1.4.Навчальні завдання для самостійної роботи студентів

Інтегруючий блок

Індивідуальна робота ( для з/в спец ЗПР-11)

Індивідуальне завдання спрямоване на дослідження студентами індивідуальних психологічних властивостей власної особистості.

Завдання:

1. Дослідження самооцінки особистості.

2. Дослідження властивостей темпераменту.

3.Тест «Сильний у вас характер?»

4.Дослідження вольової саморегуляції.

5. Дослідження емоційного відгукування.

Самостійна робота передбачає:

1) підготовку до практичних занять,

2) вивчення матеріалу, що винесений на самостійне опрацювання:

Тема 1. Вступ до психології. Психіка і свідомість

1.Рефлекторна природа психічного відображення.

2. Будова нервової системи.

Тема 2. Психологія особистості

1.Структура особистості за З.Фрейдом.

2.Види діяльності.

Тема 3. Інформаційна функція психіки (пізнавальні процеси)

1. Чутливість, Пороги чутливості.

2.Способи організації сприймання.

3.Етапи розв’язання мисленнєвої задачі.

4.Інтелект: структура, властивості. (Обов’язкове проходження тестування на визначення рівня розвитку інтелекту – коефіцієнт IQ).

Тема 4. Регулятивна функція психіки (увага, емоції, воля)

1.Основні емоційні стани.

2.Вольові якості особистості.

Тема 5. Інструментальна функція психіки

1.Теорії темпераменту.

2.Акцентуація характеру.

3.Здібності, обдарованість, талант, геніальність.

Тема 6. Предмет і становлення педагогіки як науки

1.Становлення педагогічної науки.

2.Міжпредметні зв’язки педагогіки.

Тема 7. Дидактика як теорія навчання: закономірності процесу навчання, принципи, види

1.Основні принципи процесу навчання.

Тема 8. Форми і методи навчання

1.Активні форми та методи організації навчання.

3) подання та захист індивідуальних звітів по самостійному вивченню матеріалу.

1.5. Термінологічний словник

Абстрагування – мисленнєва операція, яка виділяє окремі ознаки, елементи і відокремлює їх від інших і від самих об’єктів.

Аглютинація – створення нового образу шляхом сполучення елементів, узятих із різних уявлень.

Адаптація – пристосування організму до умов зовнішнього середовища.

Адаптація відчуттів – зміна чутливості аналізатора під впливом дії подразників.

Активна уява – динамічний процес, спрямований на продукування образів уяви.

Активність – енергійність (діяльність) живих організмів, джерелом якої є потреби.

Акцентуація характеру – межові варіанти норми розвитку характеру як результат підсилення його окремих рис.

Аналіз – мисленнєва операція, що передбачає розчленування об’єктів у свідо-мості, виділення їх окремих частин, елементів, ознак і властивостей.

Аналізатор – апарат, який сприймає, проводить та аналізує сенсорну інформацію.

Аналіз продуктів діяльності – метод вивчення кількісного і якісного складу матеріалізованих результатів психічної діяльності людини (щоденників, креслень, малюнків, архівних матеріалів, виготовлених предметів тощо).

Анкетування – метод збирання фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально розробленою програмою.

Антропогенез – процес виділення людини зі світу тварин та її розвитку.

Апперцепція – залежність сприймання від змісту психічного життя і особливостей особистості.

Асоціація – встановлення зв’язків між окремими частинами досвіду.

Афект – емоційний процес, який виникає у людини швидко, протікає бурхливо і характеризується значними змінами свідомості та порушенням вольового контролю за діями.

Бажання – усвідомлене і цілеспрямоване прагнення людини, яке не викликає довільних дій.

Бесіда – метод вивчення психічних явищ за спеціально розробленою програмою.

Верхній абсолютний поріг чутливості – максимальна сила подразника, за якої виникає відчуття, що адекватне подразнику, що діє.

Взаємодія відчуттів – зміна чутливості одного аналізатора під впливом подразнення інших органів чуття.

Вибірковість відображення – властивість психічного відображення реагувати лише на подразники, що відповідають найбільш значущим потребам людини, тварини.

Викладання – діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання, повідомляє нові знання, організує спостереження, лабораторні і практичні заняття, керує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умни, навичок.

Виховання – цілеспрямований організований процес формування особистості.

Відображення – загальна властивість матерії, яка проявляється у здатності матеріальних об’єктів відтворювати з різною адекватністю ознаки, властивості й характеристики інших об’єктів.

