КАФЕДРА КОНСТИТУЦІЙНОГО І АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

МАТЕРІАЛ ВІДПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕМИ

Студентка: Клименко Аліна Вадимівна

Група : 202

Дисципліна : Адміністративне право

Тема : "Адміністративно-правові норми та відносини "

2013 р.

План:

1.Поняття адміністративно-правової норми.

2.Класифікації і функції адміністративно-правових норм.

3.Поняття і види адміністративно-правових відносин.

4.Поняття публічного управління.

5.Характеристика державного управління. Його риси і принципи.

6.Співвідношення категорій "державне управління" і "державна виконавча влада".

7.Характеристика місцевого самоврядування.

8.Громадське управління.

9.Відносини адміністративних послуг.

10.Відносини адміністративного судочинства.

11.Адміністративно-деліктні відносини.

1.Поняття адміністративно-правової норми.

Адміністративно-правові норми — встановлені, ратифіковані або санкціоновані державою, забезпечені при необхідності її примусовою силою, загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, які надають учасникам суспільних відносин, що складають предмет адміністративного права, юридичні права й покладають на них юридичні обов'язки. Цим нормам властиві риси, притаманні нормам інших галузей права. Так, їх встановлює, ратифікує чи санкціонує держава; вони визначають і закріплюють права та обов'язки суб'єктів права; є загальнообов'язковими й формально визначеними правилами поведінки; можуть бути забезпечені примусовою силою держави; закріплюються в актах, які видають компетентні державні органи.

Разом з тим, адміністративно-правові норми характеризуються певними особливостями, які дозволяють вирізнити їх серед норм інших галузей права.

По-перше, предмет їх регулювання — суспільні відносини, пов'язані з функціонуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, інших суб'єктів, уповноважених на здійснення функцій публічного управління. Причому зазначені відносини потребують такої регламентації, яка, з одного боку, забезпечить ефективність діяльності суб'єктів управління, а з іншого — створить умови для реалізації об'єктами управління своїх прав і надасть можливості останнім протистояти зловживанням з боку владних структур.

По-друге, в адміністративно-правових нормах відбивається метод адміністративного права, тому в більшості випадків такі норми мають імперативний характер. Вони визначають, які дії можуть вчиняти учасники регламентованих ними відносин (містять дозволи), від яких слід утриматися (встановлюють заборони), які вчиняти необхідно (фіксують приписи). Правила поведінки, встановлені адміністративно-правовими нормами, мають виконувати як представники влади, так і підвладні фізичні та юридичні особи. Адже невиконання правових приписів може зумовити застосування до будь-якої зі сторін примусових заходів з боку держави.

По-третє, адміністративно-правові норми нерідко встановлюють у процесі реалізації виконавчої влади й безпосередньо її суб'єкти. Наявність наведеної риси обумовлено тим, що виконавчу владу здійснюють з метою втілення в життя нормативних положень, зафіксованих, насамперед, у Конституції і законах України. Органи, що представляють зазначену гілку влади, вповноважено приймати акти, в яких деталізуються й конкретизуються законодавчі положення, формулюються загальнообов'язкові правила поведінки, придатні для регламентації відносин, що складають предмет адміністративного права.

По-четверте, характер відносин, урегульованих адміністративно-правовими нормами, визначає їх структуру.

2.Класифікації і функції адміністративно-правових норм.

1. За спрямованістю змісту: а) такі, що закріплюють порядок утворення і правовий стан суб'єктів.  б) такі, що визначають форми і методи управлінської діяльності. в) такі, що встановлюють порядок проходження державної служби, права і обов'язки державних службовців. г) такі, що визначають способи і порядок забезпечення законності в державному управлінні, д) такі, що регулюють управління окремими галузями, державними функціями і територіями. є) норми, що встановлюють права і обов'язки громадян у сфері виконавчої і розпорядчої діяльності держави, 2. За адресами або суб'єктами: • адресовані органам державно-виконавчої влади; • адресовані іншим державним виконавчо-розпорядчим органам; • адресовані державним службовцям; • адресовані державним підприємствам, закладам, організаціям; 3. За формою припису: - зобов'язуючі (приписні) — ці норми зобов'язують здійснювати певні дії при виникненні передбачених ними умов. Наприклад, під час прийому на роботу організація

