70 Внесок укр. Народу в розгромі фашистів.

_{Перемога країн антигітлерівської коаліції над Німеччиною та її союзниками у Другій світовій війні 1939-1945 рр. була здобута ціною неймовірних зусиль і величез­них жертв. Вагомий внесок у цю перемогу зробив україн­ський народ, і включення У РСР до числа країн - заснов­ниць ООН є визнанням цієї ролі.}

_{На початку війни на території України більше року стримувався наступ фашистських орд. План «блискавич­ної» війни був зірваний внаслідок мужніх дій прикордон­ників, битв біля Дубно, Рівного. Луцька, героїчної оборо­ни Києва, Одеси, Севастополя. В роки війни Українськи­ми фронтами на території республіки були проведені на­ступальні стратегічні битви, які суттєво змінили ситуацію на фронті на користь СРСР: форсування Дніпра, звільнення Києва, Корсунь-Шевченківська операція, Львівсько-Сандомирська, Карпатська, Яссько-Кишинівська та ін.Український народ дав Червоній Армії 6 млн. бійців, кожен другий з них загинув, а кожен другий з тих, хто за­лишився живим, став на все життя інвалідом. Втрати укра­їнського народу становили 40-44 % від загальних втрат СРСР, 25 % від кількості усього населення України.}

71 Розпад срср та утворення снд

_{Після спроби реакційних сил здійснити 19-21 серпня державний переворот врятування СРСР виявилося неможливим.}

_{Причини розпаду СРСР}

_{- Унітарний характер СРСР (формально Радянський Союз був федерацією, але фактично - унітарною державою). Монополія на владу належала центру, що обмежувало права республік.}

_{- Недоліки і помилки в національній політиці керівництва СРСР:}

_{- курс на формування нової спільності - радянського народу, що на практиці виявлялося в тотальному зросійщенні, в обмеженні розвитку національних культур;}

_{- невирішеність багатьох національних проблем (проблема кордонів, проблема депортованих народів та ін.).}

_{- Суперечливі непослідовні економічні реформи спричинили розбалансованість народного господарства, поглиблення економічної кризи.}

_{- Процеси демократизації і гласності сприяли зростанню національної свідомості й активізації національно-визвольних рухів.}

_{- Ослаблення в процесі перебудови центральної влади, КПРС, які забезпечували єдність СРСР.}

_{Остаточно центральна влада втратила авторитет після заколоту 19-21 серпня. Після провалу перевороту республіки проголосили свою незалежність.}

_{Співдружність незалежних держав}

_{8 грудня 1991 р. у Мінську президент України Л.Кравчук, президент Росії Б.Єльцин, голова Верховної Ради Білоруси С.Шушкевич констатували, що вихід республік зі складу СРСР і утворення незалежних держав стало реальним фактом і що СРСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування. Вони підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), до якої можуть приєднатися республіки колишнього СРСР та інші країни.}

_{До складу СНД увійшло 11 республік, причому Україна - на правах асоційованого члена (вона не визнала всіх пунктів угоди).}

_{За час існування СНД значних економічних і політичних результатів у його діяльності не досягнуто.}

_{За деякими прогнозами, СНД розвиватиметься не шляхом глобальних інтеграційних процесів, а шляхом співробітництва на двосторонній основі в певних сферах}

_{72 Супільно-політичне життя в Украïні напркінці 40-х на поч. 50-х рр.}

  _{Соціально-політичне та культурне життя в Україні в повоєнні роки мало надзвичайно суперечливий характер. Ключові позиції лишалися в Комуністичної партії, яка на січень 1946 р. налічувала 320 тис. членів. Морально-політична ситуація в Україні в повоєнні роки визначалася подальшим посиленням культу особи Й. Сталіна. Роз­починався новий виток репресій: проти військових і військовопо­лонених, проти діячів науки й культури, державних працівників. Становище в Україні особливо загострилося, коли в березні 1947 р. з ініціативи Й. Сталіна з поста Першого секретаря ЦК КП(б)У було усунуто М. Хрущова, який очолював партійну організацію республіки з 1938 р. (з 1944 р. за сумісництвом обіймав ще й посаду голови Ради народних комісарів УРСР), і на його місце було поставлено Л. Кагановича. На чолі уряду залишався М. Хрущов. Обіймаючи по­саду Першого секретаря ЦК КП(б)У, Л. Каганович намагався довести, нібито “боротьба з українським буржуазним націоналізмом” не завершилась і її необхідно продовжувати.}