21. Дано: а-короткошерсті, а-довгошерсті, в-чорне, в- коричневе Знайти f1-? f2-?

Роз-ння:

Р ААВВ*аавв

G А В а в

F1 АаВв Фенотип- прості 100%

F2 Р АаВв*АаВв

G А а В в А а В в

F2

	АВ	аВ	Ав	ав
АВ	ААВВ	АаВВ	ААВв	АаВв
аВ	АаВВ	ааВВ	АаВв	аавв
Ав	ААВв	АаВв	ААвв	Аавв
ав	АаВв	ааВВ	Аавв	аавв

коротке, чорне-9

довге, чорне-3

коротке,коричневе-3

довге,коричневе-1

Фенотип 12:4

Білет 22

1. Організми підвладні впливу різних чинників середовища — екологічних чинників, які за своєю природою можуть бути абіотичними, біотичними й антропогенними. До абіотичних належать чинники неживої природи — фізичні та хімічні умови середовища, наприклад температура, вологість, світло, рух повітряних мас (вітер), течія і солоність води, опади, сніжний покрив, магнітне поле Землі. Під біотичними чинниками середовища розуміють взаємний вплив живих організмів один на одного. Умовно біотичні чинники можна розділити на внутрішньовидові й міжвидові. Внутрішньовидові чинники. Особини всередині виду сильно впливають одна на одну, що виявляється в боротьбі за територію, їжу, статевого партнера. Така внутрішньовидова конкуренція є внутрішньовидовим біотичним чинником. Міжвидові чинники. У процесі еволюції в тваринному та рослинному світі сформувалося декілька типів міжвидових взаємовідношень (конкуренція, хижацтво, паразитизм, коменсалізм та ін.). Усі вони є міжвидовими біотичними чинниками. Антропогенні чинники зумовлені діяльністю людини. Вплив чинників середовища

Відносно будь-якого чинника середовища вид має діапазон сталості (толерантності). Якщо інтенсивність якого-небудь чинника виходить за межі толерантності, особини виду гинуть. Біологічним оптимумом називають такі умови, до яких особини виду виявляються найбільш пристосованими. Чинник, який найбільше впливає на виживання, називають обмежувальним (лімітуючим). Лімітуючими чинниками можуть виступати температура, тиск, солоність води, хижаки.

2. Постэмбриональное развитие

Может быть прямым или непрямым (сопровождается метаморфозом (превращение)).

При прямом развитии вновь появившийся организм по строению похож на родительский и отличается от него только размерами и неполным развитием органов.

Прямое постэмбриональное развитие:

Прямое развитие свойственно человеку и другим млекопитающим, птицам, пресмыкающимся, некоторым насекомым.

В развитие человека выделяют следующие периоды: детство, отрочество, юность, молодость, зрелость, старость. Каждый период характеризуется рядом изменений в организме.

Старение и смерть – последние этапы индивидуального развития. Старение характеризуются многими морфологическими и физиологическими имениями, ведущими к общему понижению жизненных процессов и устойчивости организма. Причины и механизмы старения до конца не изучены.

Смерть завершает индивидуальное существование. Она может быть физиологической, если наступает в результате старения, и патологической, если вызвана преждевременно каким-нибудь внешним фактором (ранение, болезнь).

Непрямое постэмбриональное развитие:

Метаморфоз представляет собой глубокие преобразования в строении организма, в результате которых личинка превращается во взрослое насекомое. В зависимости от характера постэмбрионального развития у насекомых различают два типа метаморфоза:

неполный (гемиметаболия), когда развитие насекомого характеризуется прохождением только трех стадий - яйца, личинки и взрослой фазы (имаго);

полный (голометаболия), когда переход личинки во взрослую форму осуществляется на промежуточной стадии - куколочной.