4. (Див.Зразок)

5. (див.№3) Розмовний стиль – найдавніший стиль будь-якої нац.. мови. Широко представлене розмовне мовлення у публіцистиці, ще ширше – у красному писемництві. Представлення стилю: зясування побут стосунків, живий обмін думками. Мовні засоби: характеризується широким вик. загальновживаних слів. Типові форми мовлення — усні діалоги та полілоги.

6. Наказ Це розпорядчий документ, який видається керівником установи і стосується організаційних та кадрових питань. Кадровими наказами оформлюють призначення, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, заохочення, стягнення. Організаційні накази видаються при затвердженні перспективних, річних та інших планів, при реорганізації або ліквідації структурних підрозділів.

Реквізити:

1 .Назва виду документа.

Назва установи, що видає наказ, або назва, посади керівника.

Місце видання.

Номер.

5 .Дата.

6.Заголовок.

7.Текст, що складається з двох частин: констатуються та аналізуються факти;

- подаються розпорядження, заохочення або стягнення.

Підпис керівника з'станови.

Печатка.

7. (див.№3) Оф-діловий стиль: обслуговує царину ділових стосунків і спілкування на офіційному рівні. Цей стиль вимагає точності, унормованості, стандартизації, що створює сприятливі умови функціонування державного апарату, виробничого процесу, ведення документації. З-поміж загальних вимог до текстів ОДС слід виділити точність, конкретність, лаконічність викладу інформації, відсутність образності, документованість (доказовість) тверджень, дотримання формальних вимог оформлення документів (стандартів). З мовного погляду ознаки ОДС полягають у:

- наявності нейтральної лексики, вжитої у прямому значенні і позбавленої емоційності й образності;

- використання спеціальної термінології (суспільно-політичної, професійно-виробничої, наукової, бухгалтерської), номенклатурних назв, скорочень, абревіатур (ЖЕК), канцеляризмів (регламентація дій, функціонування закладу, взяти активну участь);

- вживання віддієслівних іменників (рішення, написання, заперечення, виконання, виріб,);

- наявність іменників, які називають людей за якоюсь ознакою (свідок, замовник, позивач, подавець);

Підстилі ОДС:

1. Дипломатичний. Використовується в міждержавному спілкуванні. Жанри – комюніке, нота, меморандум, угода, конвенція

2. Юридичний (законодавчий). Жанри – указ, закон, кодекс, устав

3. Адміністративно-канцелярський. Жанри – заява, довідка, характеристика, доручення, автобіографія, наказ.

8. Постанова - Це правовий акт, що приймається вищими й деяким центральними органами колегіального управління та стосуєть кординальних проблем.

Постанова оформляється на бланку.

Реквізити:

1 .Назва виду документа.

2.Дата.

Індекс.

Місце видання.

Заголовок.

Текст, що складається із таких частин

констатуючої (викладаються мотиви дій, дається посилання на розпорядчий документ вищого органу - підстава для видання постанови);

розпорядчої (текст викладається в наказовій формі).

Підпис.

Візи.

Гриф узгодження.

Коди,

У кожному пункті постанови перераховуються дії, виконавці (організація, підрозділ або особа) і термін виконання.Датою постанови є дата засідання, на якому вона прийнята.

(див.зразок)

9(див.№3) Науковий стиль - використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової та дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог. При складенні текстів наукового стилю завжди присутній попередній відбір мовних одиниць, стилістичних засобів. Науковий стиль властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник, лекція. Науковий стиль використовує певний набір мовно-стилістичних засобів: спеціальні слова (терміни), складні синтаксичні конструкції (у яких має місце суворо впорядкований зв'язок, наприклад, за рахунок вставних конструкцій); речення, ускладнені узагальнюючими родовими найменуваннями. Слова вживаються переважно в прямих значеннях. Експресивно-емоційне забарвлення лексики використовується надзвичайно рідко. У текстах наукового стилю часто вживаними є цитати, посилання на першоджерела. Сфера використання наукового стилю — наукова діяльність, науково-технічний поступ, освіта. Основне призначення — викладати наслідки досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтовувати гіпотези, доводити істинність теорій, класифікувати й систематизувати знання, роз'яснювати явища, активізуючи інтелект читача для їх усвідомлення. Серед підстилів наукового стилю виділяють наступні: власне науковий. Основне призначення власне наукового підстилю – об'єктивувати наукові відомості й кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Цей підстиль збагачений інтернаціональними загальнонауковими термінами. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид з жанрами(реферат, анотація, резюме, огляд) та науково-довідковий (довідники,словники, каталоги). науково-популярний. Характерний використанням елементів художнього та публіцистичного мовлення (епітети, порівняння, метафори), з метою зацікавлення читача. науково-навчальний. Його головною рисою є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, програмність викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, послідовність уведенням термінологічної лексики.

До основних жанрів наукового стилю належать: монографія, стаття, реферат, анотація, дисертація, тези, підручники, посібники та ін.

10. Медична карта амбулаторного хворого – (ф 025-о) служить для запису лікарських спостережень, діагностичних і лікувально-профілактичних заходів.

