- •60. Характер політичної влади російського уряду. Суспільно-політичні рухи Наддніпрянської України: їх прояви і значення.
- •61. Національне віддродження Наддніпрянської України. Діяльність перших політичних організацій. Кирило-Мефодіївське братство.
- •63. Національно-визвольний рух на західноукраїнськиї землях в першій половині хіх ст. Вплив революції 1848-1849 р. На соціально-економічне і політичне становище українців.
- •64. Національно-політичний рух українців у Галичині і Буковині під час революції революції 1848-1849 р.
- •65. Розвиток української культури наприкінці хviiIст. У першій половині хіх ст.
- •66. Ліберальні реформи 1860-70-х рр. В Росії та специфіка їх реалізації в Україні. Соціально-економічний і політичний розвиток під російської України на етапі становлення капіталізму.
- •67. Соціально-економічнийі політичний статус укр. Земель у складі імперії Гасбургів. Конституційні реформи 1860-х р., їх вплив на укр. Суспільність.
- •68. Передумови та тенденції формування укр. Націїї у складі Російської та Австро-Угорської імперії.
- •69. Формування політичної свідомості українців в суспільно-політичній системі Росії і Авсиро-Угорщини (друга половина хіх – початок хх ст.)
- •70. Передумови та специфіка укр..Національного руху в Російській імперії на етапі становлення індустріального суспільства. Хлопомани. Громадівський рух.
- •71. Розвиток культурно-освітнього і національно-політичного руху у західноукраїнськиї землях (друга половина хіх – початок хх ст.)
- •73. Політизація укр.Національного руху Наддніпрянської України на прикінці хіх-хх ст. Студентський рух. Братство тарасівців.
- •74. Революція 1905-1907 рр. І Україна. Українські громади у і та іі російських Думах.
- •75. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація.
- •76. Перша світова війна і Україна. Відношення до війни соціальних і національних прошарків та політичних організацій укр.Суспільства.
- •77. Політика урядів Австро-Угорщини і Російської імперії в українському та польськомупитинні у роки Першої світової війни.
- •78. Політична ситуація в Україні після Лютневої (1917 р.) буржуазно-демократичної революції. Суспільно-політичні сили та інститути влади в Україні на етапі 1917- початку 1918 р.
- •79. Українська Центральна Рада Та Генеральний секретаріат – перші державні структури відродження України. Склад, політична програма, універсали уцр.
- •80. Українська держава гетьманської доби: зовнішня і внутрішня політика п.Скоропадського.
- •81. Політичні обставини утворення зунр. Зовнішня і внутрішня політика зунр, історичне значення.
- •82. Утворення Директорії унр, її реформи і зовнішньополітичні орієнтації.
- •83. Причини поразки та історичні уроки української національно-демократичної революції 1917-1920 р.
- •84. Брест-Литовська конференція та українське питання.
- •85. Встановлення радянської влади в Україні: передумови, причини, наслідки.
- •86. Економічна та суспільно-політична криза радянського суспільства на початку 20-х років: пошуки виходу. Нова економічна політика, її суть та особоивості впровадження в Україні.
- •87. Кооперативний рух в Україні на етапі 1920-р.: особливості в усрр і на західноукраїнських територіях.
- •88 Політика українізації в усрр. Її зміст і результати.
- •89. Формування та діяльність інституцій радянськой влади в Україні. Радянська Україна в Конституціях срср (1924 і 1936р.) й в усрр 1925,1929,1937 рр.
- •90. Міжнаціональні відносини і релігійне життя в усрр у 1920-1930 рр.
- •92. Центри укр..Еміграції в Польші, Чехословиччини й Румунії. Діяльність укр.Політичної й віськової еміграції.
- •93. Суспільно-політичне життя на західноукраїнськиї територіях у 1920-ті роки. Політика пацифікації ю.Пілсудського в Східній Галиччині.
- •95. Колективізація: мотиви, хід здійснення, результати. Економічні та соціальні наслідки колективізації в Україні.
- •96. «Культурна революція», її зміст та шляхи реалізації в Україні.
- •97. Діяльність українських політичних партій і рухів на західноукраїнських територіях у 1930-х роках. Комуністичний рух. Особливості функціонування націоналістичних організацій.
- •98. Карпатська Україна як спроба створення Української держави у 1938-1939 рр.
- •99. Українське питання в політиці держав Європи напередодні Другої світової війни.
- •101. Радянізація західноукраїнських земель (1939-1941 р.).
- •102. Напад фашистської Німеччини на срср. Причини поразок Червоної Армії у перші місяці війни. Оборонні бої в Україні 1941-1942 р.
- •103. Всенародна боротьба проти німецько-фашистських окупантів на території України. Партизанський і підпільний рух. Внесок укр..Народу у становлення радянського тилу в роки вов.
- •104. Створення та діяльність в роки Другої світової війни оун-упа.
- •105. України в дипломатії країн-учасниць антигітлерівської коаліції.
