
- •1.Охарактерезуйте первісну епоху на території України.
- •2.Охарактеризувати особливості трипільської культури в українській культурі.
- •4.Назвати джерела вивчення та ысторыографію історії України
- •5.Охарактеризувати внутрішню і зовнішню політику Данила Галицького.
- •8.Розкрити значення запровадження християнства на Русі.
- •11.Визначити історичне значення та проблему спадщини Київської Русі.
- •12.Охарактеризувати соціальний ті політичний устрій Київської Русі.
- •13.Охарактеризувати наступ Польші на українські землі та утворення Речі Посполитої.
- •14.Визначити причини заснування ы значення античних колонный в пывнычному Причорномор’ї.
- •15.Розкрити характерні особливості реформаторськоъ дыяльносты Ярослава Мудрого.
- •16.Охарактеризувати скандинавську династію на Русі.
- •17.Визначити соціально –економічні та політичні передумови виникнення українського козатства.
- •18.Охарактеризувати етапи політично історії Галицько-Волинської держави.
- •19.Охарактеризувати козатсво –селянські повстання кін 16ст. Та 20-30рр 17ст та їх наслідки.
- •20.Визначити особливості української культури Давньоруського періоду.
- •21.Охарктеризувати причини , характер та перыодизацыю нацыонально-визвольної війни 1648-1676
- •22.Визначини історичне значення Галицько-Волинської держави.
- •23.Визначити особливості монголо-татарської навали на землі Русі та встановлення золотоординського іга.
- •24.Розкрити характерні особливості буржуазійних реформ 60-70х рр. Та їх значення.
- •25.Охарактеризувати постать б. Хмельницького в українській історії.
- •26.Охарактеризувати Київську Русь за правління володимира Мономаха.
- •27.Охарактеризувати Україну пысля смерті б.Хмельницького в українській історії.
- •28.Охарактеризувати внутрішню та зовнішню політику в Великого.
- •29.Охарактеризувати скіфо-сарматську добу в історії України.
- •30.Визначити прчини утворення Галицько-Волинського князівства.
- •31)Українська держава за період гетьманування п.Скоропадського.
- •32)Утворення срср.
- •33)3 Універсал цр.
- •37)Особливості гайдаматьського руху,Колівщини 1768.
- •38) 1 Та 2 універсали цр.
- •40)Внутрішня та зовнішня політика Директорії унр
- •41)Характерны особливосты національно-визвольноъ революцыъ 1917-1920
- •42) Значення української центральної ради її соціальна база і програма
- •43)Аграрна політика п.Столипіна та її наслідки
- •44)Утворення зунр
- •45) Соціально-економічні перетворення в Україні на основі нової економічної політики
- •46)Причини та наслідки Першої світової війни в Україні.
- •48)Політика індустріалізації. Перші п’ятирічки.
- •49) Українські земелі у складі російської імперії у другій половинні 19 століття.
- •50)Діяльність і.Мазепи
- •51) Активізація революційно-визвольної боротьби в України на поч.. 20 століття.
- •52)Національно-культурне відродження 1920-х років.
- •53)Андрусівське перемиря 1667р. Та його наслідки для україни.
- •54)Характерні особливості буржуазних реформ 60-70-х. Та їх здійснення в україні.
- •55) Характерні особливості Української рср в умовах колективізації.
- •56)Українська культура 2-ої половини 17-18ст.
- •57)Суть українського національного відродження 19ст.
- •58)Суть політики українізації України та її наслідки.
- •59)Характерні особливості діальності народовської та москофіловської течії національно – визвольного руху.
- •60)Діальність м. Драгоманова
- •61 Тотилітаризм. Масові репресіï 30-х рр. В Украïні, ïх наслідки.
- •62 Радянсько-німецькі договори 1939р.
- •63 Німецький окупаційний режим
- •64 Політичне життя Украïни в період 1993-2008рр.
- •65 Украïна в системі міжнародних відносин після II світ. Війни .
- •66 Помаранчева революція 2004р.
- •67 Відбудовний період в Украïні після II с. В.
- •69 Перебудовчі процеси. Зростання суспільно-політичноï акривності населення Украïни наприкінці 80-х на поч. 90-х рр.
- •70 Внесок укр. Народу в розгромі фашистів.
- •71 Розпад срср та утворення снд
- •73 Україна в період стабілізації радянської системи 1965-1985
- •74 Діяльність оун – упа
- •75 Культурне відродження Украïни на сучасному етапі.
