
- •1.Державна мова - мова професійного спілкування.
- •2. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •3. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •4. Основи культури українськой мови
- •6Стилістична норма – регулює добір мовних засобів залежно від ситуацій мовлення.
- •5. Словники у професійному мовленні.Типи словників.
- •6.Мовний ,мовленний, спилкувальний етикет .Стандартні етекетні ситуації.
- •9.Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування
- •10. Види, типи і форми професійного спілкування
- •11. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •12. Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •15. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення
- •16. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •29.Довідково-інформаційні документи
- •34. Термін та його ознаки . Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціальна термінологія.
- •35. Термінологія обраного фаху.
1.Державна мова - мова професійного спілкування.
Українську мову проголошено державною, і це означає, що вона повинна розширити свої суспільно-комунікативні функції: у більшості сфер наукової діяльності, у системі вищої освіти, державно-політичної діяльності тощо. Розширення сфер функціонування української мови, піднесення її престижу значною мірою залежить від мовного навчання та мовного виховання. Українська мова професійного спілкування — це нормативна навчальна дисципліна, яка вивчає норми сучасної української літературної мови з метою подальшого їх застосування у професійній діяльності Обєктом вивчення дисципліни є мовні норми — правила, своєрідні мовні закони. Їх реалізація сприяє побудові правильного усного та писемного мовлення. Вони є обовязковими для всіх носіїв літературної мови. Дотримання мовних норм свідчить про досконале володіння літературною мовою. Предметом вивчення дисципліни є функціонування мовних норм. Мовні норми сучасної літературної української мови неоднаково представлені у різних професійних сферах: для одних певні норми є бажаними, для інших недоречними. Під час вивчення дисципліни Українська мова професійного спілкування наголошується переважно на тих особливостях мовних норм, які є найхарактернішими для фахових текстів.Метою вивчення курсу Українська мова професійного спілкування є поглиблення та розширення мовних знань, умінь та навичок, які є необхідними для подальшого застосування в професійній діяльності.
2. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
Мовні відносини в Україні регулює, крім Конституції, Закон про мови, який був прийнятий Верховною Радою України 28 жовтня 1989 року. Більшість статей Закону було введено в дію з 1 січня 1990 року, проте окремі статті набували чинності через три, п’ять, навіть сім років після прийняття документа. Найбільше значення в Законі має стаття, що надає українській мові державного статусу. "Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мови в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом".Поняття "мовна політика" зазвичай зводять до кількох питань, як-от офіційної чи державної мови (для світової практики ці два поняття цілком тотожні), мови шкільництва, мовних прав національних меншин. Останні десятиліття додали до названих вище ще низку проблем - мову засобів масової інформації та реклами, мовні стандарти не тільки офіційної, а й науково-технологічної інформації тощо.В цілому ж у найбільш загальному вигляді можна дати таке визначення мовної політики:Мовна політика - це комплекс цілей та принципів, що визначають регулювання мовних практик у різних сферах життя держави й суспільства, а також сукупність правових, адміністративних та господарчих механізмів, через які здійснюється згадане регулювання.
3. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І.П. Котляревський — автор перших високохудожніх творів українською мовою Енеїда, Наталка Полтавка, Москаль-чарівник. Він першим використав народорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.
Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав основи для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови…
Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм. Унормованість — основна ознака літературної мови.
Норма літературної мови — це сукупність загальноприйнятих реалізацій мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації.
Ці правили оберігають літературну мову від проникнення в неї суржику, сленгу, діалективізму і всього того, що може розхитати, спотворити її структуру. Сучасна українська літературна мова багатофункціональна, вона обслуговує всі потреби життя і діяльності української нації. Використання її в най різноманітних сферах і зумовило виділення в ній функціональних стилів. Функціональний стиль — це різновид української літературної мови, який відзначається сферою її функціонування і характеризується специфічними мовними засобами. У звязку з тим, що українська літературна мова має дві форми — писемну и усну, існують стилі писемні, або книжні й усні. До усних належать стилі: - розмовний - ораторський. До писемних належать стилі:- науковий - офіційно-діловий