
- •Волоконно-оптичні лінії зв’язку. Пасивні та активні елементи восп
- •1. Фізичні характеристики оптичного волокна
- •1.1. Основні елементи оптичного волокна
- •1.2. Типи і характеристики оптичного волокна
- •1.2.1. Профілі показника заломлення
- •1.3. Властивості оптичних волокон як передаючого середовища
- •1.3.1. Поглинання в оптичних волокнах
- •1.3.2. Дисперсія
- •1.4. Геометричні параметри волокна
- •1.4.1. Відносна різниця показників заломлення ядра та оболонки
- •1.4.2. Числова апертура волокна
- •1.4.3. Нормована частота
- •1.4.4. Хвиля відсічки
- •1.4.5. Наближена оцінка міжмодової дисперсії багатомодового волокна
- •1.5. Характеристики оптичних волокон згідно з рекомендаціями itu-t
- •1.6. Нелінійні оптичні явища в одномодових волокнах
- •1.6.1. Фазова самомодуляція (фсм) та перехресна фазова модуляція (фкм)
- •1.6.2. Вимушене комбінаційне (Раманське) розсіяння вкр (srs) і розсіяння Мандельштама-Бриллюена врмб (sbs)
- •1.7. Одномодові волокна нових типів виробництва компаній lucent technologies cornigs.
- •2. Оптичні кабелі
- •2.1. Особливості конструкції оптичних кабелів
- •2.2. Монтаж оптичних кабелів
- •2.2.1. Аналіз втрат, які виникають у процесі монтажу оптичних кабелів зв’язку
- •2.2.2. Методи з’єднання оптичних волокон
- •2.2.3. Зварні з’єднання
- •2.2.4. Клейові з’єднання
- •2.2.4. Механічні з’єднувачі
- •2.2.5. Рознімні з’єднання
- •3. Пасивні оптичні елементи волз
- •3.1. Волоконно-оптичні відгалужувачі і розгалужувачі
- •3.1.1. Зварні відгалужувачі
- •3.1.2. Відгалужувачі із градієнтною циліндричною лінзою
- •3.1.3. Спектрально-селективні розгалужувачі (мультиплексори/демультиплексори)
- •3.2. Волоконно-оптичні перемикачі
- •3.2.1. Електромеханічні перемикачі
- •3.2.2. Термооптичні перемикачі
- •3.2.3. Електрооптичні перемикачі
- •3.2.4. Оптичні ізолятори
- •4. Активні елементи волз
- •4.1. Джерела випромінювання
- •4.1.1. Світлодіоди
- •4.1.2. Лазерні діоди (лд)
- •4.1.3. Фабрі-Перо-лазер
- •4.1.4. Лазери з розподіленим оберненим зв’язком (роз-лазери) і розподіленим брегівським відбиванням (рбв-лазери)
- •4.1.5. Лазерні діоди із зовнішнім резонатором
- •4.1.6. Найважливіші характеристики джерел випромінювання для волз
- •5.2. Складові елементи передавального оптоелектронного модуля
- •5. Приймальні оптоелектронні модулі. Ретранслятори, підсилювачі
- •5.1. Приймальні оптоелектронні модулі (пром)
- •5.1.1. Функціональний склад пром
- •5.1.3. Лавинні фотодіоди
- •5.1.4. Технічні характеристики фотоприймачів
- •5.2.5. Таймер
- •6. Повторювачі та оптичні підсилювачі
- •6.1. Типи ретрансляторів
- •6.1.1. Повторювачі
- •6.1.2. Оптичні підсилювачі
- •6.1.3. Підсилювачі Фабрі-Перо
- •6.1.4. Підсилювачі на волокні, які використовують бріллюенівське розсіювання
- •6.1.5. Підсилювачі на волокні, які використовують раманівське розсіювання
- •6.1.6. Напівпровідникові лазерні підсилювачі
- •6.2. Підсилювачі на домішковому волокні. Волоконно-оптичні підсилювачі
- •6.3. Інші характеристики ербієвих волоконних підсилювачів
- •6.4. Схеми накачування ербієвого волокна воп
- •Список літератури до частини іі
- •Волоконно-оптичні системи передавання
