
- •Розділ 1. Невербальні засоби спілкування
- •1.1.Поняття про невербальну комунікацію
- •1.2. Класифікація засобів невербального спілкування
- •Акустична:
- •Оптична:
- •Розділ 2.Значення прийомів невербального спілкування
- •2.1. Значення прийомів невербального спілкування
- •2.2. Зміст прийомів кінетичного спілкування
- •2.1.1. Поза
- •2.1.2. Положення рук
- •2.1.3. Положення плечей і голови
- •2.1.5. Рукостискання
- •2.1.6. Посмішка
- •Висновки
- •Список використаних джерел Література:
- •Інтернет джерела:
Висновки
Мова тіла - головний компонент невербальної комунікації, який впливає на іншу людину (від 55% всіх комунікацій). До неї належить одяг, жести, рухи тіла, фігура людини, поза, вираз обличчя, контакт очима, розмір зіниць, дистанція між тими, хто розмовляє. Параметри мови - другий за вагомістю компонент невербальних комунікацій, який становить до 35% всіх комунікацій. До нього відносять інтонацію, тембр голосу, темп мови, частоту дихання, вибір слів тощо.
Успіх будь-якого контакту в значній мірі залежить від уміння встановлювати довірливий контакт зі співбесідником, а такий контакт залежить не стільки від того, що ви говорите, скільки від того, як ви тримаєтесь. Спираючись на класифікацію невербальних засобів.
Акустична:
а) праксодика – невербальні засоби, що стосуються голосу та його вокалізації (інтонація, гучність, тембр, тональність тощо);
б) екстралінгвістика – вкраплення у голос (сміх, плач, покашлювання, дикція, паузи тощо).
Оптична:
а) кінетика – жести, міміка і пантоміміка, рухи тіла, контакт очима;
б) проксеміка – система організації простору і часу спілкування (відстань між мовцями, дистанція, вплив території, просторове розміщення співбесідників тощо);
в) графеміка – почерк, символіка, скорочення тощо;
г) зовнішній вигляд – фізіономіка, тип і розміри тіла, одяг, прикраси, зачіска, косметика тощо.
Тактильно-кінетична (таксика) – рукостискання, дотики, поплескування по плечах, поцілунок, посмішка тощо.
Ольфакторна (запахи) – запах тіла, запах косметики.
Темпоральна (хронеміка)– час очікування початку спілкування, час проведений у спілкуванні, час, протягом якого триває повідомлення мовця, тощо.
Різні форми невербальної поведінки використовуються для виділення чи акцентування вербального повідомлення, для посилення якої-небудь частини повідомлення, для пояснення мовчання, для додавання нової інформації до висловлення чи для перекручування вербального повідомлення.
Знання мови жестів і рухів дозволяє не лише краще розуміти співбесідника, а й (що найважливіше) передбачити, яке враження справило на нього почуте ще до того, як він висловиться з цього приводу. Іншими словами, така безслівна мова може попередити вас про те, чи слід змінити свою поведінку чи зробити щось інше, щоб досягти потрібного результату.
Список використаних джерел Література:
Амінов І.І. Психологія ділового спілкування. - М.: Омега-Л, 2006. - 304 с.
Бірах А. Психологія міміки. - М.: "Маркетинг", 2004. - 152 с.
Біркенбіл В. Мова інтонації, міміки, жестів. - З.-П.: «Пітер», 1997. - 176 c.
Бороздіна Г.В. Психологія ділового спілкування: Підручник. - 2-е вид. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 295 с.
В.В.Шпалінскій "Психологія менеджменту": Навчальний посібник. 2-е вид. - М.: Изд-во УРАО, 2003. -184 С.
Василик М.А. Основи теорії комунікації: Підручник / За ред. проф. М.А. Василика. - М.: Гардаріки, 2003. - 615 с.
Г.В.Щекин "Як читати людей по їх зовнішньому вигляду" - К. 1992. -236 С.
Горєлов І. Н. Невербальні компоненти комунікації.- М.: «Наука», 1980. - 238 с.
Жуков Ю.М. Ефективність ділового спілкування. -М.: Знання, 1988. - 157с.