29.Охарактеризувати скіфо-сарматську добу в історії України.

_{Бнизько 3000 р. тому первісні суспільства території України вступили у добу розкладу та майнового розшарування. Набули поширення залізні зброя та знаряддя праці, що дало підстави археологам називати цей період історії ранньозалізною добою. Саме тоді з'явилися найдавніші писемні згадки про первісні народи, що проживали на українських теренах. Особливо докладно про Скіфію та її сусідів писав "батько історії" грек Геродот, який присвятив їй IV книгу своєї дев'ятитомної "Історії" [36, с. 180—229]. Скіфсько-сарматський період охоплює все І тис. до н. е. і перші століття нашої ери, коли культурно-історичний процес на півдні України визначали іраномовні племена кіммерійців, скіфів, сарматів. Усі вони прийшли в Надчорномор'я зі сходу і були далекими нащадками найдавніших індоєвропейських скотарів лісостепової та степової України, які у IV—III тис. до н. е. рушили степами Євразії на схід і досягли півдня Сибіру, Монголії, Індії, Ірану (див. попередній розділ). Протягом І тис. до н. е. археологічно простежено три хвилі іраномовної людності (кіммерійці, скіфи, сармати), які котилися в українські степи зі сходу і фактично були поверненням нащадків найдавніших індоєвропейців Лівобережжя Дніпра на батьківщину своїх пращурів. У цей час степова Україна стала західним крилом своєрідного світу іраномовних скотарів-номадів, що охоплював євразійський степ від Дунаю на заході до Алтаю на сході. Культурно-історичну спільноту створювали три великі регіони: західний скіфський (степи України та Передкавказзя), східний сако-масагетський (Казахстан та Середня Азія) та центральний савромато-сарматський (степ між Нижнім Доном та Південним Уралом). Рушійною силою соціально-економічних процесів, які зумовили поступовий розклад первісних суспільств в Україні у І тис. до н. е., були поширення кочової форми скотарства (номадизму) та наростаючий культурний, економічний, соціальний вплив античної цивілізації на чорноморське узбережжя. Під постійною дією прогресивного Надчорномор'я поступово трансформувалися і консервативніші суспільства лісостепової та степової України. Визначальний внесок у вивчення скіфсько-сарматської доби в Україні зробила київська школа скіфологів. (О. І. Тереножкін, В. А. Ільїнська, Є. В. Черненко, Г. Т. Ковпаненко, Б. М. Мозолевський, В. Ю. Мурзін, О. В. Симоненко). На основі їхніх праць побудований цей розділ. Значний вклад у дослідження степовиків І тис. до н. е. в Україні зробили російські вчені Б. М. Граков, М. І. Артамонов, Б. О. Рибаков, К. Ф. Смирнов.}

30.Визначити прчини утворення Галицько-Волинського князівства.

_{В кінці Х ст. центром Волині і Підкарпаття стає місто Володимир, засноване і назване імям князя ВолодимираСвятославовича, а управління цим краєм вперше здійснював син великого князя Всеволод.}

_{Після Ярослава Мудрого княжа влада на Волині часто змінювалася, волинські землі перетворювалися у своєрідну федерацію дрібних князівств та їх володарів. Лише наполеглива обєднавча політика князя Романа Мстиславича з 1170 року забезпечила врешті едність Волинської землі.}

_{Дещо іншою була на той час історія Прикарпаття. Тут, ще в 1084 р. утворилося три князівства, в яких правили брати Ростиславичі, правнуки Ярослава Мудрого : Рюрик – у Перемишльському князівстві, Василько – у Теребовлянському князівстві, Володар – у Звенигородському князівстві.}

_{Син Володаря /Володимирко/ обєднав Перемишльську, Теребовлянську та Звенигородську землі і в 1144 році робить своїм столичним містом – Галич на Дністрі. З того часу постає одна із багатьох українських столиць – Галич і Галицьке князівство.}

_{Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за правління Володимиркового сина Ярослава Осмомисла /1153-1187/,прославленого автором “Слова о полку Ігоревім”. Цікаво, що “Великопольська хроніка” кінця Х111 ст. називаєдержаву Ярослава Осмомисла королівством.}

_{В 1199 р. з’явилося нове державне об’єднання – Галицько-Волинське князівсво. Цей історичний акт здійснив волинський князь Роман Мстиславович. Він зумів підпорядкувати непокірні боярські угруповання в м. Галичі, здобув собі славу успішними походами на половців та литовських князів; підтримував добрі відносини з Візантією, Угорщиною, Ватиканом. В кінці свого князювання він утвердився і на київському престолі.}

_{Основною передумовою об’єднання Галицької та Волинської землі в одному князівстві були їх економічні та культурнізв’язки. Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяли наступні фактори:}

_{1. Вдале географічне розташування:}

_{− віддаленість від центру послаблювала вплив київської влади;}

_{− князівство знаходилося на перехресті важливих торгових шляхів;}

_{− природні умови робили цю територію важкодоступною для кочівників.}

_{2.Спільність боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга.}

_{3. Об’єднавча політика князів Романа Мстиславовича (1199–1205) та Данила Галицького (1238–1264 рр.)}

_{4. Багаті родовища солі, що сприяло економічному зростанню та торгівлі князівств.}

_{5. Спільність культурних традицій, звичаїв, обрядів.}