52)Національно-культурне відродження 1920-х років.

_{1921 —1939 pp. — це занадто складний та суперечливий період нашої історії. У цей час ніби злилися в один великий потік успіхи і невдачі, відкриття й помилки, світле і трагічне, героїка і жертви, великі надії й глибокі розчарування, радість і сльози. І дуже багато було крові. Судіть самі. У 20—30-х pp., коли утвердився тоталітаризм, і діяв механізм його реалізації, в Україні загинуло людей більше, ніж у роки Другої світової війни. Саме тому цей період у центрі уваги багаторічних дискусій як у нас, так і за кордоном. Адже конче потрібні сьогодні правдиві, справжні оцінки цього та інших періодів нашої історії. І необхідні не для того, щоб зводити з кимось політичні рахунки, а для того, щоб порозумітися з нашою історією, віддати належне всьому позитивному, що було в минулому, взяти уроки з помилок і прорахунків, щоб не повторювати їх у майбутньому. У вивченні цього періоду вже чимало зроблено. Але й багато ще "білих плям" і "чорних дір", які потребують подальшого поглибленого дослідження. Адже ми протягом довгих років жили в гіпнозі, у системі кривих дзеркал, у якій царство небесне вважалося вигадкою, а пекло земне — плацдармом світлого майбутнього. Ми жили під гіпнозом величезної брехні, коли навіть гітлерівські та сталінські душогубки і криваві м'ясорубки не могли відкрити нам очі. Маючи на увазі цей тотальний гіпноз, Гітлер заявив: "Щоб у брехню повірили, вона має бути грандіозною". Отже, в умовах такої грандіозної брехні, фальсифікації нашої історії багато її сторінок не вивчено до цього часу. Тривають гострі дискусії з ряду питань цього періоду. Зокрема, точаться суперечки з питань: чи був Ленін справді таким, яким нам його змальовували? Хто був батьком тоталітарно-бюрократичної системи? Що ми будували, як будували і що в підсумку побудували? Так, запитань сьогодні більше, ніж відповідей. Та нема таємного, щоб воно не стало явним.}

53)Андрусівське перемиря 1667р. Та його наслідки для україни.

_{Андрусівське перемир'я. 9II 1667 р. Угода між Росією і Річчю Посполитою, підписана в с. Андрусові біта Смоленська. Обидві сторони були знесилені тривалою війною, в Україні спалахували повстання як проти польського панування, так і проти ставленика Москви, гетьмана Лівобережної України І Брюховецького. За угодою між Росією і Річчю Посполитою встановлювалось перемир'я на 13,5 pоків. Остання повертала Росії Смоленськ і Сіверську землю, визнавала входження Лівобережної України до складу Російської держави. Щоб розв'язати собі руки у війні із Швецією в Прибалтиці, Росія погодилась нате, що Правобережна Україна повертається до складу Речі Посполитої. Київ на 2 роки передавався Росії, але низка застережень в угоді дала змогу російським дипломатам згодом закріпити місто за Лівобережною Україною. Запорожжя мало перебувати під спільною владою і управлінням обох держав. Андрусівське перемир'я викликало велике невдоволення і протести в Україні, поділеній відтоді між Росією і Річчю Посполитою.} 

54)Характерні особливості буржуазних реформ 60-70-х. Та їх здійснення в україні.

_{У середині XIX ст. Російська імперія, до складу якої входило 80% українських земель, переживала глибоку кризу, суть якої полягала в невідповідності існуючих феодальних структур та відносин провідним світовим тенденціям розвитку, що утверджували нове буржуазне суспільство.}

_{Характерними рисами та виявами кризовості були занепад поміщицьких маєтків; посилення експлуатації селян; панування екстенсивних методів господарювання; гальмування розвитку капіталістичних процесів — стримування формування ринку вільної робочої сили, розвитку підприємництва тощо; наростання соціального напруження в суспільстві; глухе бродіння в народі, що таїло в собі загрозу широкомасштабного селянського бунту; посилення процесу відставання Росії від європейських держав-лідерів.}

_{За цих обставин необхідність модернізації в імперії ставала дедалі очевиднішою. Роль останнього переконуючого аргументу відіграла поразка Росії у Кримській війні (1853—1856), у якій гігантські людські та матеріальні ресурси імперії не подолали новітню техніку та технології передових європейських держав Англії та Франції. Це змусило передову частину російських правлячих кіл замислитися над розробкою та впровадженням реформаційного курсу, спрямованого на модернізацію економіки держави.}

_{На мій погляд, реформи, які буле проведені під час так званої модернізації, суттєво вплинули на подальшу судьбу не тільки Російської імперії, а й України, яка входила до її складу. Але, все ж таки, не можна однозначно сказати, чи позитивний вплив мали ці реформи.}

_{Фактично більшість реформ, проведених за весь час існування людства, мали причиною не прозорливість їх реформаторів, а зовнішні та внутрішні процеси, що спонукали до проведення цих реформ. Не стали виключенням в цьому правилі й реформи, проведені Олександром ІІ.}

_{Серед зовнішньополітичних чинників реформаторського курсу правлячої династії слід виділити поразку Росії в Кримській війні, і, як наслідок, один з головних внутрішніх чинників – дефіцит державного бюджету. Загроза фінансової кризи стимулювала «верхи» до пошуків та перетворень.}

_{Ліквідація кріпосного права, яка була проведена під значним тиском «низів» і призвела до знищення вотчинної влади дворянства мала наслідок і зміну устрою місцевого управління.}

_{Робота над проектом земської реформи, що почалася ще в 1857 р. була закінчена лише в 1864 р. Вона вводила початки всестанового, виборного представництва в масштабах повіту та губернії. Специфікою цієї реформи було те, що селянство вперше отримало місце у всестанових установах. Компетенція земства була обмежена місцевими господарськими турботами (про медицину, статистику, ветеринарію, початкову освіту); не мало воно і реальної виконавчої влади.}

_{Земська реформа була проведена в шести з дев’яти українських губерній. За положенням від 1 січня 1864 р. усі виборці поділялися на три групи (курії), при чому третя курія (селянська) обиралася двохступенево, що робило результат виборів на користь селян (існувало значна перевага поміщиків). Земське самоврядування мало специфічний характер – воно співіснувало з могутнім бюрократичним апаратом державної адміністрації на місцях.}

_{Земська реформа викликала до життя аналогічні перетворення в міському самоуправлінні. Згідно з цим законом вводилися нові всестанові органи міського само врядування – міські думи (обиралися на 4 роки), які із свого середовища вибирали діючі виконавчі органи – міські управи. Право обирати і бути обраними мали лише власники певного майнового цензу, платники міських податків. Компетенція органів міського самоврядування була обмежена рамками господарських питань, охорони здоров’я, народної освіти.}

_{Я вважаю, що буржуазні реформи 60-70 років ХІХ ст. мали важливу роль в історії України, але незважаючи на певну прогресивність і новизну цих реформ, все ж таки перемогло намагання зберегти самодержавство.}