- •106. Визволення України від фашистських загарбників. Формування кордонів урср під час та по закінченні Другої світової війни.
- •107. Депортація населення з території України та Криму (1944 р.).
- •108. Внесок укр..Народу в перемогу над нацистською Німеччиною.
- •109. Повоєнна відбудова та соціально-політичний розвиток України (1945-1952 р.)
- •110. «Ждановщина» в Україні:ідеологічний наступ тоталітарного режиму на суспільство і культуру.
- •111. Радянизація західних областей України у повоєнний період. Ліквідація повстанського руху.
- •112. Урср в період десталінізації (1953-1964 рр.): напрями формування.
- •113. Розширення повноважень урср у складі срср в період десталінізації.
- •114. Культурне життя в Україні (1954-1964 р.). «Шістидесятники», причини виникнення, діяльність.
- •115. Посилення сисемної кризи тоталітарного ладу (сере.60-х- початок 80-хр.).
- •116. Етносоціальні процеси в урср у період загострення кризи радянської системи 1960-1980-х р.
- •117. Політична опозиція другої половини 60 – серед. 80-х р. В Україні: програмні та організаційні засади.
- •118. Політика русифікації України 60 – серед. 80-х р. Наслідки цього процесу для укр..Нації.
- •119. Концепція і шляхи «перебудови» в срср і Україні.
- •120. Стан укр. Економіки у другій половині 1980-х років та назрівання економічної кризи.
- •121. Суспільно-політичні процеси в Україні в період «перебудови». Розгортання руху за національне відродження. Формування передумов незалежності України.
- •122. Студентський і молодіжний рух в Україні в умовах перебудови.
- •123. Виникнення Народного Руху України за перебудову. Роль цієї організації у розвиткові політичних подій в республіці протягом 1989-1991 р.
- •124. Становлення багатопартийної системи в україні на етапі перебудови. Класифікація політичних партій. Характер багатопартійності.
- •125. Спроби державного заколоту в Москві в серпні 1991 р. Проголошення державної незалежності в Україні.
- •126. Декларація про державний суверенітет України та Акт проголошення незалежності України, їх основні положення та сучасні оцінки.
- •127. Об»активні та суб»активні причини руйнації господарського механізму після проголошення незалежності України.
- •128. Тенденції трансформаційних змін економіки України в умовах незалежності: від здобутків до прорахунків.
- •129. Формування інститутів державної влади України після проголошення незалежності. Прийняття Коституції України, її значення.
- •130. Особливості конституційного процесу в Україні 1996-2004 років Причини та шляхи подолання системного протистояння державно-владних гілок.
- •131. Політичні партії незалежної України. Проблема взаємодії суспільства і влади. Особливості та перспективи поглиблення суспільної демократії в Україні.
- •132. Етнонаціональний склад населення України. Міжнаціональні відносини. Проблема громадянськиї і політичних прав національних меншин.
- •133. Міжконфесійні відносини незалежної України.
- •134. Концептуальні основи і пріоритети зовнішньої політики України.
- •135. Сучасні євроатлантичні інтеграційні орієнтири України: дилема оцінок та шляхів реалізації.
- •136. Українсько-російські відносини, їх стан та тенденції розвитку.
- •137. Прийняття України до вто (2008р.) Перспектива та проблематичність даного чинника для економіки України.
- •138. Президентські і парламентські вибори 2004-2010 р.: аналіз політичних подій.
- •139. Світова економічна криза 2008-2010 р. Та її вплив на соціально-економічні і політичні процеси в Україні.
- •140. Політичні і соціально-економічні процеси в Україні після президентських вборів 2010р.
60. Характер політичної влади російського уряду. Суспільно-політичні рухи Наддніпрянської України: їх прояви і значення.
У Наддніпрянщині характерною ознакою першої половини XIX ст. було пожвавлення суспільно-політичних настроїв, які знайшли свій вияв у декабристському русі.
Причинами декабристського руху стали:
– вплив прогресивних європейських ідей, народовладдя, свободи, прав людини, які поширювалися після Великої Французької революції серед інтелігенції та дворянства;
– усвідомлення значною частиною дворянського офіцерства, що побувало на Заході під час наполеонівських війн, разючого відставання Російської імперії від розвинутих європейських держав.
Центром таємної організації декабристів в Україні став Тульчин, де знаходився штаб армії. Тут у березні 1821 р. виникло “Південне товариство”, яке нараховувало 100 членів. П.І.Пестель, один із керівників товариства, написав програму – “Руську правду”, яка передбачала: повалення самодержавства й установлення республіки; скасування кріпацтва й наділення селян землею без викупу; ліквідацію станів, введення політичних свобод і рівності усіх громадян; повну свободу торгівлі. Майбутня держава мала бути унітарною (неподільною), Україна мала входити до неї, як окрема область. Отже, не передбачалось справедливого вирішення українського національного питання. Товариство свою програму збиралося здійснити шляхом військового перевороту, без участі народу.
