34. Термін та його ознаки . Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціальна термінологія.

Термін - це слово або словосполучення, яке позначає поняття галузі знань чий діяльності людини.

В системі термінології виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математична лексика, фізична, хімічна, біологічна, філософська , літературознавча, фінансова , спортивна та музична.

У системі термінів вирізняють дві складові - термінологію, терміносистему.

Термінологія - це система і сукупність термінів певної галузі.

Кожен термін ґрунтується на таких своїх ознаках:1. системність - кожний термін входить до своєї власної терміносистеми 2. точність - правильне пояснення поняття та його змісту 3. однозначність - кожний термін має лише одне значення. 4. наявність дефініції - означає, що кожний термін має своє означення.

Загальнонаукова термінологія - це терміни, що вживаються в усіх галузях науки. Наприклад: система, категорія , закон, синтез , аналіз, тенденція і інше. Міжгалузеві терміни - це терміни, що використовуються лише в кількох споріднених або віддалених галузях науки. Наприклад технічна термінологія споріднена із природничими і соціальними науками. Вузькоспеціальна термінологія - це терміни, що позначають поняття окремої галузі.

35. Термінологія обраного фаху.

Земельний кадастр, геодезія, віддалемір геодезичний, віддаленість, геодезист, геодезичний пункт, геоінформатика, геоїд, геоматика, нівелювання.

Способи творення термінів Наукові терміни утворюються такими основними способами: 1. Вторинна номінація - використання загальновживаного слова для називання наукового поняття. Наприклад : споживчий кошик, чиста конкуренція, ринок праці. 2. Словотвірний спосіб - це утворення термінів за допомогою суфіксів, префіксів, складанням слів або скороченням слів. Наприклад: прибуток. 3 Синтаксичний спосіб - це добір словосполучень для називання наукового поняття. Наприклад: вихідний документ, державне замовлення. 4. Запозичення - це утворення термінів з допомоги іншомовних слів. Наприклад: дефіцит, контроль, асиміляція.

36.

Кодифікація термінів – підпорядкування термінів до певних словників та довідників.

Усю термінологію збирають у таких словниках:

1.перекоадні словники – двомовні або тримовні

2.енциклопедично-довідкові – об'єднають терміни і пояснюють їх наукові поняття

3.тлумано-перекладні – збирають термін , перекладають його , подають його тлумачення.

Стандартизація термінології — це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт).

Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

1) систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо); розмежування родових та видових понять;

2) відбирання усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел);

3) поділ термінів на групи:

а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні); стандартизації повинні підлягати лише вузькоспеціальні терміни);

4) вибирання із групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подають також, але з позначкою “нерекомендований”);

5) підбирання еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;

6) формулювання українською мовою означення поняття;

7) рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем.

37. Особливості наукового тексту і професійно-наукового викладу думки . Жанри наукових досліджень .

Науковий стиль української мови має свої особливості. Його основна функція – інформативна, завдання – передання інформації. Загальні ознаки наукового стилю – поняттєвість, об’єктивність, точність, логічність, доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення, абстрагованість.

Особливості наукового тексту:

- відображає ту чи іншу проблему, висуває гіпотези,орієнтує на нове знання;

- має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів;

- текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ, а орієнтований на сферу раціонального мислення;

- його призначення обґрунтувати, довести істину.

Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату. Науковий результат – нове знання, здобуте під час наукової діяльності та зафіксоване на носіях інформації у формі наукового звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового відкриття тощо.

Основні жанри наукових досліджень:

Конспект , Реферат, реферативний огляд , Анотація ,Резюме, Тези , Повідомлення й доповіді , Курсова (навчально-дослідна робота), дипломна (дипломний проект), магістерська роботи (дисертація) , Аналітична записка, науковий звіт , Наукова стаття , Наукова монографія , Навчально-методичні видання: підручники, посібники, навчально-методичні збірники, вказівки, матеріали, хрестоматії тощо. , Рецензія, відгук.

38.

Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату. Науковий результат – нове знання, здобуте під час наукової діяльності та зафіксоване на носіях інформації у формі наукового звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового відкриття тощо.

1.1. Назва наукової роботи повинна бути лаконічною, короткою, відповідати суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дослідження та його завершеність. У назві не слід використовувати ускладнену термінологію.

1.2. При оформленні результатів наукової роботи необхідно посилатися на авторів та джерела, з яких використано окремий матеріал. У випадках використання запозичених матеріалів з наукових праць, досліджень без посилання на їх авторів науково-дослідницька робота знімається з конкурсу-захисту незалежно від стану проходження.

