14.Дано: хх-здорова, хУа – хворий, а- гіпертрихоз Знайти: f1-?

Роз-ння:

Р ХХ*ХУ^а

G Х Х У^а

F1 ХХ ХУ^а Фенотип 50 %

Білет №15

1. Розмноження – це вітворення живих організмів, яке завжди пов’язане із збільшенням їх чесленості. Є два способи відтворення живих організмів: нестатеве й статеве розмноження. Кожен з них поділяють на декілька форм.

Нестатеве розмноження відбувається шляхом або поділу тіла організму на дві та більше частин, або спеціально призначеними для цього частинами тіла, або за допомогою спор. Розрізняють кілька варіантів нестатевого розмноження. Розмноження шляхом поділу свого тіла характерне насамперед для одноклітинних організмів. Поділом тіла на фрагменти можуть розмножуватись деякі багатоклітинні тварини, наприклад зелена водорість спірогира, плоскі і кільчасті черви. Брунькування відбувається тільки у найпримітивніших багатоклітинних тварин – губок і кишкоподібних, тіло яких побудоване тільки з двох шарів клітин. Ще один спосіб нестатевого розмноження – вегетативне розмноження, властиве квітковим рослинам. Особливий вид нестатевого відтворення живих організмів – розмноження спорами. Спорами розмножуються гриби, водорості й нижчі спорові рослини. Статеве розмноження властиве всім багатоклітинним організмам в яких відбувається чергування галоїдної і диплоїдної фаз. Процес являє собою відтворення організмами собі подібних за допомогою спеціальних статевих клітин - гамет.

2. Фотосинтез - головна функція зелених листків. Це утворення органічних сполук із неорганічних у результаті засвоєння рослиною енергії світла. Для фотосинтезу необхідні енергія світла, яку вловлює хлорофіл, постійне надходження вуглекислого газу з повітря (повітряне живлення) та води з ґрунту. Під час фотосинтезу рослини виділяють в атмосферу кисень.

Значення фотосинтезу

Фотосинтез є основним джерелом біологічної енергії, фотосинтезуючі автотрофи використовують її для утворення органічних речовин з неорганічних, гетеротрофи існують за рахунок енергії хімічних зв'язків, запасеної автотрофами, вивільняючи її в процесах аеробного та анаеробного дихання. Енергія, отримувана людством при спалюванні викопного палива (вугілля, нафта, природний газ, торф), також є запасеною в процесі фотосинтезу.

Фотосинтез є головним методом залучення неорганічного вуглецю в біологічний цикл. Весь кисень атмосфери біогенного походження і є побічним продуктом фотосинтезу. Формування окиснювальної атмосфери повністю змінило стан земної поверхні, зробило можливою появу дихання, а надалі, після утворення озонового шару, дозволило життю вийти на сушу.

15.Дано: амін.-51 М(нукл.)= 345 а.о.м. Знайти м(ДНК)-?

Роз-ння: 1) 51*3=153 нукл. 2)153*345= 52785 а.о.м.

Білет №16

1)Комбінативна мінливість — генотипова мінливість, в основі якої лежать комбінації спадкового матеріалу в процесі статевого розмноження організмів.

Основними джерелами комбінативної мінливості є наступні процеси:

1) незалежне розходження гомологічних хромосом при першому поділі мейозу;

2) перехрест хромосом у ході мейозу, що приводить до комбінації генів (кросинговер);

3) випадкова зустріч гамет при заплідненні.

Завдяки незалежному та одночасному здійсненню цих процесів виникає

велика різноманітність генотипів.

Завдяки комбінативній мінливості також реалізується механізм «знешкодження» фенотипного прояву мутацій шляхом переведення їх у гетерозиготний стан, в якому багато мутацій підвищують відносну життєздатність особин.

Комбінативна мінливість є елементарним матеріалом для природного добору.

Модифікаційна мінливість — мінливість, що характеризується зміною фенотипу під дією умов навколишнього середовища. Зміни у більшості випадків носять адаптивний характер. Модифікаційна мінливість зумовлена реакцією генотипу на навколишнє середовище — нормою реакції. Внаслідок цього відбувається зміна інтенсивності ферментативних реакцій (посилюється біосинтез певних білків), що зумовлює формування певних адаптацій до навколишнього середовища (приклад: засмага). 2) гормон — це біологічно-активна хімічна речовина, що виділяється ендокринними залозами безпосередньо у кров і впливає на певні органи і тканини-мішені або на організм в цілому[1]. Гормони є гуморальними (ті що переносяться з кров'ю) регуляторами певних процесів у певних органах і системах. Гормони є у всіх ссавців, включаючи людину; вони виявлені і у інших живих організмів. Добре описані гормони рослин і гормони линяння комах.