На початку 40-х рр. центром національно-визвольного руху стає Київ.
У 1846-1847 рр. тут діяла перша суто українська таємна політична організація – Кирило-Мефодіївське товариство (12 чоловік, Шевченко, Костомаров, Куліш, Білозерський).
У кінці 50-х рр. почали організовуватись напівлегальні гуртки – Громади. Перша громада виникла в Києві у 1859 р. на базі таємного гуртка “хлопоманів”. Очолив її історик, пізніше професор Київського університету Володимир Антонович. Громадівський рух, прозваний “українофільством”, набув значного поширення. Громади виникли і діяли в багатьох містах.
Діяльність громад мала в основному культурно-просвітницький характер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, етнографії, історії). Громадівці розвинули культ козацтва й носили барвистий козацький одяг.
61. Національне віддродження Наддніпрянської України. Діяльність перших політичних організацій. Кирило-Мефодіївське братство.
У Наддніпрянщині характерною ознакою першої половини XIX ст. було пожвавлення суспільно-політичних настроїв, які знайшли свій вияв у декабристському русі.
Причинами декабристського руху стали:
– вплив прогресивних європейських ідей, народовладдя, свободи, прав людини, які поширювалися після Великої Французької революції серед інтелігенції та дворянства;
– усвідомлення значною частиною дворянського офіцерства, що побувало на Заході під час наполеонівських війн, разючого відставання Російської імперії від розвинутих європейських держав.
Центром таємної організації декабристів в Україні став Тульчин, де знаходився штаб армії. Тут у березні 1821 р. виникло “Південне товариство”, яке нараховувало 100 членів. П.І.Пестель, один із керівників товариства, написав програму – “Руську правду”, яка передбачала: повалення самодержавства й установлення республіки; скасування кріпацтва й наділення селян землею без викупу; ліквідацію станів, введення політичних свобод і рівності усіх громадян; повну свободу торгівлі. Майбутня держава мала бути унітарною (неподільною), Україна мала входити до неї, як окрема область.
Тісні стосунки у “Південного товариства” були також із “Товариством об’єднаних слов’ян”, яке виникло у 1823р. у Звягелі (суч. Новоград-Волинський) і нараховувало 60 членів.
Кирило-Мефодіївське братство. У 1846р. у Києві виникла таємна організація української інтелігенції. Засновниками братства були історик М.Костомаров, канцелярист М.Гулак і студент В.Білозерський. Братство нараховувало 12 членів, до ноього входив геній українського народу – Тарас Шевченко.
Програма братства передбачала визволення слов’ян від самодержавного гніту та об'єднання їх в одну рівноправну федеративну державу – Річ Посполиту. Україна, Київ бачились братчикам як центр слов'янського світу. У тактичному плані між членами братства існували розходження: Костомаров і Куліш вважали найкращим шлях поступових реформ, а Гулак і Шевченко – шлях революції й повалення царизму.
У 1847р. братство було розгромлено, а його членів суворо покарано. Шевченка, зокрема, віддано у солдати на 10 років.
Значення братства:
Це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби.
Братство вперше розробило широку політичну програму українського національно-визвольного руху.
62. Административно-територільний устрій та регіональний поділ українських земель у складі Австрійської імперії в першій половині ХІХ ст. Населення західноукраїнських земель. Національне та соціальне становище українців.
Не було адміністративної єдності і в українських землях, які знаходились у складі Австро-Угорської імперії. Східна Галичина була частиною “королівства Галіції і Лодомерії” із центром у Львові. “Королівство” поділялось на 12 округів (дистриктів). Буковина виступила окремим округом з центром у місті Чернівцях. Закарпаття адміністративно підпорядковувалось Угорському королівству. Його територія поділялась на чотири адміністративні одиниці – “Жупи”. Керівникам – жупанам – належала вся повнота влади. На селі землевласники, управителі (посесори) та наглядачі (мандатори) забезпечували поліцейсько-судову владу. Політика Габсбургів була спрямована на поневолення українців, їх асиміляцію.
Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель характеризувався посиленням національно-кріпосницького гніту. Австрійська монархія надавала широкі привілеї місцевій панівній верхівці – польській шляхті, румунським та угорським поміщикам.
У першій половині XIX ст. західноукраїнські землі були економічно нерозвинутим регіоном. Сільське господарство було основою економіки. Йшов процес обезземелення селян.
Економічна відсталість західноукраїнських земель позначалася на соціальній структурі населення. Великих міст було небагато. На початку 40-х років XIX ст. понад 10 тис. чол. мали, крім Львова (61 тис. чол. у 1850 p.), лише 8 міст — Броди (18 тис.), Тернопіль (18 тис.), Чернівці, Дрогобич, Станіслав, Самбір, Коломия і Перемишль (по 10—12 тис.). Найбільші міста Закарпаття — Ужгород, Мукачеве, Марамош, Сигет — налічували наприкінці 40-х років по 6—7 тис. чол.