1.3. Зміст наукової роботи необхідно викладати стисло, аргументовано, уникати бездоказових тверджень.

2.1. Наукова робота повинна містити:

- Титульний аркуш

- Зміст

- Перелік умовних позначень (при необхідності)

- Вступ

- Основна частина

- Висновки

- Список використаних літературних джерел

- Додатки (при необхідності).

39.

Будь-яке наукове дослідження спирається на роботу з літературними джерелами, що вимагає володіння методами фіксації і збереження наукової інформації.

План – це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті.

За допомогою плану узагальнюють і згортають наукову інформацію, за ним розкривають, про що написано, яка основна думка, яким чином доведено її істинність, якого висновку доходить автор тексту. План буває простий, складний, питальний. Простий має лише основні питання. Складний має додаткові питання. Питальний план складається за допомогою питальних речень.

Теза – положення, висловлене в книжці, доповіді, статті, яке необхідно довечти. Теза – будь-яке висловлення, яке стисло викладає ідею. відповідно до мети тези бувають:

- вторинні;

- оригінальні.

Вторинні тези слугують для виділення основної інформації в тому чи іншому джерелі.

Оригінальні тези створюють як первинний текст.

Конспект – стислий писаний виклад змісту чого-небудь, складається з плану і тез, доповнених фактичним матеріалом, що у сукупності є коротким письмовим викладом змісту книги, статті, лекції.

40.

Анотування — процес створення коротких повідомлень про друкований твір (книга, стаття, доповідь тощо), які дозволяють робити висновки про доцільність його докладнішого вивчення. При анотуванні враховується зміст твору, його призначення, цінність, направленість.

Основні види анотацій

описові

реферативні

критичні

рекомендаційні

методичні

педагогічні

Реферування — це одна з найбільш широко розповсюджених письмових форм отримання інформації, яка дозволяє при сучасному величезному потоці інформації у короткий термін відібрати потрібну спеціалісту інформацію. У порівнянні з анотуванням реферування є більш досконалим методом обробки інформації джерел інформації: якщо в анотації приводиться лише короткий перелік питань, що розглядаються, то в рефераті викладається сутність питань та наводяться найважливіші висновки.

На сучасному рівні розвитку інформаційних технологій з'явилася задача автоматичного реферування.

Реферування майже не відрізняється від складання реферату.

41.

Покликання – уривок, витяг з будь-якого тексту, який цитують у вигляді матеріалу, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Під час написання наукової роботи виконавець повинен оформлювати покликання на кожну цитату, наслідувану думку, приклад того чи іншого автора, у якого запозичено ідеї чи висновки.

Список використаних джерел – важливий елемент бібліографічного апарату наукового дослідження, його вміщують наприкінці роботи, але готують до початку її написання. Розрізняють такі способи розташування літератури у списку:

1.) абетковий: список використаних джерел має самостійну нумерацію за прізвищами авторів, перших слів назв, якщо авторів не зазначено, а роботу одного автора – за назвою роботи;

2.) за типами документів: матеріал у списку розташовують за типом видання (книжки, статті, стандарти тощо);

3.) хронологічний список зазвичай використовують у працях історичного спрямування, де важливо продемонструвати періоди;

4.) за ступенем використання: такий спосіб використовують зазвичай у статтях

42.

Реферат - це по-перше вторинний докумнт, який подаетс у вигляді наукової роботи і по-друге - це запис тексту з метою узагальненої та систематизованої інформацією.

структура реферату:

1) титульна сторінка;

2) план;

3) текс (вступ, дослідницька частина, висновок);

4) список використаної літератури.

43.

Стаття – це науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті.

Наукова стаття – один з видів наукової публікації, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження,.. висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого. Необхідні вимоги до статті:

- постановка проблеми;

- аналіз наукових досліджень;

- виділення невирішених раніше питань, котрим присвячується стаття;

- формулювання мети статті;

- виклад основного матеріалу;

- висновки;

- перспективи подальшого розвитку.

44.

Курсова робота –вважається самостійною роботою студента яка має дослідницький характер для вивчення окремих питань.

структуа курсової:

1) титульна сторінка;

2) лан, який починається словом "зміст";

3) вступна асть;

4) основна частина яка складається з теоретичних і практичних питань;

5) висновок;

6) додаток;

7) список іспоьзованія літератури.