- заборонні — ці норми забороняють вчинення тих чи інших дій в умовах, які нею визначені.  - повноважні (дозвільні, диспозитивні) — ці норми уповноважують адресата (або дозволяють йому) діяти в рамках вимог норми за своїм розсудом, проте, підкоряючись правовому режиму, який нею встановлено.  - стимулюючі (заохочувальні) — це норми, що забезпечують за допомогою засобів матеріального або морального впливу належну поведінку учасників управлінських відносин, встановлюють різні пільги (наприклад, у сфері оподаткування). - рекомендаційні — особливість правової природи цих норм у тому, що рекомендації, саме вони містяться у таких нормах, як правило, не мають юридично-обов'язкового характеру.  4. За галузевою належністю: - матеріальні — характеризуються тим, що юридично закріплюють комплекс обов'язків і прав, а також відповідальність учасників управлінських відносин, тобто фактично їх адміністративно-правовий статус. 

- процесуальні — регламентують динаміку державного управління і пов'язаних з ними управлінських відносин. 5. За межею дії: у просторі ;у часі:  6. За ступенем загальності: - загальні — мають загальне значення, - міжгалузеві — регулюють яку-небудь одну функцію в усіх галузях (норми міжгалузевого управління), - галузеві — регулюють відносини у межах однієї галузі. - місцеві — норми місцевих органів державної виконавчої влади, а також місцевого самоврядування. 7. За повнотою викладених велінь: - визначені; - бланкетні (відсильні). 8. За юридичною силою: викладені в законах, указах, постановах, рішеннях; викладені в наказах тощо.

3.Поняття і види адміністративно-правових відносин.

Адміністративно-правові відносини - це результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб'єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв'язки державно-владного характеру. З моменту вступу норми в силу відносини між сторонами будуються у рамках її приписів. Якщо до моменту прийняття норми (набрання нормою сили) управлінських зв'язків між ними не існувало, то вони формуються. Якщо ж такі зв'язки існували, то вони, по-перше, упорядковуються, як того вимагає норма, по-друге, набувають характеру юридичних зв'язків або правових відносин.  Виникнення адміністративно-правових відносин складається з трьох послідовно здійснюваних етапів: - визначається необхідність (доцільність) і можливість встановлення конкретного адміністративноправового відношення. 

- створюється відповідна юридична конструкція, своєрідний абстрактний макет (склад) адміністративного правовідношення. Закріплюється певна абстракція в адміністративно-правових нормах. - це реалізація норм і, як наслідок, виникнення сталих, державно-владних правових зв'язків між адресатами норм, тобто адміністративно-правових відносин. Виникають (змінюються і припиняються) адміністративні правовідносини за настання конкретних життєвих обставин, які прийнято називати юридичними фактами. Як тільки в житті з'являються факти, вказані в гіпотезі норми, остання починає діяти, внаслідок чого її адресати в одних випадках мають можливість для реалізації своїх прав і обов'язків, в інших — набувають суб'єктивних прав і обов'язків. Адміністративно-правові відносини характеризуються такими особливостями:

1. Адміністративно-правові відносини складаються переважно в особливій сфері суспільного життя — сфері державного управління.  2. Адміністративні правовідносини виникають у разі обов'язкової участі відповідного органу державного управління або іншого носія повноважень державно-владного характеру. 3. Адміністративні правовідносини можуть виникати за ініціативою будь-якої із сторін.  4. Суперечки, що виникають між сторонами адміністративних правовідносин, як правило, вирішуються у поза-судовому порядку, тобто шляхом прямого юридично-владного розпорядження правомочного органу. 5. Якщо учасник адміністративно-правових відносин порушує вимоги норм адміністративного права, то він відповідальний перед державою в особі його органу.