3. Собівартість перевезень на залізничному транспорті

Собівартість продукції – це грошове вираження витрат підприємства на її виробництво і реалізацію продукції.

Продукцією залізничного транспорту є перевезення, а видами продукції – вантажні і пасажирські перевезення, перевезення по видах тяги, сполучень, категоріям потягів, операціям перевізного процесу, по типах вагонів, родам вантажів і т.д. Собівартість цих видів продукції різна. Вона розраховується розподілом витрат, що відносяться до визначеного виду продукції, на кількість одиниць цього виду продукції. Собівартість перевезень на залізничному транспорті офіційно розраховується на двох рівнях: на залізницях і по мережі залізниць у цілому, 10 коп. одиниць продукції. Собівартість вантажних перевезень розраховується на залізницях і мережі залізниць – на 10 тарифних тонно-кілометрів. Середня собівартість залізничних перевезень визначається на 10 приведених тонно-кілометрів.

Приведені тонно-кілометри – це сума тонно-кілометрів і пасажиро-кілометрів. Собівартість приведених послуг з перевезень (робіт і послуг) включена в механізм регулювання економічних взаємин між підприємствами залізничного транспорту і користувачами його послуг, між галуззю і державою, у систему оподатковування. Склад витрат, що включаються в даний час у собівартість перевезень, значно розширений. Перехід до ринкових відносин викликав появу нових груп витрат. Склад витрат визначений Номенклатурою витрат по основній діяльності залізниць. Собівартість перевезень розраховується по витратах, зв'язаним з основною діяльністю. Витрати по підсобно-допоміжній діяльності по навантаженню і вивантаженню, підвозу і вивозу вантажів до станцій у собівартість перевезень не включаються. У собівартості перевезень враховуються тільки витрати магістрального залізничного транспорту.

На собівартість перевезень впливає обсяг перевезень, дальність перевезення вантажів і пасажирів, величина якісних показників використання рухомого складу, застосування нових прогресивних видів техніки і технологій, нормування трудових і матеріальних ресурсів, продуктивність праці, удосконалення інформаційної бази обліку і форм звітності, а також методів калькулювання по видах продукції і робіт.

Витрати, що відповідають кожному виду продукції, розподіляються такими способами: частина витрат, що безпосередньо відносяться на визначений вид перевезень, – це прямі витрати. Вони виділяються в звіті форми 14-зал. по статтях витрат. Питома вага прямих витрат при розподілі їх на вантажні і пасажирські перевезення складає приблизно 40%; інші витрати (непрямі) розподіляються або пропорційно витратам тих чи інших вимірників пропорційно раніше розподіленій заробітній платі виробничого персоналу.

4. Залежність експлуатаційних витрат і собівартості залізничних перевезень від обсягів роботи

План експлуатаційних витрат базується на розрахунках всіх елементів витрат.

Потреба в робочій силі (та заробітній платі) розраховують трьома способами:

• за об’ємом роботи та нормам витрат праці на одиницю відповідного вимірника (норма виробітку). Цим способом визначають чисельність локомотивних бригад, робочих поточного ремонту локомотивів, провідників вагонів та інше. Норма витрат праці зазначається в наказах УЗ та законодавчих документах. Вони можуть коригуватися на основі удосконалення виробничих процесів по залізниці та її підприємствах;

• частину контингенту визначають, виходячи з кількості об’єктів обслуговування та необхідного для кожного з них числа робітників згідно вимогам технологічного процесу (оглядників вагонів, робітників по поточному ремонту колії та її охорони, ваговими та інші);

• частина контингенту (адміністративно-управлінський, конторський персонал дирекцій, лінійних підприємств) розраховують на основі штатних розкладів та кількості підприємств.

Витрати на матеріали, паливо, електроенергію розраховують наступними методами:

• по об’єму роботи та нормам на одиницю відповідного вимірника. Цим способом визначають витрати палива та електроенергії на тягу поїздів, матеріали та інші витрати. Це основний спосіб розрахунку.

• по необхідному контингенту окремих груп робітників та нормам на одного робітника (витрати на спецодяг, добові, на відрядження та інше);

• за кількістю оснащення, пристроїв та нормам витрат на кожну одиницю (витрати на поточне утримання колії, опалення, освітлення приміщень);

• по числу лінійних підприємств та норм витрат на кожне з них (загальновиробничі витрати).

Склад витрат, що включаються у собівартість перевезень детально розглянуто в Номенклатурі витрат. Собівартість перевезень розраховується по витратах, пов’язаних з основною діяльністю. Витрати по підсобно-допоміжній діяльності не входять до собівартості перевезень.

Розрахунок собівартості перевезень та її аналіз виконується на основі звітності підприємств.

Для розрахунку витрат по перевезенням в конкретних умовах не можна користуватися показниками середньої собівартості перевезень. Необхідно застосовувати спеціальні розрахункові методи.

Витрати в зв’язку з обсягом перевезень поділяються на залежні та умовно-постійні витрати. Умовно-постійні витрати (витрати на ремонт, амортизацію, поточне утримання великих технічних засобів та постійних пристроїв) при зміні об’єму перевезень та умов наявності резервів пропускної спроможності залишаються постійними. При збільшенні (зменшенні) об’єму перевезень загальна сума експлуатаційних витрат збільшується (зменшується), але повільніше, ніж змінюється об’єм перевезень, тобто залежність експлуатаційних витрат від об’єму перевезень пряма уповільнена. Ступінь зміни собівартості від об’єму перевезень визначається питомою вагою залежних та умовно-постійних витрат.

Чим вища питома вага залежних витрат, тим більший відсоток зміни загальної суми витрат при одному й тому ж відсотку об’єму перевезень. Питома вага залежних витрат не однакова в трьох варіантах аналізу: річний (поточний), основний, перспективний при розвитку пропускної спроможності та зміні показників використання рухомого складу.

Найбільш низький відсоток залежних витрат при річному варіанті аналізу 30-45 %. Річний варіант аналізу враховує зміну не всіх залежних витрат, а тільки тих, які змінилися в даному звітному році.