11.Визначити історичне значення та проблему спадщини Київської Русі.

_{Київська Русь  – могутня європейська держава, одна із найбільших в світовому колі держав середньовіччя. Вона започаткувала міцний буфер між азійським сходом і европейським заходом, стала першим захисником европейських держав від кочових, войовничих племен сходу. Руська держава зросла на власному фундаменті, хоча і використала багатий досвід сусідніх держав, зокрема європейських.}

_{Київська Русь започаткувала українську державність, бо без неї не було б усіх наступних етапів національногодержавотворення. Матеріальні, духовні, історичні традиції Київської Русі  зокрема - мова, ментальність, звичаї, національні кольори, символи-тризуб і т. д. перейшли в наступні часи нашої історії. Руси-праукраїнці були основою державотворчого етносу на центральній території великої держави – імперії. Основа держави, її політичний, економічний і духовний центр знаходився на території середнього Подніпровя, споконвічною столицею був Київ, і власне територія сучасної України повністю вміщається в рамки середньовічної Руси-України.}

_{Отже, тут корені нашої державності, тут центр руської, а не російської цивілізації, бо всі новоутворені північно-східнікнязівства підпорядковувались, залежали від столиці Києва, а Москви на той час небуло. Спадщина княжого Києва є предметом давньої і запеклої дискусії не тільки вчених, але й політиків. Адже протягом останніх п’яти сторіч російська експансія у Східній Европі спиралася на імпреський міт про династичне право московських правителів на землі Київської Руси. Отже проблема належить до числа найважливіших у східноєвропейській історії. Її об’єктивне, неупереджене вирішення — обов’язкова передумова цивілізованого державного устрою на пострадянських просторах. Знову звернутися до питання визначення етнічної приналежности будівничих держави Русь спонукала знаменна подія в сучасній українській історичній науці. Мається на увазі публікація видавництвом «Генеза» нової фундаментальної праці відомого українського медієвіста Наталії Яковенко «Нарис історії України».}

_{Сучасний підхід до багатьох застарілих проблем середньовічної історії України суттєво корегує наші уявлення про рушійні сили національної історії. Авторку слушно звуть «відкривачем України шляхецької». Саме українська шляхта зберегла державні традиції княжого Києва у темну добу бездержавности і передала їх козацтву. За Н. Яковенко, руська шляхта XIV-XVI ст. була містком між двома періодами українського державотворення — княжим та козацьким. Наводиться переконливі аргументи на користь виразної української специфіки мови та культури Південної Руси.} 

12.Охарактеризувати соціальний ті політичний устрій Київської Русі.

_{У політичному відношення Київська Русь являла собою велику ранньосередньовічну державу в формі монархії.}

_{На чолі держави стояв великий князь київський, верховний власник усіх давньоруських земель, який зосереджував у своїх руках усю повноту законодавчої, виконавчої, адміністративно-судової та військової влади. Влада київського князя була спадковою.}

_{Окремими частинками держави спочатку управляли князі й великі бояри, а наприкінці Х ст. на місця стали призначатися великим князем київським представники великокнязівського роду або намісники і ти­сяцькі. Князі та великі бояри за свою службу користувалися частиною данини, яка збиралася з підвладних їм територій. Згодом бояри й князі почали одержувати землі й перетворювалися на землевласників-феодалів. З установленням влади феодалів перестали проводитися народні збори (віче); при великому князі з’явилася рада найближчих князів і бояр. Їх опорою виступали дружини на принципі васалітету й несли службу великому князеві. Основну частину князівських військ становила молодша дружина («отроки», «діти боярські», «пасинки»). У випадку загальної небезпеки збиралося народне ополчення — «вої», куди входили смерди і городяни.}

_{Увесь політичний лад Київської Русі забезпечував інтереси класу феодалів.}

_{У часи Давньоруської держави були поширені символічні знаки, окремі з яких, мабуть, були започатковані ще за первіснообщинного ладу. Одним з найдавніших був так званий тризуб, який у давні часи був символом племені або ж символом влади. Із часів Київської Русі зображення тризуба трапляються на золотих і срібних монетах князів Володимира Святославича, Святополка, Ярослава Мудрого, на цеглі, знайденій при розкопках Десятинної церкви та інших споруд, на зброї, посуді. Тризуб у Київській Русі був знаком князівської влади, родовим знаком князів із династії Рюриковичів.}