Ефекти взаємодій між факторами при багатофакторному дисперсійному аналізі в біометрії.*
Суть і складові елементи динамічного ряду.
Динамічний ряд — це послідовність чисел, які характеризують зміну того чи іншого явища. Елементами динамічного ряду є перелік хронологічних дат (моментів) або інтервалів часу і конкретні значення відповідних статистичних показників, які називаються рівнями ряду. Залежно від статистичної природи показника-рівня розрізняють динамічні ряди первинні й похідні, ряди абсолютних, середніх і відносних величин. За ознакою часу динамічні ряди поділяються на інтервальні та моментні. Рівень моментного ряду фіксує стан явища на певний момент часу t, наприклад кількість особин на початок року, студентів — на 1 вересня і т. д. В інтервальному ряді рівень — це агрегований результат процесу й залежить від тривалості часового інтервалу: вилов риби за сезон тощо.
Характеристики інтенсивності динаміки.
Характеристики інтенсивності динаміки бувають двох типів – базисні та ланцюгові. Базисні розраховуються на якийсь критичний момент і всі елементи співвідносяться до цього базису. В ланцюговому всі елементи порівнюються з попередніми. Ланцюгові характеристики є адитивними, а базисні в свою чергу неадитивними. Абсолютний приріст ∆ характеризує абсолютний розмір збільшення (чи зменшення) рівня ряду y, за певний часовий інтервал і обчислюється як різниця рівнів ряду. Темп зростання k показує, у скільки разів рівень у, більший (менший) від рівня, узятого за базу порівняння. Він являє собою кратне відношення рівнів. Темпи між собою взаємопов’язані. Співввідношення між різними темпами різних динамічних рядів називаються випередженням.
Середня абсолютна та відносна швидкість розвитку.
Характеристика основної тенденції розвитку.
Будь-який динамічний ряд у межах періоду з більш-менш стабільними умовами розвитку виявляє певну закономірність зміни рівнів —загальну тенденцію. Щоб виявити й схарактеризувати основну тенденцію, застосовують різні способи згладжування та аналітичного вирівнювання динамічних рядів.
Суть згладжування полягає в укрупненні інтервалів часу та заміні первинного ряду рядом середніх по інтервалах. Існує декілька підходів до згладжування – ковзкий та ступінчастий. При розрахунку ковзних середніх кожний наступний інтервал утворюється на основі попереднього заміною одного рівня.
Суть і функції індексів.
Індекс – співвідношення двох значень показника, який індексується: оціночного (поточного) і взятого за базу порівняння. Простіше кажучи це певна узагальнююча характеристика. Функції:
Синтетична – пов’язана з побудовою узагальнюючих характеричтик динамічних чи проосторових порівнянь.
Аналітична – спрямована на вивчення закономірностей динаміки.
методологічні основи побудови зведених індексів
агрегатна форма індексів
Агрегатний індекс — це співвідношення двох агрегатів, конкретних щодо змісту й часу. Агрегат є добутком спряжених величин. Одна з цих величин індексована — у чисельнику і знаменнику вона в різних періодах, інша є вагою чи сумірником індексованої величини і фіксується на одному й тому самому рівні.
середньозважені індекси
Одною з форм зведеного індексу є середньозважений з індивідуальних індексів. Використовують два види середніх — арифметичну та гармонічну. Вибір виду середньої ґрунтується на загальних засадах: середньозважений індекс має бути тотожним відповідному індексу агрегатної форми.
У такому разі зведені індекси за
Ласпересом обчислюються як середня
арифметична з вагами
а індекси за Пааше — як середня
гармонічна з вагами
.