Фізіологічне дію гормонів направлено на: 1) забезпечення гуморальної, тобто що здійснюється через кров, регуляції біологічних процесів; 2) підтримка цілісності та сталості внутрішнього середовища, гармонійної взаємодії між клітинними компонентами тіла; 3) регулювання процесів росту, дозрівання і репродукції.

Гормони регулюють активність всіх клітин організму. Вони впливають на гостроту мислення і фізичну рухливість, статура і зріст, визначають ріст волосся, тональність голосу, статевий потяг і поведінку. Надлишкова чи недостатня продукція гормонів служить причиною різних захворювань, що супроводжуються глибокими хімічними змінами в організмі.

16.Дано: амін.-307 М(нукл.)=345 а.о.м.

Знайти м(ДНК)-?

Роз-ння: 1)307*3=921 нукл. 2) 921*345=317745

17 білет

1Мутаційна мінливість — явище, спільне для організмів різного рівня організації.

Види мутацій

Спонтанні мутації виникають під впливом природних мутагенів екзо-або ендогенного походження, без спеціального (цілеспрямованого) втручання людини. Індуковані мутації викликані спрямованим впливом факторів зовнішнього чи внутрішнього середовища. Контрольовані мутації виникають, наприклад, в експерименті з метою вивчення механізмів мутагенезу і його наслідків.

Неконтрольовані мутації, наприклад при випадковому викиді радіоактивних елементів в середовище проживання.

Гаметіческой мутації - мутації в статевих клітинах. Соматичні мутації - мутації в нестатевих (соматичних) клітинах Патогенні мутації Нейтральні мутації

Сприятливі мутації підвищують життєздатність організму або виду (наприклад, темне забарвлення шкірних покривів у жителів африканського континенту).

Генні (точкові) мутації - будь-які зміни молекулярної структури ДНК. Деякі мутації не впливають на функцію відповідного поліпептиду. Значна частина точкових мутацій порушує функціонування гена і призводить до розвитку генних (моногенних) хвороб.

Мутаген - фізичні та хімічні фактори вплив яких на живіорганізми викликає зміни спадкових властивостей (генотипу). Мутагенподіляються на: фізичні, фізико-хімічні, хімічні ,біологічні. Мутагени навколишнього середовища впливають на величини рекомбінаціїспадкових молекул, які є також джерелом спадковихзмін.

2.

Етологія — польова дисципліна зоології, що вивчає поведінку тварин. Термін введений у 1859 французьким зоологом І. Ж.Сент-Ілером.

Наука про поведінку тварин називається етологією. Вона займається такими проблеми, як, наприклад, скільки часу й як тварини сплять, як вони будують нори чи гнізда, яким чином спілкуються між собою, здобувають їж. Тварини переміщаються у різні способи - вони можуть бігати, плазувати, стрибати, плавати чи літати. Тварини мають звичай захворювати , битися , втікати з вольєр або народжувати в саме невдалий час . Поведінка тварин стало предметом вивчення ще задовго до періоду розквіту природних наук. Знайомство з повадками тварин було життєво необхідно людині на зорі цивілізації . Воно сприяло успіху в полюванні і ловлі риби , приручення тварин і розвитку скотарства , будівництва та порятунку від стихійних лих і т.д. Поведінка стає однією з головних проблем , якої приділяють увагу всі дослідники , які вивчають тварин.

Інстинкт -сукупність природжених складних реакцій організму, що виникають, як правило, майже в незмінній формі у відповідь на зовнішні або внутрішні роздратування. При поглибленому дослідженні механізмів І. особливу увагу привертає їх мінливість через можливе нашарування умовнорефлекторних реакцій. Встановлено що ніж розвиненіша центральна нервова система, тим більший питомий вагу в поведінці тварини мають реакції, придбані в індивідуальному житті. Так, поведінка нижчих безхребетних заснована виключно на І. У поведінці ж вищих безхребетних , не дивлячись на наявність у них складних І.,помітну роль грають умовні рефлекси.

