24) 1. Поняття файлу

Диск має, як правило, дуже велику ємність, й інформація, яка розташована на ньому, не може ураз зайняти весь його обсяг. Тому під час запису на диск інформація об'єднується у компактні блоки, які названі файлами. Щоб до блока-файла можна було звернутися, йому надається ім'я.

Файл – це сукупність даних, записаних на зовнішній носій, яка має певне ім’я.

Англійське слово file перекладається буквально як "шпилька для наколювання паперів". Справді, дані збираються ("підколюються") в один інформаційний блок і оформлюються у вигляді іменованого файла.

До існуючого файла може бути записана додаткова інформація або з нього можуть бути видалені не потрібні дані. З файлами можна виконувати й операції, пов'язані з різними інформаційними процесами: пошук конкретних даних у файлах, копіювання даних тощо.

Файл є універсальним інформаційним об'єктом. Будь-яка робота, виконана на комп'ютері (текст і малюнки, аудіо- і відеозапис, база даних і програма), оформлюється у вигляді файлів.

2. Ім’я та розширення файла

Ім'я файла найчастіше характеризує внутрішній зміст файла. Ім'я файла містить у собі дві частини: власне ім'я і розширення. Ці дві частини розділені крапкою. За символи в іменах файлів допускаються латинські літери (як великі, так і малі), цифри і спеціальні символи: – _ # $ % & @ ! ( ) {} ~ ‘ ^.

Наприклад можливі такі імена: Svetal.doc, class7-a.xls, 12su-res.arj, Expens$.dat

Ім'я має містити не менше одного символу, тобто ім'я файла не може бути записане «.dat», однак записи "l.dat", "g.dat" або "_.dat" уже є іменами.

В операційній системі MS-DOS довжина імені файла не повинна перевищувати восьми символів, а розширення — трьох символів.

В операційній системі Windows довжина файла може містити 256 символів, а розширення не повинне перевищувати трьох символів.

Ім'я файла може складатися як з малих, так і з великих літер, до того ж MS-DOS не розрізняє їх. Внаслідок цього ім'я файла Sveta_l.doc може бути записане як sveta_l.doc, SVETA_l.doc,svETA_l.doc або SvetA_l.DOC. Для зручності читання позначатимемо файли малими літерами і починатимемо ім'я файла з великої літери, наприклад Class_7-a.xls або Expens$.dat.

Якщо ім'я файла задає користувач, то розширення файла визначається його тип. Тип файла пов'язаний із призначенням файла та з програмою, у якій він був створений або має відкриватися. Прийнято використовувати стандартні розширення файлів. Наприклад, ім'я файла Respect.txt відповідає текстовому файлу з власним ім'ям Respect. Ім'я Exp2.pas  – ідентифікує файл Ехр2, що містить текст програми на мові Паскаль. Файли, що виконуються, в системі MS-DOS мають розширення .com, .exe і .bat. Файли графічних зображень можуть мати розширення .bmp, .jpg, .tif, .cdr тощо. А файли документів текстового процесора Word мають розширення . doc, файли електронних таблиць Excel - розширення . xls. Список можливих стандартних розширень можна було б продовжити.

25) Налаштування розмірів елементів.

Розміри різних елементів формули можна заздалегідь налаштувати в діалоговому вікні Розміри, що відкривається командою меню Розмір Визначити (рис. 2).

Файл:Pic4.jpg Рис. 2. Налаштування розмірів елементів формули

Щоб змінити розмір типу елемента, потрібно клацнути в його полі (при цьому в поле Зразок відповідний елемент виявиться виділеним) і ввести нове значення розміру.

Кнопка За замовчуванням відновлює всі розміри, встановлені в редакторі формул за замовчуванням.

Кнопка Застосувати дозволяє попередньо переглянути результат зміни типів розмірів. Після використання кнопки Застосувати слід вибрати або кнопку Відмінити, або кнопку Ok. Якщо вибирається кнопка Скасувати, то нові розміри не будуть застосовані. Якщо вибирається кнопка Ok, нові розміри застосовуються.

