Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.02 Mб
Скачать

39.Гайдамацкий та опришкивский рухи, колиивщина

Основним виявом боротьби проти польсько-шляхетського панування в першій половині XVIII ст. був гайдамацький та опришківський рух.

Гайдамаками (від тюркського «гайде» — чинити свавілля, турбувати) польська шляхта презирливо називала учасників національно-визвольних рухів в Україні, що пожвавилися в перші десятиріччя XVIII ст. на Волині та Поділлі, а в середині століття охопили Київщину.

Учасниками гайдамаччини були переважно незаможні селяни, що втікали від панщини, робітники з ґуралень, млинів і панських фільварків, запорізькі козаки, міщани, православні священики.

Спочатку гайдамацькі загони були невеликі і вели боротьбу розрізнено, грабуючи панські маєтки і фізично знищуючи своїх гнобителів. Виступи були стихійними і не мали виважених політичних цілей, що зумовлювало формування в свідомості певних кіл стереотипу українця — «різуна».

Незабаром гайдамацькі виступи переросли в масовий національно-визвольний та антикріпосницький рух українського народу, завданнями якого було відновлення козацьких вольностей, визволення від шляхетсько-магнатської залежності, захист прав православної церкви.

Перший значний вияв народного гніву на Правобережжі спалахнув 1734 р. Приводом до нього була боротьба шляхетських угруповань за польську корону та вступ на Правобережжя наприкінці 1733 р. царського війська для підтримки Августа III в боротьбі проти Станіслава Лещинського. Це спричинило чутки, що царське військо прийшло допомогти у визволенні від польсько-шляхетського панування і возз'єднанні з Лівобережжям у складі РОСІЇ, і

Повстання дуже швидко охопило територію Київщини, Брацлавщини, Волині, Поділля, окремих районів Галичини. Провідники повстанських загонів Верлан, Скорич, Грива, Моторний, вміло керуючи своїми підрозділами, захопили Паво-лоч, Погребище, Таращу і навіть Броди, що знаходилися в руському воєводстві. Лише наприкінці 1738 р. польсько-шляхетським каральним загонам за допомогою російського корпусу вдалося значно послабити гайдамацький рух. Гайдамаки зазнали великих втрат, більшість ватажків загинула.

40.Культурное развитие Украины в конце 17-18 столетии

В XVI веке продолжается стабилизация и оживление экономической жизни, рост количества городов. На Волыни и в Галичине всё шире практиковалось строительство светских сооружений не из дерева, а из камня и кирпича, в XV веке во Львове был построен водопровод.

С заключением Люблинской унии в 1569 году украинские земли оказались во власти Речи Посполитой. Позиция социальной элиты в новых условиях была неоднозначной. Своей меценатской деятельностью прославились князь Константин (Василий) Острожский, князь Юрий Слуцкий, Елизавета (Галшка) Гулечивна. Однако большинство украинских феодалов, верхушка духовенства в условиях господства Речи Посполитой удалялись от национальной культуры — языка, традиций, православной веры.

В этой исторической ситуации роль духовного лидера народа взяло на себя казачество — самобытное общественное положение, которое сформировалось в XV—XVI веках. Именно казачество подхватило традицию национальной государственности, выступило защитником православной церкви и украинского языка.