20.Поняття про трансформацію угідь.

Трансформація - це перехід угідь з одного виду в інший. При цьому змінюється і розміщення угідь. Основна мета трансформації - перехід менш цінних і не використовуємих земель в більш цінні і продуктивні угіддя. Можливість освоєння нових земель для ріллі і інших угідь. В зв’язку з цим трансформація і розміщення угідь - задача комплексна.

Крім розширення земельних площ, переводу менш цінних угідь в більш цінні, при трансформації, вирішують задачі усунення мілкої контурності, ліквідації вклинювання, вкраплення, роздробленості ріллі і кормових угідь.

Трансформація показує кількісні сторони збільшення площ більш цінних угідь, а також включення сільськогосподарський оббіг невикористаних або мало використовуємих земель. Але вона не дає уяви про якісний склад угідь по проекту. Ці данні необхідні для правильного прогнозування очікуваної врожайності культур і розрахунку ефективності усіх заходів.

Встановлення нової структури угідь шляхом трансформації, їх покращення і розміщення тісно пов’язані і складають єдине ціле. Таким чином під організацією угідь розуміють встановлення їх складу і співвідношення, господарського доцільного розміщення на території.

Її ціль – підвищення інтенсивності використання землі для отримання максимальної кількості сільськогосподарської продукції при збереженні і збільшенні родючості ґрунтів, інших компонентів природної середи.

Запроектований склад і співвідношення (структура) угідь, їх розміщення на території повинні відповідати наступним вимогам:

• безумовне і стабільне виконання державних планових завдань по виробництву сільськогосподарської продукції;

• повне, раціональне та ефективне використання всіх земель у відповідності з їх природними властивостями;

• припине6ння ерозійних процесів та покращення ландшафту;

• відповідне встановлення спеціалізації галузей і їх раціональне співвідношення;

• забезпечення стійкої кормової бази для тваринництва;

• мінімальні витрати на транспортування і зберігання продукції без істотних втрат;

• створення сприятливих умов для підвищення продуктивності праці та високопродуктивного використання машинно-тракторних агрегатів;

• мінімальні капітальні вкладення в освоєння нових земель і підвищення інтенсивності використання земель, які знаходяться в обробці, якнайшвидша їх окупність.

Визначення об’ємів трансформації і покращення земель, розміщення угідь ведуть з врахуванням природних та економічних факторів, дотримуючись перелічених вище вимог.

21.Розміщення польових доріг та лісосмуг при проектуванні польової сівозміни.

Польова шляхова мережа в загальній системі з внутрігосподарськими шляхами і шляхами загального користування повинна забезпечувати зручне сполучення поміж господарськими і польовими станами, бригадами і сівозмінними масивами, полями сівозмін, окремими робочими ділянками.

При проектуванні польової шляхової сітки необхідно дотримуватись наступних вимог:

• Найменша протяжність шляхів;

• Прямолінійність;

• Зручність господарського використання;

• Дотримання технічних вимог (допустимий ухил, кут повороту та ін.);

• Узгоджене розміщення з лісосмугами;

• Мінімум витрат на пере устрій;

• Відвернення водної ерозії.

По своєму призначенню польові шляхи підрозділяються на польові магістралі (основні) , лінії обслуговування і допоміжні.

Польові магістралі слугують для сполучення між великими орними масивами і господарськими центрами. По ним з’єднуються основні вантажоперевезення, перегони техніки, а також різні переїзди пов’язані з культурно-побутовим, технічним та іншим обслуговуванням. Ширина польових магістралей повинна забезпечувати двохсторонній рух в напружені періоди виконання сільськогосподарських робіт, і складати в степових районах з великими орними масивами 8-10 м, а при невеликих масивах 6-8 м.

Лінії обслуговування проектують по коротким сторонам полів. Їх використовують для здійснення поворотів агрегатів в період виконання виробничих операцій, заправки, здійснення технічного огляду, переїздів, пов’язаних з культурно-побутовим обслуговуванням механізаторів і технічним обслуговуванням агрегатів, а також для перевезення зібраного врожаю, добрив та інших вантажів. Ширину ліній обслуговування рекомендують в межах 6-10 м з врахуванням ширини захвату агрегатів в транспортному положенні, які використовуються в господарстві.

Допоміжні шляхи проектують уздовж довгих сторін полів. Їх основне призначення – створення умов для вивозу зібраного врожаю, підвезення добрив, обслуговування агрегатів при поперечній обробці, переїздів, пов’язаних з вимушеним технічним обслуговуванням, переїздів на інші поля, сівозміни. У зв’язку з тим що рух на цих шляхах менший для них рекомендують ширину 4-6 м, а в сівозмінах з площами полів 300-100 га 3-4 м.

Важливим питанням, яке вирішують при розміщенні польових шляхів, - густота шляхової мережі. Відстань поміж допоміжними шляхами в поліссі - 550 - 600м, Лісостепу - 650 -800м, Степу - 700 -800м