При перевизначенні типу розміру всі формули в поле редактора формул оновлюються у відповідності зі зробленими змінами. На формулах, раніше збережених в документі, зроблені зміни не відображаються, якщо їх більше не редагувати в редакторі формул.

Налаштування інтервалів між елементами формули

В редакторі формул необхідні інтервали між символами створюються автоматично. Для налаштування інтервалів між різними елементами формули використовується діалогове вікно Інтервал (Формат Інтервал), показане на рис. 3.

Файл:Pic5.jpg Рис. 3. Вікно налаштування інтервалів

При введенні значень можна використовувати початкові установки редактора формул, визначені у відсотках до звичайного розміру.

Для перегляду всіх значень інтервалів в цьому вікні використовують смугу прокрутки. У полі Зразок показані визначаються інтервали.

Для відновлення початкових установок редактора формул служить кнопка За замовчуванням.

26. Одними з найстаріших та найпопулярніших прикладних програм для персонального комп’ютера є текстові редактори. Саме за їхньою допомогою звичайно здійснюється введення текстової інформації до комп’ютера та її редагування.

Текстовий редактор — це програма, призначена для створення та опрацювання текстової інформації.

Текст, оформлений за допомогою текстового редактора, зазвичай називається текстовим документом. Текстовим документом називають також і файл, в якому цей текст зберігається. Перші текстові редактори з’явилися водночас із виникненням перших серійних персональних комп’ютерів. Ці редактори дозволяли лише вводити текстову інформацію, редагувати її та зберігати в пам’яті комп’ютера. Разом з удосконаленням апаратної частини комп’ютерів удосконалюються й текстові редактори; той чи інший редактор встановлено на кожному без винятку персональному комп’ютері.

Нині робота з діловою документацією на комп’ютері стала стандартом. Так, за оцінками спеціалістів, в останні роки 96% усієї документації в розвинутих країнах виконувалось в електронній формі, 3,5% — у друкованій (на друкувальній машинці) і лише 0,5% — у рукописній. Для порівняння: двадцять років тому на електронну форму припадало лише 8% усієї документації. Більше того, за статистикою, останнім часом близько 35 відсотків персональних комп’ютерів по всьому світу використовувалися лише для оформлення текстових документів. Тому не дивно, що текстовий редактор — це одна з найважливіших комп’ютерних програм, якою має володіти кожна освічена людина.

Нині, коли можливості текстових редакторів значно розширилися, деякі з них здобули назву текстових процесорів. Різниця між редакторами та процесорами умовна, процесори зазвичай мають більше засобів для створення складних за оформленням текстів. Крім того, текстовий процесор також надає користувачеві можливість виконувати автоматичну обробку текстової інформації за допомогою макросів.

У нашій країні серед текстових процесорів найбільш поширеними є Microsoft Word (версії 2003, 2007, 2010), який є складовою частиною програмного пакета Microsoft Office, та Writer з пакету OpenOffice.org. Текстові редактори — це WordPad, Блокнот (вбудовані текстові редактори сімейства операційних систем Windows) та ін.

Microsoft Word характеризується такими позитивними якостями, як універсальність, потужність, різноманітність інструментарію, інтегрованість з іншими прикладними засобами (табличним процесором Excel, системою управління базами даних Access тощо). Ці переваги й сприяли тому, що він став своєрідним стандартом серед текстових процесорів і його встановлено майже на кожному комп’ютері. До його основних функцій належать:

організація введення й редагування тексту за допомогою клавіатури та збереження його в пам’яті;

форматування тексту (оформлення тексту, зміна його параметрів);

опрацювання декількох документів одночасно;

попередній перегляд перед друком та друкування документів;

перевірка правопису;

використання графічних зображень у тексті;

використання таблиць у тексті;

використання макросів у документах