- •1. Сигнали та системи передавання інформації
- •1.1. Системи передавання цифрових сигналів
- •1.1.1. Основні поняття і термінологія
- •1.2. Структура систем зв’язку
- •1.3. Способи передавання сигналів
- •1.3.1. Послідовне і паралельне передавання сигналів
- •1.3.2. Синхронне та асинхронне передавання сигналів
- •1.3.3. Поелементне передавання сигналів
- •1.3.4. Передавання сигналів кодовими комбінаціями
- •1.4. Особливості каналів зв’язку
- •1.4.1. Особливості аналогових каналів зв’язку
- •1.4.2. Особливості цифрових каналів зв’язку
- •1.5. Параметри цифрової системи зв’язку
- •2. Волоконно-оптичні системи зв’язку
- •2.1. Структура волоконно-оптичної лінії зв’язку
- •2.2. Переваги використання оптичних волокон у системах зв’язку
- •3. Проектування (планування) волоконно- оптичної лінії зв’язку
- •3.1. Аналіз смуги пропускання волз
- •3.2. Втрати і обмеження в лініях зв’язку
- •4. Системи передавання інформації
- •4.1. Системи зв’язку плезіохронної цифрової цифрової ієрархії
- •4.1.1. Системи зв’язку для ліній зв’язку первинної цифрової ієрархії е1
- •4.1.2. Системи зв’язку для ліній зв’язку вторинної цифрової ієрархії е2
- •4.1.3. Системи зв’язку для ліній зв’язку третинної цифрової ієрархії е3
- •4.1.4. Системи зв’язку цифрової плезіохронної ієрархії е4
- •4.2. Системи і обладнання синхронної цифрової ієрархії
- •4.2.1. Синхронна цифрова ієрархія та мережі
- •4.2.2. Апаратура сці (sdh)
- •4.2.3. Апаратура sdh компанії Lucent technologies
- •4.2.4. Апаратура сці виробництва фірми siemens
- •5. Методи ущільнення інформаційних потоків
- •5.2. Метод часового ущільнення
- •5.3. Модове ущільнення
- •5.4. Ущільнення за поляризацією
- •5.6. Оптичне часове ущільнення (otdm)
- •5.7. Методи ущільнення каналів за полярністю
- •Список літератури до частини ііі:
- •8. Мохунь і.І, Полянський п.В. Інтегральна оптика в інформаційній техніці. Конспект лекцій. – Чернівці, Рута, 2002, – 79 с.
- •Задачі та практичні питання до курсів
- •І. Інтегральна оптика в інформаційній техніці
- •Іі. Волоконно-оптичні системи передавання.
- •Додаток 1 Розрахунок регенераційної ділянки волз
- •1.3. Втрати потужності на з’єднаннях:
- •1.2. Втрати потужності на введення-виведення .
- •1.3. Втрати потужності на з’єднаннях:
- •2. Зберігання форми переданого сигналу, можливість відновлення його початкової форми.
- •Перевід величини втрат з відсотків до дБ та навпаки
5.1.3. Лавинні фотодіоди
Я
кщо
структура шарів звичайного фотодіода
,
то в лавинному фотодіоді (ЛФД) додають
шар
(рис. 5.1.3). При цьому профіль
розподілу легованих домішок вибирається
так, що найбільший опір, а значить і
найбільшу напруженість електричного
поля, має
шар.
П
Рис.
5.1.3
шаром
створюються електронно-дірочні пари,
які завдяки невеликому полю дрейфують
у напрямку відповідних полюсів. При
попаданні електронів з
шару
в
шар
їх прискорення збільшується внаслідок
високої напруженості електричного поля
в
шарі.
Відповідно вони отримають достатньо
велику енергію для того, щоб вибивати
додаткові електрони з валентної зони
в зону провідності. Цей процес має назву
лавинного підсилення фотоструму.
