1-2) Поняття інформації. Види та властивості інформації.

Інформація - це сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.  Інформація існує у вигляді документів, креслень, рисунків, текстів, звукових чи світлових сигналів, електричних та нервових імпульсів тощо. Саме слово "інформатика" походить від латинського information, що означає виклад, роз'яснення факту, події.  Отже, інформація – це продукт взаємодії даних та методів, який розглядається в контексті цієї взаємодії.  Найбільш важливими властивостями інформації є:  об'єктивність та суб'єктивність;  повнота;  достовірність;  адекватність;  доступність;  актуальність;  точність;  цінність. Комп’ютер оброблює інформaцію лише в чисельному вигляді. Вся відео, символьна, звукова, графічна інформація перетворюється у числа. Інформація подається в двійковій системі числення інформації.  Дані є складовою частиною інформації, що являють собою зареєстровані сигнали. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою певних методів. Обробка даних містить в собі множину різних операцій.  Основними операціями є:  збір даних - накопичення інформації з метою забезпечення достатньої повноти для прийняття рішення;  формалізація даних - приведення даних, що надходять із різних джерел до однакової форми;  фільтрація даних - усунення зайвих даних, які не потрібні для прийняття рішень;  сортування даних - впорядкування даних за заданою ознакою з метою зручності використання;  архівація даних - збереження даних у зручній та доступній формі;  захист даних - комплекс дій, що скеровані на запобігання втрат, відтворення та модифікації даних;  транспортування даних - прийом та передача даних між віддаленими користувачами інформаційного процесу. Джерело даних прийнято називати сервером, а споживача - клієнтом;  перетворення даних - перетворення даних з однієї форми в іншу, або з однієї структури в іншу, або зміна типу носія. Основні види інформації розрізняють за формами її представлення, кодування та збереження. Це:  графічна;  звукова;  текстова;  числова;  відеоінформація. Інформаційна система - взаємозв'язана сукупність засобів, методів і персоналу, використовувана для зберігання, оброблення та видачі інформації з метою вирішення конкретного завдання.  Сучасне розуміння інформаційної системи передбачає використання комп'ютера як основного технічного засобу обробки інформації. Комп'ютери, оснащені спеціалізованими програмними засобами, є технічної базою та інструментом інформаційної системи.  У роботі інформаційної системи можна виділити такі етапи:  Зародження даних - формування первинних повідомлень, що фіксують результати певних операцій, властивості об'єктів і суб'єктів управління, параметри процесів, зміст нормативних та юридичних актів тощо.  Накопичення і систематизація даних - організація такого їх розміщення, яке б забезпечувало б швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, методичне оновлення даних, захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності та ін.  Обробка даних - процеси, внаслідок яких на підставі раніше накопичених даних формуються нові види даних: узагальнюючі, аналітичні, рекомендаційні, прогнозні. Похідні дані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючи відомості глибшої узагальненості і т.д.  Відображення даних - подання їх у формі, придатній для сприйняття людиною. Передусім - це виведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих твердих (паперових) носіях. Широко використовують побудову графічних ілюстративних матеріалів (графіків, діаграм) і формування звукових сигналів.

Поняття даних

Інформація - це сукупність будь-яких відомостей, даних, переданих усно (у формі мови), письмово (у вигляді тексту, таблиць, малюнків, креслень, схем, умовних позначень) або іншим способом (наприклад, за допомогою звукових або світлових сигналів, електричних і нервових імпульсів, перепадів тиску або температури і т.д.).

У середині 20 століття термін «інформація» став загальнонауковим поняттям, що включає обмін відомостями між людьми, людиною і автоматом (ЕОМ), автоматом і автоматом, обмін сигналами в тваринному і рослинному світі, передачу ознак від клітини до клітини, від організму до організму.

Теоретичні та практичні питання, що відносяться до інформації, вивчає інформатика. Однією з підкатегорій інформації є дані.

Дані - це інформація із зовнішнього для комп'ютера світу, представлена ​​в вигляді, що дозволяє йому збирати її, зберігати, обробляти і це найцінніше, чим володіє комп'ютер.

Дані передаються у вигляді сигналів. Так, лектор передає дані мовними сигналами, маяк світловими, а електронні пристрої (в тому числі і комп'ютери) обмінюються даними у вигляді електричних сигналів.