Відтворення – мнемічний процес, який забезпечує відновлення матеріалу, що зберігається в пам’яті.

Відчуття – відображення у мозку людини окремих властивостей предметів і явищ об’єктивного світу внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.

Вольові дії – дії, які скеровані на досягнення свідомо поставленої мети і пов’язані з подоланням зовнішніх та внутрішніх труднощів.

Вольові якості – відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої регуляції поведінки, її влади над собою.

Воля – свідома організація і саморегуляція людиною своєї діяльності і поведінки, спрямована на подолання труднощів при досягненні поставлених цілей.

Впізнавання – відтворення об’єкта в умовах повторного сприймання.

Геніальність – найвищий ступінь розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення.

Гіперболізація – прийом створення образів уяви, що полягає у збільшенні чи зменшенні предмета або окремих його частин.

Дедуктивний умовивід – форма мислення, яка дає змогу зрозуміти конкретний факт на основі загального положення.

Дидактика – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання, а також виховання у процесі навчання.

Дія – відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної усвідомленої мети.

Діяльність – усвідомлена і цілеспрямована активність людини, зумовлена потребами та спрямована на пізнання і перетворення світу.

Експеримент – метод збирання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв необхідних психічних явищ.

Екстраверсія – спрямованість особистості на навколишній світ.

Емоція – узагальнена чуттєва реакція, що виникає у відповідь на різні за характером сигнали, які обов’язково викликають певні зміни у фізіологічному стані організму.

Забування – мнемічний процес, внаслідок якого поступово втрачається чіткість закріпленого в пам’яті матеріалу, зменшується його обсяг, виникають помилки при відтворенні, стає неможливим відтворення, а потім і впізнавання.

Загострення – акцентування якоїсь частини образу або певної властивості в ньому.

Задатки - природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, що є природною основою для розвитку здібностей людини.

Закономірність навчання – об’єктивний, стійкий і істотний зв’язок у навчальному процесі, що зумовлює його ефективність.

Запам’ятовування – процес пам’яті, який забезпечує прийом, відбір і фіксацію інформації.

Збереження – процес пам’яті, що забезпечує утримання матеріалу в пам’яті впродовж певного часу.

Згадування – локалізоване в часі та просторі відтворення образів минулого.

Здібності – індивідуально-психологічні особливості, які є суб’єктивними умовами успішного виконання певного різновиду діяльності.

Ідентифікація – спосіб розуміння людиною іншого індивіда через усвідомлене чи неусвідомлене уподібнення його характеристикам.

Індивід – людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens.

Індивідуальність – неповторне поєднання психологічних особливостей і рис людини, що визначає її своєрідність і несхожість на інших людей.

Інстинкт – сукупність природжених форм поведінки тварин і людей.

Інтелект – індивідуальні особливості структури пізнавальної сфери людини.

Інтерв’ю – метод отримання психологічної інформації шляхом усного опитування.

Інтроверсія – спрямованість свідомості й аги, думок, почуттів і переживань людини на свій внутрішній світ.

Каузальна атрибуція – причинне пояснення вчинків партнера шляхом «припи-сування» йому почуттів, намірів і мотивів поведінки.

Меланхолік – людина, у якої процес гальмування переважає над процесом збудження в корі головного мозку, слабкі психічні процеси.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємодії вчителів та учнів, за допомогою якого вирішуються проблеми освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Мислення – процес опосередкованого та узагальненого відображення предметів і явищ дійсності в їх істотних властивостях і зв’язках.

Між предметні зв’язки педагогіки – зв’язки педагогіки з іншими науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.

Мотиви – спонукання до діяльності, в яких виявляється активність суб’єкта і визначається його спрямованість.

Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння і навички.

Обдарованість – високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень.

Онтогенез – індивідуальний розвиток організму з моменту народження до смерті.

Освіта – процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, набуття умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших рис особистості. розвиток її творчих сил і здібностей.

Особистість – системна соціальна якість, якої набуває індивід у предметній діяльності та спілкуванні, що характеризує рівень і якість вияву у нього суспільних відносин.

Пам’ять – процеси запам’ятовування, збереження, відтворення і забування індивідом його попереднього досвіду.

Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Перцепція – чуттєве сприймання зовнішніх об’єктів.

Пізнання – процес цілеспрямованого відображення об’єктивної реальності у свідомості людей.

Подразливість – здатність живого організму реагувати на зовнішні впливи певними біологічними процесами.