- •76 Конституційний процесс та основні положення конституціï Украïни
- •77. Державна символікаУкр., ïï історичне положення
- •78 Партизанський рух на окупаційній територіï Украïни
- •79 Особливості Укр. Діаспори
- •80 Економічні проблеми незалежноï Украïни
- •81 Особливості зовнішньоï політики незалежноï Украïни
- •82 Політичні рухи та політичні партіï в Украïні в сучасних умовах
- •83 Соціальне становище Украïни в сучасних умовах
- •84 Розбудова незалежноï украïнськоï держави
- •85 Причини посилення кризових явищ в соціально-економічному житті Укр. Протягом 60-80рр
- •86 Проблеми розвитку народного господарства Укр. В 50-х рр.
- •87 Західноукраïнські землі в 20-30 –і рр. XXст
- •88 Найбільші релегійні конфесіï в Украïні
- •89 Економічні передумови розпаду срср
- •90 Декларація про державний суверунітет Украïни та Акт проголошення незалежності Украïни
33)3 Універсал цр.
Анулювавши «Інструкцію» вже не існуючого Т. У., Центральна Рада проголосила 7 листопада 1917 р. ІІІ-й Універсал, в якому:
Проголошувалося утворення Української Народної Республіки (УНР) як автономної одиниці Російської Республіки;
Визначалися межі України (9 губерній), а також ставилося питання про необхідність приєднання деяких неукраїнських районів (губерній), заселених здебільшого українцями;
Оголошувалися основні принципи політики ЦР: скасування приватної власності на землю; 8-годинний робочий день; гарантування прав і свобод, отриманих в ході революції; контроль над виробництвом; реформа судівництва; скасування смертної кари і амністія політв'язням; національно-персональна автономія для неукраїнців; негайний початок мирних переговорів. Ці принципи політики УЦР, безсумнівно, відтворювали настрої більшості населення України.
Генеральний Секретаріат проголошенням 3-го Універсалу ставав незалежним урядом. Окремим секретарствам Генерального Секретаріату було приписано: здійснювати контроль над виробництвом і розподілом продукції; проробити заходи з упорядкування судівництва та закріплення прав місцевого самоврядування; підготувати законопроект про національно-персональну автономію.
Визначено термін виборів до Українських установчих зборів-27.12.1917 та день їх скликання - 9.1.1918. Затверджений на засіданні Малої Ради.
Значення III Універсалу. Проголошення Української Народної Республіки — важливий етап в розвитку Української народно-демократичної революції та у відродженні української державності.
Проголошення УНР: На початку листопада 1917 р. влада в Україні перейшла до рук Української Центральної Ради. 7 (20) листопада 1917 р. УЦР III Універсалом проголосила створення Української Народної Республіки у складі федеративної Росії. Розпочався третій, останній, етап історії Української Центральної Ради (перший - від утворення УЦР до Всеукраїнського нацконгресу; другий - від Всеукраїнського нацкошресу до повалення влади Тимчасового уряду в Петрограді). В основі його - державотворча діяльність, спрямована на побудову демократичних засад влади, повну незалежність України. УЦР ухвалила Конституцію УНР, а також ряд законів: запроваджено власну грошову систему, затверджено герб, гімн УНР, українській мові надано статус державної.
34) 4 універсал ЦР. Універсал проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Він замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з Центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками.
Умови IV Універсалу:
УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;
З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;
Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР;
Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;
УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;
УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;
УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;
Держава має встановити контроль над торгівлею та банками
III і IV Універсали поставлено на голосування членами Малої Ради, чим надано їм значення законопроектів.