Дані, які потрапляють в компьютер1 для подальшої обробки, називаються вхідний інформацією. З точки зору комп'ютера будь вхідна інформація коректна, якщо підготовлена ​​за правилами. Обробка комп'ютером даних при будь-якій швидкості їх надходження називається оперативною (потокової) обробкою даних. Комп'ютер не в змозі відрізнити наскільки вона відповідає поставленому завданню. Дані, що видаються комп'ютером після обробки, не важливо, надруковані вони на папері, екрані монітора або в якійсь іншій формі, називають вихідною інформацією. Організація, будова даних і відносини між ними, відображає структура данних2.

Дані, значення яких неможливо змінити, називають константами (константними), а змінні дані - змінними. Коли значення змінної змінюють, кажуть, що їй присвоюється нове значення. Працюючи зі змінними важливо знати, чи мають вони значення або ще невизначені. Будь-які дані, і константи, і змінні мають власний розмір і, відповідно, займають певне місце в пам'яті комп'ютера.

Дане, підмет обробці називають операндом. Всякі дії, так чи інакше змінюють дані, називаються редагуванням данних3. Доступність даних для нас означає можливість щось з ними зробити - не важливо, редагувати або тільки переглянути. Послідовність дій по зміні даних, розглянута як одне ціле і яка не може бути перервана, іноді називають транзакцією.

Фактично, весь час роботи за комп'ютером людина або отримує або вводить в нього дані. (Навіть переміщення миші є введенням даних, оскільки комп'ютеру передається інформація про її переміщення).

Дані, які комп'ютер зберігає, ніяк не впливають на його функціонування.

Глобальні дані актуальні і доступні всі час, поки йде рішення задачі. Локальні дані виникають і залишаються доступними тільки в процесі вирішення якихось підзадач основної задачі. Після закінчення робіт, пов'язаних з підзадачі, вони знищуються. Так, наприклад, з точки зору футбольного турніру, результати матчів - це глобальні дані, а результати по тайм - локальні.

Повідомлення

Миттє́ві (миттьові́) повідо́млення або повніше систе́ма о́бміну миттє́вими повідо́мленнями (англ. Instant messenging, скорочено IM) — телекомунікаційнаслужба для обміну текстовими повідомленнями між комп'ютерами або іншими пристроями користувачів через комп'ютерні мережі (як правило через інтернет). Зазвичай і від початку, це були невеликі текстові повідомлення. Але з розвитком у систему були додані й інші функції, такі як передавання файлів, зображень, звукових сигналів та повідомлень, відео, а також здійснення спільних дій, таких як малювання або ігри.

Для користування цим видом комунікації необхідна клієнтська програма. Клієнтську програму системи миттєвих повідомлень часто називають інтернет пейджером або месенджером.

Відмінність миттєвих повідомлень від, наприклад, електронної пошти тут в тому, що обмін повідомленнями відбувається в реальному часі. При відправлені повідомлення по електронній пошті, повідомлення зберігається у поштовій скриньці на сервері. Для того, щоб отримати повідомлення, отримувач повинен сам перевірити свою поштову скриньку і забрати їх. У інтернет пейджерах зв'язок між користувачами утримується постійно і відправлене повідомлення одразу передається користувачу.

Обмін повідомленнями може бути або між двома, або між декількома співрозмовниками (конференція, чат).

Система миттєвих повідомлень працює за деяким протоколом. Протоколи бувають серверні або безсерверні. Найпоширенішими є серверні протоколи, коли месенджери не працюють самостійно, а підключаються до центрального комп'ютера мережі обміну повідомленнями, який називають сервером. Тому месенджери й називають клієнтами (клієнтськими програмами).

У безсерверних протоколах (FChat, NASSI, UChat) повідомлення передаються безпосередньо від одного співрозмовника до іншого.

Информация (от лат. informatio — «разъяснение, изложение, осведомлённость») — сведения о чём-либо, независимо от формы их представления.

В настоящее время не существует единого определения информации как научного термина. С точки зрения различных областей знания данное понятие описывается своим специфическим набором признаков. Например, понятие «информация» является базовым в курсе информатики, при этом, — невозможно дать его определение через другие, более «простые» понятия (так же, в геометрии, например, невозможно выразить содержание базовых понятий «точка», «прямая», «плоскость» через более простые понятия). Содержание основных, базовых понятий в любой науке должно быть пояснено на примерах или выявлено путём их сопоставления с содержанием других понятий. В случае с понятием «информация» проблема его определения ещё более сложная, так как оно является общенаучным понятием. Данное понятие используется в различных науках (информатике, кибернетике, биологии, физике и др.), при этом в каждой науке понятие «информация» связано с различными системами понятий.

3) Фа́йлова систе́ма — спосіб організації данних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Також цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування.

