1Основними законодавчими актами цієї системи є наступні Закони України:
«Про охорону праці».
«Про охорону здоров'я».
«Про пожежну безпеку».
«Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, що привели до втрати працездатності».
«Про використання ядерної енергії і радіаційний захист».
«Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення».
«Про цивільну оборону».
Кодекс законів «Про працю України»
2
Найголовнішим обов’язком працівника є неухильне дотримання вимог законодавчих та нормативних актів з охорони праці за своїм фахом, що є запорукою предметної діяльності без травм і аварій та будь-якого ушкодження здоров’я. Працівник має: дбати про особисту безпеку та здоров я;
знати й виконувати вимоги інструкцій за фахом та нормативно-правові акти з охорони праці;
проходити у встановленому порядку навчання, попередні та періодичні медичні огляди.
підтримувати вимоги трудової і технологічної дисципліни, які встановлюють правила виконання робіт і поведінки у виробничих приміщеннях та на території підприємства
3 Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини
всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці,
поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного
виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного
рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому
перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу
кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників
Глава II
КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР
Глава III
ТРУДОВИЙ ДОГОВІР
Глава III-А
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ВИВІЛЬНЮВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ { Кодекс доповнено главою III-А згідно з Указом ПВР N від 27.05.88 } { Статтю 49-1 виключено на підставі Закону N від 05.07.95 }
Глава IV
РОБОЧИЙ ЧАС
Глава V
ЧАС ВІДПОЧИНКУ
Глава VI
НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
Глава VIII
ГАРАНТІЇ І КОМПЕНСАЦІЇ
Глава IX
ГАРАНТІЇ ПРИ ПОКЛАДЕННІ НА ПРАЦІВНИКІВ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ШКОДУ, ЗАПОДІЯНУ ПІДПРИЄМСТВУ, УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ
Глава X
ТРУДОВА ДИСЦИПЛІНА
Глава XI
ОХОРОНА ПРАЦІ
Глава XII
ПРАЦЯ ЖІНОК
Глава XIII
ПРАЦЯ МОЛОДІ
Глава XIV
ПІЛЬГИ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ ПОЄДНУЮТЬ РОБОТУ З НАВЧАННЯМ { Назва глави XIV із змінами, внесеними згідно із Законом N від 20.03.91 }
Глава XV
ІНДИВІДУАЛЬНІ ТРУДОВІ СПОРИ { Глава XV в редакції Закону N від 18.02.92 }
Глава XVI
ПРОФЕСІЙНІ СПІЛКИ. УЧАСТЬ ПРАЦІВНИКІВ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ, УСТАНОВАМИ, ОРГАНІЗАЦІЯМИ { Назва глави XVI із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N від 27.02.85 }
Глава XVI-А
ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ { Кодекс доповнено главою XVI-А згідно з Указом ПВР N від 27.05.88 }
Глава XVII
ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Глава XVIII
НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ
4 Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем, згідно з якою працівник зобов’язується виконувати роботу з дотриманням Правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діютьв Україні.
Трудова угода
Трудова угода — це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником.
Трудова угода, укладена зі штатним працівником, визначає коло його доручень, які виходять за межі безпосередніх службових обов'язків.
Всі трудові угоди оформлюються на спеціальних чи загальних бланках і повинні мати обов’язкові реквізити:
назву виду документа (трудова угода);
заголовок;
місце складання;
дата;
текст з переліком повноважень і зобов'язань сторін;
юридичні адреси сторін;
підписи;
печатка установи;
Трудова угода складається в декількох примірниках, один з яких передається виконавцю, а решта зберігаються у справах організації-замовника.
5 Стаття 10. Охорона праці жінок
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на
роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних
роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт,
пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також
залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких
перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до
переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами
праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що
затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину,
регулюється законодавством.
Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх
Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких
роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці,
на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у
вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких
перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до
переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами
праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що
затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього
медичного огляду.
Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх
професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими
або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке
затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони праці.
{ Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість
робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх
визначаються законом.
Стаття 12. Охорона праці інвалідів
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані
створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій
медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм
реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які
відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець
зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і
працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.
Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час
можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить
рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.