50. Диверсифікаційне зростання підприємства
Диверсифікаційне зростання (diversification) доцільне тоді, коли галузь не дає підприємству ІОО зростати в її межах або коли знаходиться привабливіший бізнес. Диверсифікація — це пропозиція нових продуктів і послуг на нових ринках. Наприклад, випуск відеоігор, обладнання для обробки текстової або відеоінформації, відкриття курсів, шкіл з використання комп’ютерів, дитячих садків з навчанням комп’ютерних ігор. При цьому підприємство повинно вибрати такий новий напрям діяльності, за яким з максимальною ефективністю використовуватимуться вже накопичений досвід, освіта, кадри, технології при зменшенні недоліків, що заважали підприємству ІОО досягти більших успіхів.
Маються на увазі такі види диверсифікації.
Концентрична диверсифікація — це поповнення номенклатури підприємств новими продуктами і послугами ІОО, схожими з уже існуючими. В основному такі інформаційні продукти можуть розраховувати на нових споживачів. Це можуть бути нові пакети прикладних програм, нові редакційні системи або периферійне обладнання, драйвери тощо, подібні до існуючих.
Горизонтальна диверсифікація — це випуск нових інформаційних продуктів і послуг, що ніяк не пов’язані з уже існуючими, але можуть зацікавити споживачів—клієнтів підприємства ІОО. Ці інформаційні продукти і послуги забезпечують незадоволений попит, поширюють продуктивні можливості клієнта.
Конгломератна диверсифікація — це випуск нових продуктів і послуг, що не мають ніякого відношення до інформаційної галузі та її ринку. Це можуть бути і фірмові продукти сервісного характеру, товари з фірмовим знаком, що задовольняють попит не тільки клієнтів інформаційного ринку.
51. Сутність, барєри стратегічного планування
Існують негативні фактори, які визначаються як «бар’єри» стратегічного планування, що не дають змоги застосовувати систему стратегічного планування у повному обсязі без запровадження необхідних заходів (рис. 5.22).
Рис. 5.22. Бар’єри стратегічного планування та загальні заходи щодо їх подолання
52. Моделі стратегічного планування
Найпоширеніші підходи до організації процесу стратегічного планування:
Модель стратегічного планування на основі «стратегічної прогалини».
Модель стратегічного планування, що базується на врахуванні ринкових переваг - основна увага приділяється врахуванню інтересів акціонерів (зовнішніх
і внутрішніх), які беруть участь у прийнятті рішень стосовно заходів, які забезпечують довгостроковий розвиток підприємства.
Модель стратегічного планування, орієнтована на створення та підтримку конкурентоспроможності підприємства.
Модель стратегічного планування, орієнтована на створення позитивного іміджу.
Моделі стратегічного планування, що враховують розміри підприємств.
53. Прцес формування системи цілей
Цілі - це конкретний стан основних показників діяльності підприємства в майбутньому
Процес формування системи цілей представлений наступними етапами:
1-й етап — формулювання цілей.
2-й етап — визначення пріоритетів цілей.
3-й етап — перевірка цілей на позитивність.
4-й етап — створення внутрішнього зворотного зв'язку.
1-й етап — формулювання цілей.
Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам:
реальність, конкретність
вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх (а не на процес) —;
наукова обґрунтованість, погодженість;
вимірюваність;
однозначність для сприйняття, ясність;
гнучкість;
прийнятність;
відображення змісту діяльності