Н
АЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ
УКРАЇНИ
Факультет економіки і оподаткування
Кафедра української словесності та культури
Індивідуальна робота
з навчальної дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням»
на тему:
«Невербальні засоби усного спілкування»
Виконала:
Студентка 1 курсу групи ОБА-13-1
Факультету економіки і оподаткування
Лозан Марина Володимирівна
Перевірила:
Карасевич Антоніна Павлівна
Оцінка _________
Ірпінь 2013
План
Вступ 3
Розділ 1. Невербальні засоби спілкування 5
1.1.Поняття про невербальну комунікацію 5
1.2. Класифікація засобів невербального спілкування 7
Акустична: 7
Оптична: 7
Розділ 2.Значення прийомів невербального спілкування 9
2.1. Значення прийомів невербального спілкування 9
2.2. Зміст прийомів кінетичного спілкування 10
2.1.1. Поза 10
2.1.2. Положення рук 12
2.1.3. Положення плечей і голови 13
2.1.4. Міміка 13
2.1.5. Рукостискання 14
2.1.6. Посмішка 16
Висновки 17
Список використаних джерел 19
Література: 19
Інтернет джерела: 19
Вступ
Психологами встановлено, що в процесі взаємодії людей від 60 до 80% комунікацій здійснюється за рахунок невербальних засобів і лише 20 – 40% інформації передається за допомогою вербальних. Ці дані змушують нас замислитись над значенням невербального спілкування для взаємо порозуміння людей, звернути особливу увагу на значення жестів і міміки людини, а також вони породжують бажання оволодіти мистецтвом тлумачення цієї особливої мови, якою ми всі розмовляємо, навіть не усвідомлюючи цього.
Багато людей (психологів, психіатрів, психоаналітиків та просто зацікавлених у поглибленні своїх знань, адже в усіх сферах будь-якої праці кожен має бути психологом) вивчають секрети невербальних жестів. Серед них були: Ч. Дарвін, В. Стокоу, В. Вундт та інші.
Методи, що використовувались:компаративний, культурно-історичний, аналіз та систематизація.
Розуміння мови міміки та жестів дозволяє більш точно визначити позицію співрозмовника. Читаючи жести, ви здійснюєте зворотну дію, котра грає визначну роль в цілісному процесі ділової взаємодії, а сукупність жестів є важливою складовою такого зв’язку. Ви можете зрозуміти, як сприйнято те, що ви говорите, зі схваленням чи вороже, розкутий співрозмовник чи ні, зайнятий самоконтролем чи нудьгує.Іншими словами, така безслівна мова може попередити вас про те, чи слід змінити свою поведінку чи зробити щось інше, щоб досягти потрібного результату.
Актуальність даної роботи є очевидною, беручи до уваги незгасаючий інтерес до засобів невербального спілкування як у науковців, так і у широкого кола читачів. Крім того на фоні все більшого ажіотажу навколо тлумачення та використання отриманої інформації стосовно невербальної комунікації, виникає потреба у глибшому дослідженні даної теми та систематизації отриманих даних.
Предметом дослідження є невербальні засоби комунікації.
Об’єктом дослідження є характерні риси невербального спілкування.
Мета: дослідити особливості невербальної комунікації.
Завдання, які ставились при написанні курсової роботи:
1. опрацювати критичні джерела;
2. дослідити характерні риси невербального способу передачі інформації;
3. систематизувати результати досліджень.
Особливістю невербальної мови є те, що її прояв зумовлений імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайному, вербальному каналу спілкування.
Успіх будь-якого контакту в значній мірі залежить від уміння встановлювати довірливий контакт зі співрозмовником, а такий контакт залежить не стільки від того, що ви говорите, скільки від того, як ви тримаєтесь. Саме тому особливу увагу слід звертати на поведінку, позу і міміку співрозмовника, а також на те, як він жестикулює.
