Розділ іі. Психолого-педагогічні особливості методики проведення дидактичних ігор для школярів різного віку на уроках економіки

2.1. Особливості методики проведення дидактичних ігор для школярів початкових класів

Гра по своїй природі багатофункціональна, вона сприяє вихованню гармонійно розвиненої особистості. Гра надає дієвий вплив на формування особистості дитини, сприяє його психологічному розвитку - виховує навички колективіста, розвиває організаторські здібності, в іграх хлопці вчаться бути сміливими, вправними, чесними і добрими, в іграх народжуються такі якості, як взаємовиручка, взаємодопомога, чесність і порядність у дотриманні правил. Є ігри, які допомагають розвивати допитливість дітей, тренують пам'ять, увагу, вміння логічно мислити. Розумна, захоплююча гра завжди надає більш дієве вплив, ніж словесні форми виховання і навчання дітей.

З усього існуючого різноманіття різних видів ігор саме дидактичні ігри тісно пов'язані з навчально-виховним процесом. Вони використовуються в якості одного із способів навчання різних предметів у початковій школі. Результати, яких домагаються діти, доставляють їм багато радості і викликають прояв почуття творчого задоволення. Дидактичні ігри, ігрові вправи і цікаві завдання сприяють розвитку здібностей і потреб пізнавального характеру, інтелектуальних та морально-вольових якостей, формування пізнавального інтересу. Дидактичні ігри та ігрові вправи стимулюють спілкування між викладачем і учнями та між окремими учнями, оскільки в процесі проведення цих ігор взаємини між людьми починають носити більш невимушений характер.

Дидактична гра (гра навчальна) - це вид діяльності, займаючись якої діти вчаться. Це є затвердженим, у педагогічній практиці та теорії, засобом для розширення, поглиблення та закріплення знань. Крім того, дидактична гра, являє собою самостійну діяльність, якою займаються діти: вона може бути індивідуальною або колективною. Дидактичні ігри відносяться до виду "ігор за правилами", до числа яких входять ігри рухливі та пов'язані з музикою. Саме вони є яскравим прикладом синтезу різних видів педагогічного впливу на учнів: інтелектуального, морально-вольового та емоційного.

Процес гри підпорядкований вирішенню дидактичної задачі, яка завжди пов'язана з певною темою навчальної програми. Вона передбачає необхідність оволодіння знаннями, потрібними для реалізації задуму гри. "Подвійна природа" ігри - навчальна спрямованість та ігрова форма - дозволяє стимулювати оволодіння в невимушеній формі конкретним навчальним матеріалом.

Дидактичні ігри складаються з ряду елементів:

Ігрового задуму;

Дидактичної задачі;

Ігрового дії;

Правила.

Ігровий задум і ігрову дію роблять дидактичну гру привабливим, бажаним і емоційним видом діяльності. Ігровий задум буває виражений в самому пізнанні гри і в ігровій завданню, шляхом вирішення якої діти починають розуміти практичне застосування отриманих ними знань. Ігровий задум визначає характер ігрового дії, а ігрове дія дає можливість дітям навчатися в той момент, коли вони грають. Правила допомагають направляти ігровий процес. Вони регулюють поведінку дітей і їх взаємини між собою.

Результати гри завжди бувають очевидними, конкретними і наочними. Дотримання правил зобов'язує дітей самостійно виконувати ігрову дію, і разом з тим у них виробляється критерій для оцінки поведінки своїх однокласників і свого власного. Робота над дидактичної завданням вимагає активізації всієї психічної діяльності дитини. Формуються пізнавальні процеси, мислення, пам'ять, уяву. Вдосконалюється розумова діяльність, що включає в себе проведення різних операцій в їх єдності. Увага стає більш цілеспрямованим, стійким, і в учня з'являється вміння правильно його розподіляти. Стимулюється розвиток пізнавальних здібностей, спостережливості, кмітливості і допитливості. У дітей починає проявлятися вольове стримуючий початок. Дотримання правил, що є результатом виниклого у дітей інтересу до гри, допомагає вихованню важливих моральних якостей, вольових якостей, таких, як організованість, стриманість, доброзичливість, чесність і т.д.

У процесі занять дидактичної грою формується вміння працювати самостійно, здійснювати контроль, самоконтроль, погоджувати свої дії.

На сучасному уроці часто використовуються дидактичні ігри, спрямовані на активізацію розумової діяльності учнів. Прикладом є різні сюжетні ігри, реалізовані в навчальному матеріалі. Такі ігри на етапі навчання сприяють включенню дітей у вчення. Причому ці ігри не вимагають якоїсь особливої ​​підготовки, тут потрібна тільки ретельна продуманість ходу таких уроків. Сюжетні ігри можна проводити протягом всього навчального дня, підпорядковуючи роботу єдиної мети.

Гра - змагання та естафети. До таких ігор треба підходити обережно: неграмотно сформульована ігрова ситуація може стати серйозним бар'єром в оволодінні власне навчальної діяльністю. Позитивна роль таких ігор незаперечна при оцінці автоматизму навичок і вмінь. Але, проводячи подібні ігри, слід суворо враховувати індивідуальний темп оволодіння навчальним матеріалом кожним учнем, а також тип його нервової системи, заохочувати розвиток колективізму, а не конкурентної спрямованості навчальної роботи. Для успішного здійснення навчальної діяльності необхідний певний рівень сформульованості в учнів механізмів мислення, пам'яті і т.д. Тому виділяють ті ігри, які спрямовані на реалізацію цієї функції, як, наприклад, і предметні гри.