11 (див № 3) Публіцистичний стиль – Призн. формування громадської думки. Він має писемну та усну форми. Мовні засоби: вик. найрізноманітнішої термінології, передусім- політ. мови, і с лів з яскравим емоційним забарвленням, що свідчить про злиття наук-худож. і оф-ділового стилю стиль ЗМІ — засобів масової інформації (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо), художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо), науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо)

12. Медична документація поліклініки

До медичної документації поліклініки належать:

„Медична карта амбулаторного хворого" (Ф. 025-о) - служить для запису лікарських спостережень, діагностичних і лікувально-профілактичних заходів.

„Статистичний талон для реєстрації остаточних діагнозів"(Ф. 025-о) - для запису як нових, так і раніше зареєстрованих захворювань, із приводу яких хворий звернувся в поточному році до поліклініки.

„Талон на прийом до лікаря" (Ф. 025-о) - служить для регулювання приймання хворих лікарем і дає змогу звільнити лікаря від заповнення „Щоденника роботи лікаря " (Ф. 039-о), регулює повторне відвідування пацієнтів.

Щоденникроботи дільничної (патронажної) медсестри" (Ф. 016-о) - фіксується щоденна робота: виконання маніпуляцій прикутим до ліжка хворим, рознесення талонів на прийом до лікаря, відвідування самотніх людей похилого віку, щеплення, санітарно- освітня робота з населенням та ін.

„Щоденник роботи лікаря" (Ф. 039-о) призначений для обліку всіх амбулаторних відвідувань, незалежно від їх характеру і часу приймання, що визначає обсяг роботи лікаря. До числа відвідувань включають також відвідування хворих з приводу профілактичних оглядів, а також медичні огляди, які проводяться в години амбулаторного приймання, незалежно від місця проведення. Як ЗМНіічєіш вище, лікарів звільняють від регулярного заповнення цього документа, якщо навантаження лікаря вираховує статист за талонами, які надходять до нього з лікарських кабінетів після приймання.

„Відомість відвідувань у поліклініці (амбулаторії), диспансері, консультації вдома" (Ф. 039/0-88) - розрахована на місяць. Щоденно лікар заповнює графи: скільки прийнято хворих (дорослих, дітей), відвідано хворих удома з приводу захворювань, скільки було профілактичних і патронажних відвідувань. Наприкінці місяця лікар здає заповнену відомість разом із талонами до лікаря (Ф. 024-о) у статистичний кабінет.

13. Культура мови- це галузь мовознавства, що займається утвердженням норм на всіх мовних рівнях. Культура мовлення невіддільна від практичної стилістики.Культура мовлення передбачає дотримання мовних норм, вимови, наголосу, побудови ви слову, точність, ясність, доречність. Умови досягнення культури мовлення 1. Оформляти і виражати думки відповідно до понять. 2. Постійно здійснювати самоконтроль за мовленням. Працювати над подоланням суржику у мовл. 3. Дотримуватися вимого щодо стилю мовлення 4. Виховувати в собі потребу постійно користуватися словниками.

15. Мовленнєвий етикет - це національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і висловів, що рекомендуються для висловлення подяки, прощання тощо в різних ситуаціях ввічливого контакту зі співбесідником, зокрема, під час привітання, знайомства, звертання тощо.

контактна (фатична) функція — встановлення, збереження чи закріплення, підтримуваних зв'язків і стосунків, індивідуальних чи соціально-масових. Поняття "контактна функція" однаково стосується усіх тематичних груп одиниць мовленнєвого етикету, бо навіть прощаючись, ми встановлюємо можливість подальшого контакту.

Функція ввічливості (конотативна) — пов'язана з проявами ввічливого поводження членів колективу один з одним.

Регулююча функція (регулятивна) — теж стосується усіх проявів мовленнєвого етикету, бо вибір певної форми при встановленні контакту регулює характер стосунків адресата і адресанта.

Функція впливу (імперативна, волюнтативна) - передбачає реакцію співбесідника — вербальну, жестову, діяльнісну.

Функція звертальна (апелятивна) — тісно пов'язана з імперативною, бо привернути увагу, означає здійснити вплив на співбесідника.

Емоційно-експресивна (емотивна) функція — є факультативною функцією, оскільки вона властива не усім одиницям мовленнєвого етикету.

1. Звертання.2. Вітання.3. Знайомство.4. Запрошення.5. Прохання.6. Вибачення.7. Згода.8. Незгода.9. Скарга.10. Втішання.11. Комплімент.12. Несхвалення.13. Побажання.14. Вдячність.15. Прощання.

16. „Медична карта стаціонарного хворого" (Ф. ООЗ-о) - титульний лист історії хвороби заповнює медсестра приймальної відділення; діагноз під час госпіталізації - лікар приймального відділення; діагноз лікаря поліклініки - лікар, який направив хворого до стаціонару; остаточний діагноз зобов'язаний встановити лікар- ординатор упродовж 3-х днів. Щодня лікар записує дані про стан пацієнта, консультації зі спеціалістами; медсестра підклеює результати досліджень. Під час виписування чи в разі смерті хворого пишеться епікриз.

17. Дискусія – це вирішення проблемного питання, під час якого доходиться до спільної думки

Умови проведення дискусії

1. Говорити тільки літературною мовою.

2. Вислуховувати думку виступаючого.

3. Не повторювати того, що хтось уже розповідав.

4. Виступати тільки тоді коли є що сказати.