5.Система переведення цифрового коду у штриховий.

Носієм основної інформації в штриховому коді є співвідношення ширини темних смуг (штрихів) і ширини світлих смуг ( пропусків) між штрихами. При цьому кожна цифра кодується всього двома штрихами і двома пропусками, які мають відповідну ширину і певне розміщення у відведеному для цифри місці.

Відведене для кожної цифри коду місце називається « цифровий знак» і є основною одиницею інформації штрихового коду. Всі цифрові знаки мають однакову ширину і складаються із 7 модулів (в системі EAN), тому ширина штрихів і пропусків завжди кратна нулю. Модуль - найвужчий елемент.

Для того, щоб зручно записувати штриховий код кожної цифри, а не малювати самі штрихи, використовують двійкову систему цифр. Для цього штрихи позначають цифрою «1», а пропуски – «0» (Табл.2).

Наприклад,штриховий код цифри 5 запишеться в цій системі так:0110001.

Весь символ штрихового коду ділиться на ліву і праву частину. У кодуванні знаків лівої половини закладена можливість перевірки на непарність, тобто, якщо перерахувати всі темні модулі штрихів у лівій половині коду, то сума їх становитиме непарне число, а якщо те саме проробити з правою половиною, то внаслідок підрахунку всіх темних модулів штрихів отримаємо в сумі парне число, оскільки права частина наділена можливітю перевірки на парність.

Ця можливість перевірки на парність і непарність введена для виключення помилки і самоперевірки при зчитуванні коду за допомогою технічних засобів. Після зчитування код попадає в комп’ютер і перевіряється на правильність (наявність помилок) перевіркою на парність/непарність. Якщо ця умова не виконується, це означає, що під час зчитування виникла помилка і необхідно ще раз прочитати код.

Залежно від виконання правила парність(непарність) лівої або правої половини коду цифрові знаки називаються знаками парного або непарного паритету. Паритет вказує нам про те, що якщо він парний, то сума темних модулів двох штрихів, якими закодована ця цифра, є число парне, і навпаки – якщо паритет непарний. Це правило стосується кожного цифрового знака.

Поєднання штрихів і пропусків, а також їхнє розміщення всередині кожного цифрового знака залежно від виду паритету записується у вигляді комбінацій коду А,В,С, які наведені у табл.2.

Таблиця 2.

Переведення цифр у двійкову систему запису залежно від парності паритету

Цифра	Код цифри в двійковій системі
	Комбінація А	Комбінація В	Комбінація С
	Непарний паритет	Парний паритет	Парний паритет
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9	0001101 0011001 0010011 0111101 0100011 0110001 0101111 0111011 0110111 0001011	0100111 0110011 0011011 0100001 0011101 0111001 0000101 0010001 0001001 0010111	1110010 1100110 1101100 1000010 1011100 1001110 1010000 1000100 1001000 1110100

Отже, кожна цифра коду є поєднання штрихів і пропусків, які виконуються в комбінаціях А,В,С, а тип комбінації визначається першою цифрою префіксу – «прапора» країни.

Із врахуванням вище описаного можна визначити, що будь –який символ коду EAN складається із шести цифрових знаків змінного паритету (виконаних у комбінаціях А і В) в лівій половині символу коду, а також шести цифрових знаків парного паритету (виконаних в комбінаціях С) у правій половині коду, двох крайових і одного центрального розділового знаків.

Цифра що стоїть на 13-тій позиції (вона ж перша під час читання коду з ліва направо), визначає , в якій комбінації А або В стосовно паритету цифрового знака буде визначена із цифр лівої половини символу коду, згідно з табл.3.

Таблиця 3.