Серед загально навчальних навичок і умінь, якими повинні оволодіти учні в процесі навчання, особливе місце займають уміння контролювати й оцінювати свою діяльність. Ці вміння успішно формуються при використанні особистісно-рольової форми організації навчально-виховного процесу як приватного виду дидактичної гри. Це передбачає введення на окремих етапах уроку гри "Вчитель-учень". Протягом уроку одні діти виконують роль вчителя, інші - оцінювача, треті - контролера. Учні пробують свої сили: необхідно так провести урок, щоб було цікаво, і щоб тебе слухали. При цьому все різноманіття діяльності вчителя розподіляється між самими учнями. Подібні ігри можуть реалізовуватися в парній або груповій роботі. Діти можуть обмінюватися зошитами і перевіряти правильність виконання завдання один одного.

Дидактичної гри в початкових класах властиві певний темп, ритм, а в її процесі припустимі просторові пояснення; правила повинні бути викладені стисло, лаконічно, доступно. Знижує інтерес велика кількість зауважень дисциплінарного характеру, пасивне очікування дитиною своєї участі в грі. Учитель повинен сам показувати живий інтерес до гри, захопити учнів. У деяких іграх він створює ситуацію очікування, загадковості. Успіх гри залежить від того, як вчитель її проводить. Млявість, байдужість вловлюється дітьми, інтерес до гри моментально згасає. У грі діти повинні відчувати себе вільно, невимушено, відчувати задоволення від усвідомлення своєї самостійності і повноцінності. Гра, що містить кілька правил, розчленовується на складові частини і виконується поетапно.

У більшості ігор доцільно вносити елементи змагання, що підвищує активність дітей у процесі навчання. Для проведення змагання вчитель, в таблиці на дошці, зірочками відзначає дружну роботу команд протягом уроку. Якщо активність і інтерес дітей будь - якої команди слабшає (наприклад, через те, що команда набрала меншу кількість зірочок), вчитель повинен запитати будь-якого учня цієї команди, з тим, щоб за правильну відповідь була отримана зірочка. Наприкінці уроку вчитель разом з дітьми, підбиваючи підсумки змагання, звертає увагу на дружну роботу команд, що сприяє формуванню почуття колективізму. Необхідно поставитися з великим тактом до дітей, що припустилися помилок. Учитель може сказати, що він ще не став "капітаном" у грі, але якщо буде намагатися, то неодмінно ним стане. Помилки учнів треба аналізувати не в ході гри, а в кінці, щоб не порушувати враження. До розбору помилок треба залучати слабких учнів.

Форма проведення гри може бути різною: колективної, страхової та індивідуальної. При поясненні нового матеріалу або при його первинному закріпленні доцільно проводити гру з усім класом. При організації самостійної роботи гра може бути груповий або індивідуальної. У цьому випадку слід використовувати ігрові картки. У роботі зі слабкими учнями доцільно проводити індивідуальні ігри з роздатковим матеріалом.

Учитель проводить гру зі слабкими учнями по-різному. В одному випадку він може викликати їх до дошки, коли інші зайняті самостійною роботою, нагадати їм правила гри, виконавши з ними на дошці 1-2 ігрових дії, і запропонувати закінчити гру за картками на своєму робочому місці. В іншому випадку він організовує роботу слабкого учня в парі з сильним, який допомагає першому виконати ігрові дії. У тих випадках, коли слабкі учні добре засвоюють правила тієї чи іншої гри, їм пропонують гру з роздавальними картками.

За результатами психологічних досліджень можна виділити наступні професійно важливі якості педагога щодо ігрової діяльності дітей молодшого шкільного віку:

Уміння спостерігати, аналізувати гру; планувати прийоми, спрямовані на її розвиток;

Збагачувати враження дітей з метою розвитку їх ігор;

Вміти організовувати початок гри;

Створювати сприятливі умови для переходу гри на більш високий рівень;

Вміти встановлювати ігрові відносини в процесі гри;

Вчити дітей оцінювати гру і обговорювати її результати і т.п.

Складність керівництва грою пов'язана з тим, що вона є вільною діяльністю дітей, і вчителю важливо зберегти цю свободу і невимушеність. При використанні ігрових ситуацій вчитель не створює нової гри, а як би запозичує елементи "позашкільної" досвіду дітей. Щоб таке використання було успішним, вчитель повинен добре володіти засобами експресії. Зміна темпу, чергування напруженої роботи і невеликих пауз - хороший засіб для розрядки.

Учитель повинен дуже добре володіти методикою проведення ігрових вправ, чітко представляти їх мета, надавати дітям відносно велику самостійність. Не можна передбачати гру і давати їй свою оцінку, адже вона може обдурити надії дітей і викликати зворотну реакцію. І подальші спроби вчителя активізувати увагу учнів аналогічним способом можуть викликати в дітях негативне ставлення до гри. Вводячи ігровий прийом треба пам'ятати, чи рівні можливості дітей, беруть участь у грі. Іноді "дрібниці" можуть стати причиною зародження страху, невпевненості, замкнутості маленької людини.

Вигадувати нову гру на кожен урок практично неможливо, а часте використання одних і тих же ігор загрожує повною втратою інтересу до них. Як бути? Перш за все, потрібно дуже добре відчувати свій клас, рівень підготовки дітей, їх ставлення до тієї чи іншої пропонованої грі. Часом на уроці ігрова ситуація складається стихійно і йде від самих дітей. Цього не слід боятися, хоча план уроку доведеться коригувати "на ходу".