Рослини і бактерії теж мають здатність до активного, більш того, впорядкованого переміщення під дією зовнішніх факторів .Прикладом служать фото-і хемотаксис бактерій, синьозелених водоростей. Вищі рослини також не позбавлені здатності до руху. Добре відомі ніктінастіі рослин - відкривання і закривання квіток у зв'язку зі зміною дня і ночі, фототропізму листя, гідро-і хемотропізми коренів.Проте, оскільки механізми руху рослин носять чисто фізіологічний характер, не можна говорити про наявність у них ні поведінки, ні психіки.

17.Дано амін.-297 М(нукл.)=345 а.о.м. Знайти м(ДНК)-?

Роз-ння: 1)297*3=891 нукл. 2) 891*345=307395

Білет18

1 Селекція- − наука про методи створення сортів, гібридів рослин та порід тварин, штамів мікроорганізмів з потрібними людині якостями. В результаті селекційного процесу створено велику кількість сортів сільськогосподарських рослин і порід свійських тварин.

В основі селекції лежить спадкова мінливість та штучний добір.

Так, селекційним досягненням у рослинництві визначається сорт, що має один або кілька господарських ознак,які відрізняють його від існуючих сортів рослин. Селеіційним досягненням у тваринництві визначається порода, тобто цілісна численна група тварин загального походження, що створена людиною та має генеалогічну структуру і властивості, які дають змогу відрізнити її від інших тварин цього самого виду, і є кількісно достатньою для розмноження як однієї породи.

Методи біологічного очищення ґрунтується на здатності певних видів бактерій розкладати органічні сполуки, які потрапляють у довкілля. Завдяки слекційній роботі створено штами мікроорганізмів, здатних розкладати ті сполуки, які природні види не можуть мінералізувати. Для очищення стічних вод, природних водойм і грунту застосовують властивості деяких організмів накопичувати органічні та неорганічні сполуки або певні хімічні елементи у своїх клітинах.

2Статеві клітини передають спадкову інформацію від особин батьківського покоління нащадкам. Порівняно з нестатевими (соматичними) клітинами вони мають половинний (як правило, гаплоїдний) набір хромосом. Під час злиття статевих клітин у заплідненій яйцеклітині відновлюється характерний для організмів даного виду набір хромосом.

Жіночі статеві клітини - яйцеклітини - відрізняються від чоловічих більшими розмірами, оскільки містять запас поживних речовин, потрібний для розвитку зародка. Яйцеклітини можуть бути оточені кількома різними оболонками.

Ці оболонки виконують захисну функцію, а білкова слугує також джерелом води для зародка та поживних речовин для пташеняти.

Розміри яйцеклітини залежать від кількості запасних поживних речовин у цитоплазмі. Якщо в яйцеклітині накопичується значний запас поживних речовин (жовток), її діаметр (без зовнішніх оболонок) може досягати кількох сантиметрівЧоловічі статеві клітини — сперматозоїди — за розмірами менші за яйцеклітини. їхня довжина від 10 до 800 мкм, але іноді може сягати навіть 8 000 мкм (черепашкові раки; цікаво, що тіло цих тварин може бути коротшим за сперматозоїди у 6-9 разів). Сперматозоїди часто мають джгутики (хвіст) і здатні до активного руху

Він має коротку головку, в якій міститься ядро. На передній частині головки є особлива органела (акросома), яка формується з елементів комплексу Гольджі. Вона забезпечує проникнення сперматозоїда в яйцеклітину (виділяє ферменти, що розчиняють її оболонку) і перехід яйцеклітини від стану спокою до

18. ТТТ УГТ ГГУ ГТУ ЦЦЦ ТУУ ТТТ ГАА АГТ ГТА

19 білет

1Заплі́днення (сингамія) — процесзлиттячоловічої та жіночоїстатевихклітин (гамет) внаслідокчого утворюється зигота, яка дає початок новому організмові. Біологічне значення запліднення полягає у тому, що внаслідок злиття клітин з різною спадковістю при статевому розмноженні утворюється більш життєздатне потомство, ніж при безстатевому розмноженні. Розрізняють зовнішнє і внутрішнє запліднення.

Онтогене́з— індивідуальний розвиток організму з моменту утворення зиготи до природної смерті.

У багатоклітинних тварин в складі онтогенезу прийнято розрізняти фази ембріонального (від зародження до народження) і постембріонального (від народження до смерті) розвитку.

У ембріональному періоді виділяють три основні етапи: дроблення, гаструляцію і первинний органогенез.

