
- •1. Сутність і структура світогляду.
- •3. Основні характеристики свідомості, її структура і механізм функціонування.
- •2. Характеристика основних станів порушеної свідомості
- •4. Історичні типи світогляду.
- •5. Причини виникнення античної філософії.
- •6. Свідомість і форми психічної активності людини: мислення, пам’ять, емоції, воля.
- •8. Філософські погляди Сократа.
- •9. Співвідношення понять “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.
- •10. Проблема методу у філософії. Діалектика і метафізика.
- •12. Основні концепції походження людини (релігійна, еволюційна, космологічна).
- •14. Основні закони діалектики.
- •15.Основні школи і представники досократичної ф-ї.
- •16. Специфіка трактування люд у класичній, некласичній і постнекласичній ф-ї.
- •17. Структура філософського знання.
- •18.Елліністична філософія (епікуреїзм, скептицизм, стоїцизм).
- •19. Поняття суб'єкта суспільного розвитку. Рід, народність, нація, клас, народ.
- •20. Основні історичні етапи розвитку філософії. Класична і некласична філософія.
- •21. Філософія і медицина Давньої Греції (Гіппократ)
- •22. Основні підходи до періодизації людської історії.
- •23. Місце і роль філософії в житті суспільства і людини. Її основні функції.
- •25. Суб'єкт, об'єкт і предмет пізнання. Рівні та форми пізнання.
- •26. Християнство як світоглядна основа середньовічної філософії.
- •27. Становлення античної медицини
- •28. Специфіка філософії як знання і світогляду.
- •29. Основні етапи розвитку середньовічної ф-ї.
- •31. Патристика (східний і західний варіанти). Вчення Августина Аврелія.
- •34. Значення релятивізму скептиків для пізнання світу та людини.
- •35. Філософські погляди Фоми Аквінського.
- •36. Розвиток мед-ни в епоху Середньовіччя. Вчення к.Галена.
- •40. Філософія Нового часу: зміст поняття «Нов час», характерні риси, представники.
- •44. Метод психоаналізу для лікування неврозів.
- •45. Структура та функції філософії.
- •46. Раціоналізм в новоєвропейській філософії (р.Декарт, б. Спіноза, г. Лейбніц).
- •47. Розвиток медицини в Україні в 1920-1990 рр. 48. Поняття «отнологія», «буття», «матерія».
- •49. Проблема людини та соціальні ідеали у філософії Просвітництва (ж.Ж. Руссо, п. Гольбах, а. Вольтер та ін.).
- •51. Філоософія: предмет, функції, місце та роль в сучасній культурі.
- •52. Філософські погляди і.Канта.
- •53. Всезагальний взаємозв’язок і взаємообумовленість явищ у медицині.
- •54. Філософія як слово.
- •55. Суб’єктивний ідеалізм і. Фіхте. Об’єктивний ідеалізм ф. Шеллінга.
- •56. Проблема одиничного і загального, сутності і явища в медицині (Абаєв)
- •57. Концепції формування предмету філософії.
- •58. Філософська система Гегеля.
- •59. Значення медицини і філософії у процесі виховання людини.
- •60. Взаємозв’язок філософії та медицини (категорії, медоти, бачення людини).
- •61. Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха.
- •62. «Клятва Гіппократа» - основа гуманістичної діяльності медичного працівника.
- •64. Філософія життя.
- •65. Модель мед. Етики т. Парацельса (принцип «Роби добро»).
- •66. Сутність духовного життя суспільства.
- •67. Екзистенціалізм.
- •68. Проблема життя і смерті у філософії і медицині.
- •69. Релігійний напрям у некласичній філософії (неотомізм, персоналізм).
- •70. Філософська думка Києворуської доби (Іларіон, Лука Жидята, к. Туровський).
- •71. Роль праці в антропогенезі і в процесі становлення особистості мед працівника.
- •72. Філософські школи Давньої Індії.
- •73. Філософські погляди г.Сковороди.
- •74. Зміст поняття «гуманізм», «людина», «світ», «філософія», «медицина».
- •76. Рух, простір і час як категоріальні визначення буття.
- •77. Філософія марксизму.
- •78. Вчення н. Макіавеллі та його значення для розвитку сучасної людини.
- •79. Діалектика свободи і необхідності в життєдіяльності людини.
- •81. Філософське мислення медичного працівника (по праці ю.К. Абаєва)
- •82. Проблема любові в середньовічній християнській філософії.
- •84. Філософія і культура.
- •85.Розвиток соціальної медицини в сучасній Україні.
51. Філоософія: предмет, функції, місце та роль в сучасній культурі.
Питання про предмет філософії викликає великі труднощі не лише у на чину знайомитися з цією галуззю знань. Він гаряче обговорюється ось уже 2,5 тисячі років самими філософами. Справа в тому, що кожної людини, так або інакше, цікавлять питання, що безпосередньо до його повсякденних потреб і турбот ніби й не відносяться - як влаштований світ, хаотичний він чи впорядкований, мінливий він чи стабільний, як співвідносяться порядок і хаос, що є істина, в чому сенс людського існування? Людина універсальний і нескінченний: він здатний порівняти себе з усім світом, з усією реальністю, спираючись при цьому не тільки на особистий, а й на родовий, колективний досвід минулих поколінь (відбитий в мові та знаковому символізм культури). З стихійного філософствування, тобто умоглядних роздумів про вищі сенсах і цінності життя, народилася, розвинулася філософія як унікальна форма культури і суспільної свідомості.
Філософія - це галузь духовної діяльності людини, в основі якого лежить критична рефлексія над самою духовною діяльністю, над її змістом, метою і формами, і, в кінцевому рахунку-над зясуванням суті самої людини як субєкта культури, або природного ставлення людини до світу.Як теоретичне зусилля думки філософія - це самосвідомість культури.
До числа основних функцій філософії варто віднести: методологічну, ідеологічну, гносеологічну, світоглядну, практично-діяльну.
52. Філософські погляди і.Канта.
Засновником німецької класичної філософії є Иммануил Кант (1724-1804). У інтелектуальному розвитку Кантавиділяють два періоди: докритичний і критичний. У докритичний період (до 1770 г) Кант виступав, передусім, як великий учений - астроном, фізик, географ. Йому належить першість в обгрунтуванні залежності приливів і відливів від положення місяця, а також обгрунтування наукової гіпотези про походження Сонячної системи з гігантської газової туманності. У роботах цього періоду (напр., в "Загальній природній історії і теорії Неба" (1755 г) Кант виступав як стихійний матеріаліст і діалектик, що обгрунтовує ідею саморозвитку природи. Але специфічна кантівська філософія, що заклала основи усієї німецької класичної філософії, сформувалася в так званий критичний період, після публікації ним трьох "Критик" - "Критики чистого розуму" (1781 г), "Критики практичного розуму" (1788 г), "Критики здатності судження" (1790 г). Усі ці роботи пов'язані єдиним задумом і є послідовними східцями обгрунтування системи трансцендентального ідеалізму (так Кант іменував свою філософську систему). "Трансцендентальним" (від латів. transcendens - що виходить за межі) Кант назвав все те, що було умовами будь-якого досвіду - форми чуттєвості, простір і час, категорії розуму. Другий період творчості сам Кант назвав "критичним" не стільки тому, що "Критиками" називалися основні твори цього періоду, а тому, що Кант поставив перед собою завдання провести в них критичний аналіз усієї попередньої йому філософії; протиставити критичний підхід при оцінці можливостей і здібностей людини пануючому до нього, як він вважав, догматичному підходу.