В залежності від організації файлів на носії даних, файлові системи можуть поділятись на:

• ієрархічні файлові системи — дозволяють розміщувати файли в каталоги;

• пласкі файлові системи — не використовують каталогів;

• кластерні файлові системи — дозволяють розподіляти файли між кількома однотипними фізичними пристроями однієї машини;

• мережеві файлові системи — забезпечують механізми доступу до файлів однієї машини з інших машин мережі;

• розподілені файлові системи — забезпечують зберігання файлів шляхом їх розподілу між кількома машинами мережі.

Зміст

  [сховати] 

• 1 Сучасні файлові системи

• 2 Класифікація файлових систем

• 3 Приклади файлових систем

• 4 Див. також

Сучасні файлові системи[ред. • ред. Код]

Сучасні файлові системи (ФС) являють собою ієрархічні структури каталогів. Хоча загальна концепція всіх ФС, в принципі, однакова, в реалізації є деякі відмінності. Два вартих уваги приклади — це символи-розділювачі каталогів та чутливість до регістру. Юнікс-подібні операційні системи (ОС) (BSD, Linux, MacOS X) та AmigaOS використовують у якості розділювача каталогів символ похилої риски (/), в той час як DOS використовує цей символ для завдавання додаткових опцій у командному рядку, а в якості розділювача прийнято вживати символ зворотної похилої риски (\). У Microsoft Windows прийнята та ж конвенція за винятком китайської та корейської версій, де розділювачем є знак запитання (?). Версії MacOS до Х використовували у якості розділювача двокрапку; RISC OS — дефіс.

У Юнікс-подібних ОС у назві файлу може використовуватись будь-який символ за винятком похилої риски і вони чутливі до регістру. Назви файлів у Microsoft Windows не є чутливими до регістру.

ФС можуть бути журнальними або нежурнальними. Журнальні файлові системи пишуть інформацію двічі: спершу до журналу дій файлової системи, потім до її належного місця в звичайній файловій системі. В разі аварії система може автоматично відновлювати свій вміст до узгодженого стану програючи частину журналу. В той же час нежурнальним файловим системам потрібно зробити перевірку усієї файлової системи спеціальними програмами, такими як fsck або scandisk.

Більшість дистрибутивів Лінукс підтримують більшість (або всі) перелічені ФС: ext2, ext3, ReiserFS, Reiser4, GFS, GFS2, OCFS, OCFS2, NILFS, XFS, JFS, загалом як і FAT та NTFS.

Microsoft Windows підтримує лише FAT12, FAT16, FAT32, та NTFS. Серед них NTFS є найефективнішою та єдиною, на котру може бути встановлена Windows Vista. Windows EmbeddedCE 6.0 включає також підтримку ExFAT, призначеної для роботи на портативних пристроях.

MacOS X підтримує HFS+ у якості первинної ФС та кілька інших як допоміжних.

На додачу всі ці (та інші) ОС підтримують файлові системи змінних носіїв — FAT12 для дискет, ISO 9660 та UDF (Universal Disk Format) для компакт-дисків та DVD відповідно. Windows Vista та Linux з ядром версії 2.6 підтримують розширення UDF, котрі дозволяють перезаписувати вміст DVD як у звичайних дискетах.

Класифікація файлових систем[ред. • ред. Код]

За призначенням файлові системи можна класифікувати на наступні категорії:

• Для носіїв з довільним доступом (наприклад, твердий диск): FAT32, HPFS, ext2 і ін. Останнім часом поширилися журнальовані файлові системи, такі як ext3, Reiserfs, JFS, NTFS,XFS.

• Для носіїв з послідовним доступом (наприклад, магнітні стрічки): QIC.

• Для оптичних носіїв — CD і DVD: ISO 9660, HFS, UDF.

• Віртуальні файлові системи: AEFS і ін.

• Мережні файлові системи: NFS, SMBFS, SSHFS, Gmailfs.

Системные папки и каталоги в Windows

С появлением операционной системы Microsoft Windows контейнеры файловой системы ранее называемые каталогами стали называть папками. Это не просто переименование термина. В отличии от обычного каталога, который хранится на диске в файловой системе и может содержать подкаталоги и файлы, сама папка является абстрактным объектом, которого может и не существовать на диске. Например, рассмотрим папки Мой компьютер, Панель управления и Корзина. Получить путь к этим папкам на диске нельзя, так как каждая из них является лишь отображением группы объектов для удобства восприятия.