.Дроблення

На 33-му поділі зародок називається морула

На 128-му поділі дроблення зупиняється з утворенням бластули

Гаструляція — процес розділення зародка на зародкові листки. В ході гаструляції клітини зародка практично не діляться і не ростуть. Відбувається активне пересування клітинних мас. В результаті гаструляції формуються зародкові листки- ендодерма (трава система, печінка, підшлункова залоза,лигені), ектодерма(шкірні покриви, нервова система, органи чуття), мезодерма (хрящовий і кістковий скелет , мязи, кровоносна система, нирки, статеві залози). Гаструляція призводить до утвореня зародка, званого гаструлою.

Постембріональний розвиток буває прямим і непрямим.

Прямий розвиток — розвиток, при якомуорганізм, що з'явився, ідентичний по будовідоросломуорганізму, але маєменшірозміри і не володієстатевоюзрілістю. Подальший розвиток пов'язанийіззбільшенням розмірів і придбаннямстатевоїзрілості. Наприклад: розвиток рептилій, птахів, ссавців.

2. Правило Шелфорда — закон толерантності, один з основних принципів екології, згідно з яким присутність або процвітання популяції будь-яких організмів у даному місцезнаходженні залежить від комплексу екологічних факторів, до кожного з яких в організмі існує певний діапазон толерантності (витривалості). Діапазонтолерантності по кожному фактору обмежениййогомінімальним і максимальнимзначеннями, в межах яких тільки і можеіснуватиорганізм («екологічний стандарт» виду). Ступіньпроцвітанняпопуляції (або виду) в залежності від інтенсивностівпливаючогонанеїфакторазображують у вигляді так званоїкривоїтолерантності, яка звичайномаєдзвоноподібну форму з максимумом, якийвідповідає оптимальному значеннюданогочинника.

19.Дано: накл.. =1290 Знайти к-ть амін.-?

Роз-ння: 1 мін.=3 нукл . 1)1290:3=430 амін.

20 білет

1.Регенерація відновлення структурних елементів тканини замість загиблих. У біологічному сенсі ре генерація являє собою пристосувальний процес, вироблений в ходіеволюції і властивийвсьому живому. В життєдіяльност іорганізму кожне функціональне відправлення потребує витрат матеріального субстрату і його відновлення. Отже, при регенерації відбувається самовідтворення живої матерії, причому це самовідтворення живого відбиває принцип ауторегуляції та автоматизації життєвих відправлень.

Регенераторное відновлення структури може відбуватися на різних рівнях - молекулярному,субклітинному, клітинному, тканинному і органному, однакзавждимовайде про відшкодуванняструктури, яка здатнавиконуватиспеціалізовануфункцію. егенерація - цевідновлення як структури, так і функції. Значення регенераторногопроцесу - в матеріальномузабезпеченні гомеостазу.

Серед регуляторних механізмів регенерації розрізняють гуморальні, імунологічні, нервові, функціональні.

.Ріст організмів - це поступове збільшення їхньої маси та розмірів завдяки переважанню процесів пластичного обміну над енергетичним

Ріст особин кожного виду залежить від спадково визначених його 'закономірностей, регуляційних механізмів організму, зовнішніх чинників тощо. У тварин ріст регулюється насамперед гормонами та нейрогормонами, у рослин - фітогормонами.

2.мейоз та його значення

Мейоз — особливий вид поділу еукаріотичних клітин, характерний тільки статевим клітинам (не соматичним), унаслідок якого хромосомний набір зменшується вдвічі, клітини переходять з диплоїдного стану в гаплоїдний.

Мейоз складається з двох послідовних поділів, аналогічних мітотичним (з деякими відмінностями), інтерфаза між якими вкорочена, а у рослинних клітинах може бути взагалі відсутня.

Процес Інтерфаза-ІІ

Інтерфаза між першим і другими мейотичними поділами вкорочена (в клітинах багатьох рослин відсутня взагалі): молекули ДНК у цей період не подвоюються, тому клітина майже одразу переходить до другого поділу. Хромосоми, кожна з яких складається з двох хроматид, ущільнюються, зникають ядерця, руйнується ядерна оболонка (якщо вона була утворена), хромосоми починають пересуватися до центральної частини клітини, знову формується веретено поділу.Метафаза-ІІ

Завершується ущільнення хромосом і формування веретена поділу. Як і під час мітотичного поділу, центромери хромосом розташовані в одній площині в екваторіальній частині клітини і до них прикріплюються нитки веретена поділу.