Коефіцієнт збільшення носіїв звичайно
складає декілька десятків і тому струмова
чутливість ЛФД значно вище, ніж у
звичайних P-I-N-фотодіодів.
Коефіцієнт збільшення визначається за емпіричною формулою:
,
(5.1.1)
де
– напруга зовнішнього оберненого
зміщення;
– напруга оберненого зміщення, при
якому наступає пробій фотодіода (зазвичай
~ 100 В);
- число в діапазоні від 3 до 6.
ЛФД
мають високу швидкодію, проте випадкова
природа лавинного струму створює значний
шум. На відміну від корисного сигналу,
який збільшується пропорційно
,
шум підсилюється швидше (~
).
Внаслідок цього оптимальне значення
здебільшого лежить у межах від 30 до 100.
При виборі фотоприймача для ВОЛЗ необхідно керуватися наступними міркуваннями. При мінімальній потужності випромінювання, яке може прийняти фотоприймач, коефіцієнт помилок не повинен перевищувати значення, яке вимагається. ЛФД у цьому сенсі мають певні переваги перед P-I-N-діодами. Проте у них є й певні недоліки.
Головним
недоліком ЛФД є більш висока робоча
напруга живлення порівняно з P-I-N-діодами.
Окрім цього, для ЛФД спостерігається
достатньо сильна залежність коефіцієнта
від температури. Це вимагає використання
спеціальних електричних кіл живлення
і схем термостабілізації.
5.1.4. Технічні характеристики фотоприймачів
а)
Струмова чутливість
(монохроматична)
(А/Вт):
,
(5.1.2)
де
– фотострум;
– повна потужність випромінювання на
довжині хвилі
.
Типове значення струмової чутливості для P-I-N-діодів у робочих діапазонах складає 0.5-0.8 А/Вт, а для ЛФД – 20-60 А/Вт.
Струмова чутливість характеризує фотоприймач на низьких частотах модуляції.
б)
Квантова ефективність
(безрозмірна величина) визначається
співвідношенням:
,
(5.1.3)
де
– кількість фотонів, які падають за
одиницю часу на фотоприймач;
– кількість народжених за цей час
електронів (або електронно-діркових
пар).
Квантова ефективність для P-I-N-діодів не може бути більше 1 (100 %).
в)
Темновий струм
(А) – струм, який протікає через
навантаження обернено зміщеного
фотодіода, при відсутності світлового
потоку, що падає на фоточутливу площинку
фотодіода. Темновий струм інакше
називається струмом витоку. Величина
темнового струму залежить від матеріалу
фотоприймача, температури навколишнього
середовища і конструкції фотоприймача.
Типові характеристики фотоприймачів
наведені в таблиці 9
Таблиця 9
Фотоприймач |
Струмова чутливість, А/Вт |
Темновий струм, нА |
Час наростання, нс |
|
0.8 |
0.1-3 |
0.01-5 |
фотодіод
( |
0.5 |
10 |
0.1-5 |
ЛФД ( ) |
10-60 |
30 |
0.3 |
ЛФД
( |
20-60 |
400 |
0.3-1 |
З цієї таблиці можна побачити, що ЛФД, виготовлені з германію мають найбільше значення темнового струму, яке складає величини від часток до сотень одиниць міліампера.
г)
Час наростання
(спаду
)
– характеризує роботу фотоприймачів
в імпульсному режимі і є його важливою
динамічною характеристикою. Час
наростання визначається часом зростання
сигналу з рівня 0.1 до рівня 0.9 (спадання
сигналу з рівня 0.9 до рівня 0.1) від рівня
максимального значення при умові, що
на вхід подаються строго прямокутні
імпульси великої тривалості. Ці часи
залежать від геометрії фотодіода,
матеріалу, напруженості електричного
поля в слаболегованій області, температури.
Максимальна з
–
– береться за характеристику часу
відгуку фотоприймача.
Із збільшенням частоти модуляції вхідних оптичних імпульсів максимальне значення фотоструму зменшується. Гранична частота, на якій ще може працювати фотоприймач, визначається як частота модуляції, при якій струмова чутливість складає 0.707 від значення струмової чутливості при низьких частотах модуляції. Як випливає з таблиці, P-I-N-фотодіод є більш високочастотним приймачем випромінювання у порівнянні з ЛФД.
