2.Традиційні критерії сегментації .

Ефективність ринкового сегментування забезпечується через дотримання таких вимог:

• Мають існувати потрібні мотиви споживачів у межах кожног сегмента.

• Кожен сегмент повинен мати чіткі характеристики i бути окресленим.

• Кожен сегмент повинен мати визначених конкурентів.

• Сегмент повинен бути доступним для використання ефективних методів збуту.

• Сегмент повинен забезпечувати ефективність роботи орієнтувати на мінімальні сукупні витрати i одержання прибутку.

• Маркетолог повинен знати фактори, сприятливі для ycпішного розвитку сегмента.

Сьогодні в теорії та практиці маркетингу не існує единого методу сегментування ринку. Маркетологу потрібно випробувати варіанти сегментування на основі різних змінних параметрів,одного або декількох одразу, у спробах виявити раціональний підхід до розгляду структури ринку.

При сегментації споживчих ринків використовують традиційні критерії сегментації:

• герграфічні, а саме регіон, область, місто густота населення клімат;

• психологічні, в тому числі суспільний клас, спосіб життя, тип особи;

• фактори поведінки, тобто мотив для здійснення купівлі,вигоди,

статус користувача, інтенсивність споживання,відношення до товару (послуги) тощо.;

• демографічні, а саме вік, стать, кількість членів у сім’ї, етали життевого циклу сім'ї, рівень доходів, рід занять, освіта, раса, національність релігія.

При сегментуванні промислового ринку використовують як традиційні критepiї сегментації, так i специфічні, що поділяються на макро- i мікрокритерії сегментації.

Макрокритерії сегментацй передбачають: розподіл ринку на ocновіi загальних характеристик сфери індустрії, розміру, розміщення, фінансового стану підприємств. Ця інформація заснована на емпіричних даних.

Мікрокритepiї сегментації відображають специфічну інформацію про підприємство: технологія, темп i режим використання. організаційна структура, ступінь ризику тощо.

Екзаменаційний білет № 13

1.Охарактеризуйте лідерство та поняття влади.

Лідер здійснює важливу функцію управління — показує шлях руху вперед, веде за собою виконавців. Сьогодні у світі склалася так ситуація, що без визнаних лідерів неможливо вижити ні підприємницькій, ні іншій організації. Лідерство є тим видом діяльності, який поряд із керівництвом та прийняттям рішень властивий всій системі управління. Якщо ефективний керівник однозначно позитивно впливає на ефективність управління, то ефективні лідери не завжди є одночасно й ефективними керівниками. Про ефективність лідера можна судити з того якою мірою він впливає на персонал організації. Інколи ефективне лідерство (неформальний лідер) може бути перепоною досягненню мети організації.  Між керівництвом та лідерством є певні відмінності. керівництво — це розумовий та фізичний процес, який веде до того, що підлеглі виконують рішення керівників і вирішують визначені завдання, то лідерство є процесом, за допомогою якого одна особа впливає на членів групи, при цьому не обов'язково посідаючи формальну посаду.  Посада керівника — це результат свідомої дії формальної організації. Лідерами стають не з волі організації, і дії лідерів не обмежуються рамками повноважень та структур. Дуже часто керівник є лідером без будь-якого зв'язку з його посадою в існуючій управлінській ієрархії. Тому проблема поєднання функцій лідера і менеджера в одній особі все більш привертає увагу теоретиків. Теорія лідерства прагне з'ясувати й передбачити, які характеристики лідерства виявляються найбільш ефективними і чому з позиції спрямування зусиль персоналу на досягнення мети організації в конкретних умовах.  Згідно з теорією особистих якостей лідерства (теорією великих людей), кращі керівники — це ті, котрі мають певний набір властивих усім людям особистих якостей. Наприклад: знання, інтелект, чесність, здоровий глузд, ініціативність тощо. Знаючи про необхідність цих рис, люди можуть навчатися виховувати їх у собі й ставати хорошими керівниками. Для успішного здійснення лідерства потрібно, щоб особисті риси керівника співвідносилися з особистими рисами, діяльністю, метою і завданнями його підлеглих.  Діловим людям, незалежно від місця здійснення бізнесу, необхідний лідер думки, лідер інтуїції, лідер дії, лідер результату.  Головні риси, які мають бути властиві лідерові в сучасній діловій організації, такі: 

• мистецтво бути рівним, тобто здатність налагоджувати й підтримувати систему відносин з рівними собі людьми;

• мистецтво бути керівником, тобто здатність керувати підлеглими, долати труднощі та вирішувати всі проблеми, що приходять до керівника разом з владою та відповідальністю;

• мистецтво розв'язувати конфлікти — здатність виступати в ролі посередника між двома сторонами в конфлікті, врегульовувати неприємності, пов'язані з психологічними стресами;

• мистецтво обробляти інформацію — здатність побудувати систему комунікацій в організації, одержувати надійну інформацію та ефективно її оцінювати;

• мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення - здатність знаходити проблеми та рішення в умовах, коли альтернативні варіанти, дії, інформація та цілі незрозумілі або викликають сумнів;

• мистецтво розподіляти ресурси в організації — здатність вибрати потрібну альтернативу, знайти оптимальний варіант умов обмеженості часу та недоступності інших видів ресурсів;

• захист підприємця — здатність іти на виправданий ризик і впровадження інновацій в організації;

• мистецтво самоаналізу — здатність розуміти позицію лідера, його роль в організації, вміння бачити те, як він впливає на організацію.