35)Конституція П.Орлика. Після смерті Івана Мазепи у 1710 році гетьманом було обрано генерального писаря Пилипа Орлика. Це був один із найвидатніших діячів XVII-XVIII ст., самовідданий український патріот, який усе життя присвятив боротьбі за незалежність України. Його діяльність як гетьмана проходила в еміграції. Вдень виборів П. Орлика 5 квітня 1710 року в Бендерах було підписано договір під назвою "Конституція прав і свободи Запорозького Війська" (Пакти я конституції законів та вольностей Війська Запорозького). Його зміст свідчив про наміри та впевненість укладачів повернутися з еміграції на батьківщину, де договір отримає юридичну силу для всієї України. На час складання договір був цілком реалістичним, а не теоретичним проектом, яким він став пізніше, коли повернення гетьмана П. Орлика в Україну стало неможливим. Історичне значення договору перш за все в тому, що він був першим конституційним актом в Україні.Договір має чітку систему. Відкривається він релігійною формулою, характерною для важливих державних актів того часу "...во ім'я Отца і Сина і Святого Духа, во ім'я Трої'ці Святої славимої". Далі Йде цікава фраза, яка вказує, що договір мав тимчасове значення: "...нехай станеться на вскопомную Войська Запорожського славу и памятку". Вслід за цим йде вступ і 16 пунктів договору. Перші шість пунктів мають загальнодержавне значення: про релігію (п. 1), про територію та кордони (п. 2), про відносини з Кримом (на які П. Орлик покладав великі надії) (п. 3), про Запорізьку Січ (п.4,5). Пункти з б по 16 говорять виключно про українську державність. Основний їхній зміст — незалежність України від Польщі та Москви. Передбачалося створення козацького парламенту, який мав скликатися тричі нарік. Крім генеральної старшини, до нього мали входити представники від Запорізької Січі та по одному представникові від полків.Наявність козацького парламенту обмежувала гетьманську владу і робила з України конституційну державу. "Конституція" обмежувала права гетьмана на користь старшинської аристократії і точно встановлювала, якими прибутками міг користуватися гетьман. "Конституція" приділяла увагу також соціальному становищу міщан, селян та козаків — "людей убогих". У цілому вона свідчила про перемогу старшинської аристократії над гетьманським абсолютизмом. Та боротьба, яка почалася ще в роки Визвольної війни між двома течіями в українському державному будівництві — самодержавною та республіканською, закінчилася тріумфом останньої. "Конституція", в якій гармонійно поєднувались інтереси гетьманської влади і козацької старшини як провідної верстви в Україні була в той же час маніфестом державної волі українського народу, пам'яткою української державно-політичної думки.Акт обрання П. Орлика гетьманом і "Конституція" були затверджені шведським королем Карлом XII. У "Конституції" неодноразово згадується про протекторат шведського короля над Україною. Це потрібно "...для большей крепости України", "...для заховання оной целости в правах наданих и границах" (п. 7). Таким чином, цей протекторат не був підданством українського народу Швеції. Він орієнтувався на зовнішню незалежністьУкраїни і міцність її внутрішнього устрою.
36)Дати оцінку І.Виговському і Ю.Хмельницькому :Аналізуючи взаємовідносини Хмельницького і Виговського можна дійти висновку, що гетьман та генеральний писар діяли, як правило, узгоджено, причому кожен мав свій «імідж» і проводив відповідну лінію в ході дипломатичних контактів. Виговському, звичайно, відводилася роль «буфера», провідника нібито м'якшої, ніж у Хмельницького, лінії. Це давало змогу краще виявити наміри протилежної сторони, навіть її агентуру, створювало додаткові можливості для дипломатичного маневру Б. Хмельницького.
Звичайно, не можна говорити про повну тотожність політичних позицій гетьмана й генерального писаря. Якщо перший був представником центру, то другий тяжів до поміркованих (М. Громика, Г. Гуляницький, Г. Лісницький, генеральний суддя С. Зарудний, генеральний обозний Т. Носач та ін.), котрі прагнули досягнути компромісу з Річчю Посполитою. Через це Виговського недолюблювали представники радикальної течії (М. Кривоніс, Д. Нечай, Л. Мозиря, М. Гладкий, С. Подобайло й ін.), а також московської партії (М. Пушкар і І. Барабаш). Ці протиріччя склали передумови для гетьманства Виговського та визначили його долю. Фактично Виговський виконав волю пізнього Хмельницького, який помітив порушення Переяславської ради Москвою та шукав можливості перегляду чи розриву її. Але Виговський не мав тієї харизми, завдяки якій Хмельницький перетворив чергове повстання козаків на Визвольну війну України.
Микола Костомаров оцінював Виговського як борця за незалежність своєї батьківщини від московського панування. На думку історика гетьман початково був вірний союзу із Москвою, але згодом перейшов на антимосковські позиції через відмову царського уряду допомогти приборкати опозицію. Також історик відзначав вплив Юрія Немирича, що переорієнтував Виговського на союз із Варшавою[2].
На думку історика Валерія Степанкова Виговський був талановитим адміністратором, воєначальником і дипломатом. Він став першим гетьманом української козацької держави, що був страчений за участь у боротьбі за її незалежність[1]. Історик Наталя Яковенко ставить Виговському в заслугу створення Генеральної військової канцелярії — адміністративного і дипломатичного штабу Хмельницького, мозкового центру козацької революції[3]