
- •Розділ 1. Правові основи охорони праці
- •1.1. Державна політика в галузі охорони праці
- •1.2 Гарантії прав громадян на охорону праці
- •1.3 Пільги й компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •1.4 Охорона праці жінок та молоді
- •1.5 Організація охорони праці на виробництві. Навчання з охорони праці
- •1.6 Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
- •1.7 Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві
- •2.1. Мікроклімат виробничих приміщень та його нормування
- •2.2. Шкідливі речовини повітря робочої зони.
- •2.3. Основні вимоги до нормалізації мікроклімату
- •2.4. Вентиляція виробничих приміщень
- •2.4.1. Природна вентиляція
- •2.3.2. Загальнообмінна механічна вентиляція
- •3. 1. Вплив освітлення на здоров'я людини та його працездатність
- •3.2. Основні свiтлотехнiчнi величини та поняття
- •3.3. Класифiкацiя видів та систем виробничого освітлення
- •3.3.1. Природне освітлення
- •3.4. Основні вимоги до робочого освітлення
- •3.4.1. Джерела штучного освітлення
- •4.1. Характеристики та норми
- •4.2. Методи та засоби захисту від шуму
- •5. Електpобезпека
- •5.1. Дiя електричного струму на організм людини
- •5.2. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним
- •5.3. Класифікація приміщень за небезпекою електротравм
- •5.4. Класифiкацiя електричних мереж, що застосовуються у промисловості
- •5.5.Аналіз електробезпеки різних електричних мереж
- •5.6. Нормування напруги дотику
- •5.7. Захист від ураження електричним струмом
- •6. Основи пожежної безпеки
- •6.1. Загальні відомості про процес горіння. Пожежа.
- •6.2. Хаpактеpистика речовин по пожежо- та вибухонебезпеці
- •6.3. Класифiкацiя виробництв та зон за пожежо- та вибухонебезпекою
- •6.4.Вогнестiйкiсть будинків та споруд. Заходи пожежної безпеки
- •6.6. Способи та засоби тушіння пожеж
- •Тематика контрольних робіт
- •Список літератури
- •Методичні вказівки та контрольні завдання з курсу «основи охорони праці»
1.6 Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Згідно Закону всі підприємства повинні зареєструватися в регіональних Управліннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування і отримати страхове свідоцтво.
Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, встановлені знижки до нього чи надбавки, максимальний розмір яких складає 50 %. Всього передбачено 67 класів професійного ризику.
Розмір щомісячних страхових внесків обчислюється для підприємств як встановлений відсоток від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Найбільші страхові внески становлять 13,8 % (67 клас професійного ризику), найменші – 0,86 % (1 клас).
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування можуть застрахуватися особи, які забезпечують себе роботою самостійно та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.
У разі нещасного випадку працівник може тимчасово втратити працездатність, отримати стійку втрату професійної працездатності або померти.
Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, то Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує всі витрати на його лікування. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 % середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять діб тимчасової непрацездатності оплачує власник або уповноважений ним орган за рахунок коштів підприємства, установи, організації.
Моральну (немайнову) шкоду, заподіяну умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовує Фонд соціального страхування від нещасних випадків Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати. Сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від інших страхових виплат.
У разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілим її ступінь установлює медична соціально- експертна комісія (МСЕК) за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої обчислюються внески до Фонду.
Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, то розмір одноразової допомоги зменшується, але не більш ніж на 50 %.
У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків, згідно з порядком, визначеним Кабміном України.
Розмір одноразової допомоги сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом десятимісячного строку після його смерті.
У разі смерті потерпілого право на одержання пенсій мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
жінки і чоловіки, які досягли відповідно 55 та 60 років, якщо вони не працюють;
інваліди — члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував аліменти;
непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.