д) Частота повтору помилок. У цифрових системах, коли інформація передається бітами, мірою якості прийнятого сигналу є ймовірність некоректного прийому 0 чи 1, яка називається частотою появи помилок (БЕР). Вона визначається як відношення кількості невірно прийнятих бітів до загальної кількості бітів, що передані. У телекомунікаційних системах ця величина не повинна перевищувати 10-9. В обчислювальних мережах вимоги до цієї величини значно вище, а частота повтору помилок не повинна перевищувати величини 10-12. БЕР залежить від швидкості передачі. Чим менше швидкість передачі, тим менше БЕР.
е) Чутливістю цифрового ПРОМ називається мінімальна вхідна потужність сигналу, при якій БЕР не виходить за межі максимально допустимого значення, встановленого для даного пакета прикладних програм. Для нормальної роботи пакета прикладних програм потужність вхідного сигналу повинна бути не менше, ніж чутливість ПРОМ. Чутливість ПРОМ прийнято вимірювати у дБм.
ж) Насичення ПРОМ. Насиченням цифрового ПРОМ називається максимальна вхідна потужність, вище якої БЕР починає перевищувати максимально допустиму величину для даного пакета прикладних програм.
Діапазон значень потужності від чутливості до насічення називається динамічним діапазоном ПРОМ.
з) Максимально допустима обернена напруга – це напруга, перевищення якого може привести до пробою фотоприймача та його руйнування.
і) Робочий діапазон температур (0С). Є дві характеристики фотоприймача, на які сильно впливає зміна температури.
По перше, це квантова ефективність, яка може поводити себе досить непросто в залежності від зміни температури.
По друге, зростання температури призводить до експоненціального зростання термічно збуджених електронно-діркових пар, і як наслідок – експоненціально зростає темновий струм. Ця величина зазвичай стає вдвічі більшого при підвищенні температури на 8-100С.
ї) Напрацювання на відмову (тис. годин). При експлуатації фотоприймачів згідно з технічними умовами ресурс фотоприймачів вище ніж ресурс випромінювачів.
5.2. Електронні елементи ПРОМ
До складу ПРОМ зазвичай входять такі вузли:
5.2.1. Електронні передпідсилювачі і підсилювачі
Типове значення потужності оптичного сигналу на вході фотоприймача складає величину близько 1-10 мкВт та менше. Якщо в ПРОМі як фотоприймач використовують P-I-N-фотодіод з струмовою чутливістю 0.6-0.8 А/Вт, то на його виході струм складає декілька мікроампер. Для нормальної роботи наступних вузлів ПРОМ використовують передпідсилювачі з низьким рівнем шумів і підсилювачі потужності.
5.2.2. Вузол вирівнювання
Вузол вирівнювання використовують для відновлення правильного співвідношення в низько і високочастотній областях спектра, оскільки ці частоти підсилюються неоднаково. Вузол вирівнювання являє собою додаткове коло вирівнювання сигналу.
5.2.3. Вузол фільтрації
Вузол фільтрації дозволяє підвищити відношення сигнал-шум завдяки подавленню шумів у певному діапазоні частот спектра сигналу.
5.2.4. Вузол дискримінації
Вузол дискримінації призначений для розрізнення і виділення 0 і 1 із загальної послідовності цифрового сигналу, що приймається. Необхідність його застосування викликана наявністю спотворення форми сигналу внаслідок дисперсії ВОЛЗ. Для відновлення прямокутної форми сигналу і призначений дискримінатор, якій має певний поріг спрацьовування.
Якщо амплітуда сигналу менше від певного значення, на виході дискримінатора маємо (0), якщо більше (1). Головний недолік такої обробки – можливість порушення тривалості імпульсів.
Для того, щоб зберегти правильні часові співвідношення в інформаційному сигналі дискримінатор повинен одержувати інформацію про частоту, з якою слідують імпульси.