42) Значення української центральної ради її соціальна база і програма

_{У червні 1917 року відбувся  Всеукраїнський селянський з’їзд, який  у своїх вимогах до Тимчасового уряду  закликав «за допомогою шаблі» розв’язати питання про національне самоврядування , врешті-решт  скликати до цього Українські Установчі збори.  Цього ж місяця розпочав роботу  другий всеукраїнський військовий з’їзд, який запропонував Раді більше не звертатися  до центру, а самочинно оголосити автономію України. На з’їзді було затверджено статут Генерального Військового комітету, головою якого став Симон Петлюра.}  

_{Одним із перших програмних документів Центральної Ради був виданий нею 10 червня 1917 року «1 Універсал до українського народу на Україні й поза Україною сущого». У ньому проголошувалась автономія України, «не одділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою Російською». Висловлювалася надія, що національні меншості, які живуть на території України, теж будуватимуть автономний устрій.}

_{Українським установам  доручалося з цього приводу налагодити тісні взаємовідносини з демократично обраними організаціями не українців. Отже, видання Універсалу свідчило про крах політики Тимчасового уряду, який не мав сили зупинити наростаючий український  національний рух. Центральна Рада  відповідно до 1 Універсалу  розпочала державотворчу діяльність. Вона оголосила  про створення  Генерального Секретаріату у складі 8 генеральних секретарів і генерального писаря, серед яких переважали соціал-демократи.}

_{Перший український уряд очолив В.Винниченко. 3 липня 1917 року Центральна Рада опублікувала 2 Універсал. У ньому проголошувалося, що вона,  «з задоволенням сприймає заклик уряду до єднання». Треба зазначити, що Рада, поповнившись представниками партій національних меншин, які проживали в Україні, стала єдиним  найвищим органом демократії в краї. Рада зобов’язувалася підготувати закон про автономний устрій України, в якому мали враховуватись інтереси національних меншин, тобто її кожного четвертого громадянина, для прийняття його Установчими зборами. Складений радою «Статут вищого управління України» не було прийнято Тимчасовим урядом.} 

_{7 листопада 1917 року Центральна Рада проголосила 3 Універсал: «Віднині Україна стає Українською Народною Республікою. Не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних і вільних народів». У цьому Універсалі була накреслена програма політичних та соціально-економічних перетворень в Україні, а саме ліквідація приватної власності на землю, 8-годинний робочий день на підприємствах, контроль над виробництвом, скасування смертної кари, запровадження судової реформи, гарантія демократичних свобод, персонально-національна автономія для національних меншостей.}

_{В ніч на 12 січня 1918 року Михайло Грушевський оголосив останній 4 Універсал, яким проголошувалася «вільна Українська Народна Республіка», самостійна, «від нікого не залежна, суверенна». УНР закликала усіх громадян «стояти непохитно на стороні добутої ворогів селянсько-робітничої Української Республіки». Згідно з Універсалом Генеральний Секретаріат дістав назву Ради Народних Міністрів, яка розпочала виконувати покладені на неї обов’язки виконавчої влади.}

_{Центральна Рада мала значні заслуги перед українським народом. Протягом свого нетривалого існування вона пробудила націю від рабської покори й пасивності, підняла на боротьбу за відродження давно втраченої державності, проголосила Українську Народну Республіку. Саме з неї було закладено основи майбутнього політичного суспільного й економічного ладу вільної й незалежної України на засадах демократії, свободи, справедливості.}