Поняття про поле сівозміни та його розмір.

Полезахисні лісосмуги створюють більш придатні мікрокліматичні умови для вирощування сільськогосподарських культур в порівнянні з відкритою місцевістю, допомагають охороні природи і поліпшенню умов праці і відпочинку працівників в полі.

Лісосмуги зменшують швидкість вітру і сухість повітря, затримують більше снігу і зменшують швидкість його розтавання, що поліпшує зволоженість ґрунтів.

Лісосмуги по своєму призначенню і розміщенню підрозділяються: привододільні, вітроломні, водорегулюючі. Їх відрізняють по конструкції, ширині, наборі деревних і кущових порід, правилам і способу розміщення.

В умовах рівнинної місцевості проектують систему вітроломних лісосмуг. Основне її призначення – зниження швидкості вітру. Система продувних або ажурних лісосмуг сприяє рівномірному розподіленню снігу по поверхні, кращому влагонакопиченню, створенню більш кращих мікрокліматичних умов (зниження випаровування вологи, зменшення сухості вітру і глибини промерзання ґрунту). Під впливом перелічених умов на захищеній лісосмугами площі підвищується урожайність сільськогосподарських культур.

Полезахисне лісорозведення пов’язано і з великими труднощами. Для смуг необхідні значні площі плодючих орних земель (2-5%), що зменшує посівні площі сільськогосподарських культур. Для їх створення на території з плохими лісорослинними умовами , вимагаються значні витрати праці. В перші роки після посадки необхідний регулярний полив. Постійна нестача вологи для поливу, характерна для сухого степу, а також організаційно-господарські труднощі у забезпеченні потрібного догляду призводять до поганого приживання та загибелі насаджень. Посадка лісових насаджень на відстані, забезпечує ефективну дію, але знижує продуктивність використовуємої техніки при виконанні робіт. Наявність захисних смуг визиває труднощі у застосуванні авіації при боротьбі з сосняками та шкідниками росли.

Наявність вказаних негативних явищ необхідно враховувати при проектуванні лісосмуг. При цьому особливе значення набуває рішення наступних питань: вибір напрямку лісосмуг; визначення ширини і конструкції; розміщення лісосмуг на встановленій відстані одна від одної.

Вітроломні лісосмуги потрібно орієнтувати так, щоб вони розміщувались поперек основного напрямку суховійних вітрів і пилових бур, а також мали продувну або ажурну конструкцію. При цьому допускається відхилення від основного напрямку до 40^°.

Відстань поміж лісосмугами повинна бути такою, щоб забезпечити добрий захист полів і хороші умови для машинно-тракторних агрегатів.

Вітроломні лісосмуги складають з 3-4-5-ти рядів дерев, шириною 9-11 -13 м.

Устрій території сівозмін заключається в одночасному і узгодженому розміщенні полів і робочих ділянок, захисних лісосмуг, польових шляхів і джерел для польового водопостачання.

Склад перелічених елементів устрою території сівозмін залежить від їх існуючої організації, зональних умов і місцевих особливостей землевпорядкованих підприємств. Так проектування полів не здійснюється спочатку, якщо вони освоєні, склалися в натурі і відповідають сучасним вимогам.

Основні вимоги до устрою території сівозмін заключаються в детальному врахуванні рельєфу місцевості, створенню оптимальних умов для ефективного використання сільськогосподарської техніки, забезпечення по можливості рівновеликих полів по площі ріллі, урахування існуючого устрою території сівозмін, скороченню витрат на проїзди людей, переїзди машин і іншої техніки на поля та з полів.

Проект устрою території сівозмін складають одночасно по всім елементам від загального до конкретного. В кожному конкретному випадку спочатку складають загальну схему розміщення елементів проекту і проектують основні елементи, потім взаємозв’язано з ними розміщують інші, уточнюють і доповнюють їх і при цьому коректують перші.

Поля - це рівновеликі частини сівозмінного масиву, на яких на протязі ротації послідовно розмішують сільськогосподарські культури.

Поля сівозмін по ґрунтам, рельєфу, мікрокліматичним особливостям повинні бути придатні для вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням їх черговості і разом з тим зручні для виконання механізованих робіт з дотриманням правил агротехніки при найбільш виробничому використанні техніки і робочої сили.

При новому проектуванні полів і робочих ділянок роботу починають з їх загальної орієнтації, яка визначається експозицією крутизни схилів, розміщенням ґрунтів і напрямком шкідливих вітрів. Довгі сторони полів необхідно розміщувати з півночі на південь. Такий напрямок сторін, а також і рядів рослин, допомагає підвищенню врожайності культур і поліпшенню якості продукції. Таке розміщення полів роблять в тому випадку, якщо дозволяє рельєф місцевості. При цьому відхилення рядів рослин, а також і довгої сторони поля від основного напрямку, північ-південь, допускається до 20°. В сполуці з лісосмугами при такому розміщенні найкраще захищаються ґрунти і посіви від пилових бур і суховіїв.