Розділ 1. Невербальні засоби спілкування
1.1.Поняття про невербальну комунікацію
Обмін поглядами, вираження обличчя, наприклад, посмішки і вираження несхвалення, підняті в здивуванні брови, живий чи зупинений погляд, погляд з вираженням, схвалення чи несхвалення - усе це приклади невербальної комунікації. Використання пальця щоб вказати на предмет, прикривання рота рукою, дотик, млява поза також відносяться до невербальних способів передачі значення (змісту) [1].
Відповідно до досліджень, значна частина мовної інформації при обміні сприймається через мову поз і жестів і звучання голосу. 55% повідомлень сприймається через вираження обличчя, пози і жести, а 38% - через інтонації і модуляції голосу. Звідси випливає, що усього 7% залишається словам, сприйнятим одержувачем, коли ми говоримо. Це має принципове значення [4].
Невербальне спілкування - спілкування без допомоги слів часто виникає несвідомо. Воно може або доповнювати і підсилювати словесне спілaкування, або йому суперечити і послаблювати. Хоча невербальне спілкування і є часто несвідомим процесом, в даний час воно досить добре вивчено і для досягнення потрібного ефекту з успіхом може контролюватися [5].
Американський психолог Р.Вудвортс розділив емоції на шість видів:
1) любов, щастя, радість, веселощі;
2) подив;
3) страх, страждання;
4) гнів, рішучість;
5) огиду;
6) зневагу.
Через невербальні прояви співбесідник демонструє своє дійсне ставлення до того, що відбувається. Основна задача - ці прояви побачити і зрозуміти, що за ними криється. Крім того, усвідомлюючи і керуючи власною невербальною поведінкою, ви отримуєте в користування дуже дієвий інструмент поєднання зі співбесідником і впливу на нього.
1.2. Класифікація засобів невербального спілкування
Як вважає Альберт Мерабян, спілкування тільки на 7 % є вербальним (слова і фрази), на 38 % — вокальним (інтонація, тон голосу, інші звуки), а більшість інформації передається невербально. Спілкування за допомогою мови тіла ведеться протягом тисячоліть, але предметом досліджень та уваги стало недавно. Більша частина нашої невербальної поведінки набута. Значення багатьох жестів і рухів зумовлені культурним середовищем, у якому ми живемо.
Класифікація засобів невербального спілкування:
Акустична:
а) праксодика – невербальні засоби, що стосуються голосу та його вокалізації (інтонація, гучність, тембр, тональність тощо);
б) екстралінгвістика – вкраплення у голос (сміх, плач, покашлювання, дикція, паузи тощо).
Оптична:
а) кінетика – жести, міміка і пантоміміка, рухи тіла, контакт очима;
б) проксеміка – система організації простору і часу спілкування (відстань між мовцями, дистанція, вплив території, просторове розміщення співбесідників тощо);
в) графеміка – почерк, символіка, скорочення тощо;
г) зовнішній вигляд – фізіономіка, тип і розміри тіла, одяг, прикраси, зачіска, косметика тощо.
Тактильно-кінетична (таксика) – рукостискання, дотики, поплескування по плечах, поцілунок, посмішка тощо.
Ольфакторна (запахи) – запах тіла, запах косметики.
Темпоральна (хронеміка)– час очікування початку спілкування, час проведений у спілкуванні, час, протягом якого триває повідомлення мовця, тощо.
Найважливішою серед невербальних засобів спілкування вважається кінетика. Кінетика є “мовою тіла” (будь-який рух тіла або його частин), за допомогою якої людина свідомо чи несвідомо передає зовнішньому світу своє емоційне послання .
Жести, поза співрозмовника виражають внутрішній стан людини. Їх, як і інші компоненти невербального спілкування, не завжди можна інтерпретувати однозначно. Багато чого залежить від загальної атмосфери і змісту бесіди, а також від індивідуальних особливостей співрозмовника. Значну роль також відіграє самовладання і ступінь володіння невербальними засобами спілкування. Так, адвокати, актори, політики і т. д. або взагалі відмовляються від жестикуляції, або спеціально відпрацьовують міміку, жести і пози, що змушують вірити тому, що вони говорять [11].