У разных папок в Windows могут быть совершенно разные свойства. Среди содержимого папок тоже могут быть абстрактные объекты, которые не являются файлами на диске. Например, в папке Мой компьютер хранятся ссылки на логические диски компьютера, а в папке Сетевое окружение ссылки на компьютеры. Среди содержимого папок могут присутствовать физические файлы, находящиеся в разных местах на диске или даже на разных дисках, например папкаКорзина отображает информацию об удаленных файлах со всех логических дисков.

Папки можно поделить на два обычные и системные. Обычные папки это каталоги, которые имеют определенное положение на жестком диске и содержат в себе другие папки и файлы. Системные папки это виртуальные объекты, информация о которых может хранится в оперативной памяти, системном реестре или генерироваться в процессе обращения к ним.

Системные папки могут содержать как обычные файлы и папки, которые могут быть расположены в различных местах жестких дисков, так и виртуальные объекты, например вложенные системные папки или ссылки на устройства. Например, папкаПринтеры содержит список принтеров, установленных на компьютере.

Под папкой следует понимать контейнер объектов. Каталоги или обычные папки могли содержать только файлы и вложенные каталоги, которые были физически расположены на диске. В современных операционных системах папка это более обобщенный виртуальный контейнер, в котором могут быть различные виртуальные объекты. Таким образом, папка может содержать и реальные файлы, и другие типы информации.

К системным папкам относится и папка Рабочий стол, которая отображается как корневая в дереве Проводника. Эта папка содержит смесь различных объектов. В ней могут присутствовать как виртуальные объекты, так и обычные файлы и папки. Если на компьютере у каждого пользователя в Windows имеется своя учетная запись, то файлы, которые он помещает на рабочий стол видны лишь внутри этой учетной записи. Они хранятся на жестком внутри папки профиля в папке содержания рабочего стола. Однако, помимо личного рабочего стола пользователя, существует общий рабочий стол, объекты которого отображаются во всех учетных записях. Например, при установке программ, ярлыки на рабочем столе появляются в каждой учетной записи. Они тоже хранятся на диске, но размещены в так называемом общем профиле. Таким образом, системная папка Рабочий столотображает не виртуальные объекты, такие как Корзина, Мой компьютер, но и содержание сразу двух обычных папок, которые расположены по разным путям на диске.

Дерево каталогів - це ієрархічне угрупування доменів, що спільно використовують один і той же простір імен. На відміну від справжніх дерев, вершина цього дерева називається кореневим доменом. Іноді як синонім уживається термін “батьківський домен”. У міру того як ми опускаємося вниз по дереву, з нього розростаються субдомени (їх також називають дочірніми доменами). В більшості випадків структура будь-якого дерева служби каталогів відображає корпоративну структуру відповідної організації. Як приклад розглянемо мал. 5.1. В даному випадку організація в цілому позначена зверху, підрозділ розташовується нижче за організацію, і т.д. Природно, що деталі структури від компанії до компанії варіюють, але стандартна компоновка залишається незмінною. Незалежно від того, якою службою каталогів ви користуєтеся (Active Directory або, скажімо, NDS eDirectory), дерева здатні забезпечити той ступінь гнучкості, яка необхідна для формування ієрархічної структури будь-якої організації. Зв′язок служб каталогів з деревною термінологією цим не обмежується. Сукупність дерев називається лісом. Не дивлячись на те, що у кожного дерева є своє, унікальний простір імен, вони об’єднуються в ліс через довірчі відносини. Таким чином, якщо адміністратор одного з дерев вирішує, що організація достатньою мірою пов′язана з іншим деревом, вони входять в довірчі відносини, унаслідок чого дістають сумісний доступ до ресурсів один одного.

4 АРХИТЕКТУРА И ПО ПЭВМ Архитектура ПК - это совокупность аппаратных и программных средств ПК, а также система взаимодействия их, обеспечивающая функционирование ПК. Основные особенности архитектуры ПК- открытость и модульность. Открытость означает возможность замены отдельных компонентов ПK их более совершенными версиями, а также возможность подключения новых устройств к компьютеру с целью расширения его возможностей. Все компоненты компьютера оформлены в виде законченных конструкций – модулей, имеющих стандартные размеры и стандартные средства соединения с ЭВМ. Они не связаны жестко, в единое неразъемное устройство: предусмотрена возможность быстрого подсоединения и отсоединения любого из них к ПK. Кроме того, в любой ЭВМ подобного типа используется стандартный набор основных модулей, при любой её модификации. Основными компонентами Апаратного обеспечения компьютера являются:Процессор, устройство для выполнения операций с обработкой информации, устр. Ввода информации, устр. Ввода-вывода информации, устройство вывода информации..