Поняття – форма мислення, яка відображає загальні, істотні ознаки предметів і явищ дійсності.

Потреба – стан живого організму, який виражає його залежність від об’єктивних умов існування та розвитку і спонукає до активності відносно цих умов.

Почуття – специфічна форма відображення дійсності, в якій виявляється стійке суб’єктивно-емоційне ставлення людини з властивими їй потребами до предметів і явищ, які вона пізнає і змінює.

Пояснювально-ілюстративне навчання – вид навчання, при якому пізнавальна діяльність має репродуктивний характер.

Предмет дидактики – зміст освіти підростаючого покоління і організація процесу, що забезпечує оволодіння цим змістом.

Предмет педагогіки – навчально-виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.

Пригадування – вид довільного відтворення, що вимагає від людини активних вольових і розумових зусиль.

Принцип навчання – твердження, що визначає зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.

Поблекне навчання – вид навчання, істотною рисою якого є зближення психології мислення з психологією навчання.

Програмоване навчання – вид навчання, який передбачає використання спеціальних програм управління процесом засвоєння знань.

Психіка – властивість високоорганізованої матерії, що проявляється у відображенні об’єктивної дійсності.

Психічні властивості – стійкі індивідуально-психічні особливості людини, які характеризують її як особистість чи індивідуальність і виявляються в її поведінці.

Психічні процеси – складні види внутрішньої діяльності людини, спрямовані на пізнання себе і навколишнього світу.

Психічні стани – емоційно забарвлені мінливі стани людини, які виникають під впливом різних обставин життя, стану здоров’я та інших факторів.

Психологія – наука про факти, закономірності та механізми психічного життя людей і тварин.

Ремінісценція – мимовільне відтворення у свідомості того, що раніше неможливо було пригадати.

Сангвінік – людина, у якої проявляється енергійність, велика емоційність, легке пристосування до різних обставин і нових людей, хороше самопочуття та інші якості особистості.

Свідомість – вища, інтегрована, керована форма психіки, складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкуванні за допомогою мови з іншими людьми.

Симптомокомплекс – група взаємопов’язаних ознак чи властивостей, які залежать одна від одної і характеризують одне явище.

Спостереження – цілеспрямоване збирання психологічних фактів поведінки і діяльності особистості з метою їх подальшого аналізу і тлумачення.

Сприймання – відображення у свідомості людини предметів і явищ об’єктивної дійсності за їх безпосередньої дії на органи чуття.

Стереотипізація – привнесення в образ партнера рис, якими наділяють представників певної професійної чи національної групи.

Схематизація – прийом створення образів уяви, для його характерне спрощене зображення об’єкта у загальних рисах, що властиві багатьом об’єктам.

Талант – поєднання високо розвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створювати такі продукти діяльності, що виділяються своєю новизною, досконалістю і мають високу суспільну значущість.

Творчість – продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення.

Темперамент – природжені форми поведінки, які виявляються в динаміці, тонусі та врівноваженості наших реакцій на життєві впливи.

Типізація – прийом створення образів уяви, для якого характерні виділення істотного в однорідних фактах і втілення його в новому конкретному образі.

Увага – спрямованість і зосередженість свідомості, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної чи рухової активності індивіда.

Урок – форма організації навчання, за якої вчитель проводить заняття з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

Учіння – цілеспрямований процес засвоєння учнями (студентами) знань, оволодіння уміннями та навичками.

Уява – процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона безпосередньо не сприймала і не сприймає.

Філогенез – історичний розвиток різних родів і видів організмів.

Флегматик – людина, яка характеризується спокійністю, врівноваженістю, малою емоційною збудливістю, сповільненістю рухових і мовних реакцій, високою працездатністю і малою комунікабельністю.

Форма організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Фрустрація – психічний стан емоційного напруження, який викликають об’єктивно нездоланні перешкоди, що виникають на шляху до важливої мети.

Характер – набута в процесі взаємодії з довкіллям індивідуальна особливість особистості,функція якої полягає в об’єктивізації її спрямованості у формі стійких рис, виражених у специфічних та відносно константних способах поведінки.

Холерик – людина, якій властивий сильний, рухливий, але не врівноважений тип вищої нервової діяльності.

Центральна нервова система – основний орган психічної діяльності, який включає в себе головний і спинний мозок, що розташовані відповідно в черепі та хребті.

Я-концепція – динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємовідносини з іншими людьми.