Анафаза-ІІ (Найкоротша з циклу) Поділяються центромери хромосом, хроматиди кожної з хромосом розходяться до різних полюсів клітини і вже можуть називатися хромосомами. Телофаза-ІІ

Хромосоми знову деспіралізуються, зникає веретено поділу, формуються ядерця і ядерна оболонка.

Завершується телофаза другим поділом клітини (відбуваються процеси, обернені до профази-І).

Наслідки мейозу-ІІ

У результаті другого мейотичного поділу кількість хромосом залишається такою ж, як і після першого, але кількість хроматид кожної з хромосом зменшується вдвічі.

Біологічне значення мейозу

Мейоз є досконалим механізмом, який забезпечує сталість каріотипу видів, які розмножуються статевим способом. Завдяки двом мейотичним поділам статеві клітини мають половинний, порівняно з нестатевими, набір хромосом. А набір хромосом, характерний для організмів певного виду, відновлюється під час запліднення.

Мейоз також забезпечує спадкову мінливість організмів.

20. Дано:амін.=579 Знайти к-ть нукл..-?

3 нукл.=1 амін. 1) 579*3=1737

21 білет

1 .Життєвий цикл — це період між однаковими фазами розвитку двох або більшої кількості послідовних поколінь. У багатоклітинних організмів індивідуальний розвиток завершується природною смертю. Безперервність життєвого циклу організмів забезпечують гамети (статеві клітини), які передають спадкову інформацію організмам дочірнього покоління.

Тривалість життєвого циклу в різних організмів може бути різною. Наприклад, у бактерій або дріжджів проміжок між двома поділами клітини часто не перевищує 30 хвилин, тоді як у багатьох вищих рослин і хребетних тварин він триває багато років. Так, сосна звичайна починає розмножуватися лише на 30-40-му, риба білуга — на 12-18-му роках життя. Тривалі життєві цикли спостерігають і в деяких безхребетних тварин. Наприклад, личинки одного з видів південноамериканських цикад розвиваються протягом 17 років. У тварин складні життєві цикли теж не є рідкісними. Так, у життєвому циклі багатьох найпростіших (форамініфери, споровики) і кишковопорожнинних відбувається закономірне чергування поколінь, які розмножуються статевим і нестатевим способами.

Наприклад, нестатеве покоління медузи аурелії — поліпи — розмножується брунькуванням, утворюючи нові поліпи. З допомогою поперечного поділу поліпи дають почат ок особинам статевого покоління — медузам. Чоловічі й жіночі особини медуз розмножуються статевим способом. Із заплідненої яйцеклітини розвивається личинка, що деякий час плаває з допомогою війок, а згодом осідає на дно й перетворюється на поліп.

В інших тварин (наприклад, у плоских червів — сисунів, у деяких членистоногих — попелиць, дафній) у життєвому циклі чергуються покоління, які розмножуються статевим способом і партеногенетично.

2)Теорії походження людини

Наукова; Космічна; Релігійна; Інші.

Релігійна теорія Основою релігійної теорії є тексти та перекази різних релігійних віровчень, де прямо вказано про творіння людей богами

Довести чи відкинути дану теорію науковими доказами неможливо, оскільки вона базується на вірі віруючих, а не фактах.

Наукова теорія Дана теорія базується на вченні Ч. Дарвіна — походження людини від мавп через перехідні форми в результаті природнього відбору.

На сьогодні виділяють ряд етапів антропогенезу:

Архантропи — найдавніші люди (австралопітеки, людина працююча (Homo ergaster) і Людина прямоходяча (Homo erectus).

Палеоантропи — стародавні люди (Homo neandertalensis і, можливо, Homo heidelbergensis).

Неоантропи — люди сучасного виду.

Космічна теорія

Життя на Землю занесено з космосу іншопланетянами . Основні напрямки теорій позаземного походження -

1. Предки усіх людей сучасного вигляду прибули на Землю.

2. Частина людей місцеві, а інша - нащадки прибульців (зокрема носії негативного резус-фактора ), зявилась після відкриття Резус-конфлікту - несумісність груп крові по резус-фактору між резус-негативною (Rh-) матір'ю і резус-позитивною (Rh +) дитиною, в той час як кров мавп бонобо можна переливати людям (Rh +) без обробки.